Шеф - кухар Віктор Перехрест

Мій девіз – радувати людей.

Знайомство з Віктором Перехрест відбулося через його друга – Едуарда Томільченко, молодого режисера. Стаття про нього була опублікована у випуску №12, 2017 року. Віктор одразу відгукнувся на прохання зустрітися, що для мене, чесно кажучи, було трохи несподівано. Перед зустріччю я подивилася інформацію про Віктора в інтернеті, побачила, що він учасник шоу на каналі СТБ «МастерШеф» 4-го сезону, і вирішила, що він досить відомий, «пропіарений» молодий чоловік, про якого всі вже знають. Але при зустрічі переді мною постала зовсім інша людина. І я зрозуміла, що той образ, створений на телебаченні – це просто образ телевізійного шоу. Насправді Віктор простий хлопець, який народився в селі під Уманню. У Віктора відкритий характер, при зустрічі він одразу готовий розповісти масу історій як зі свого життя, так і з життя своїх друзів. І часом створюється враження, що хід бесіди йде якось своїм шляхом... Але це і цікаво, таким чином можна навчитися у інших людей щирості та бажанню поділитися чимось близьким.

Що ж цьому передувало?
З розповіді Віктора я зрозуміла, що дитинство у нього було дуже активне: не минало й дня, щоб він з компанією своїх однолітків не нашкодив. Не обійшлося і без дитячої кімнати міліції, де йому пророкували «світлу» дорогу. У Києві родина також опинилася не без участі Віктора. Коли йому було ще 11 років, вони з братом Ромою, 7 років, залишилися самі вдома. Мама, Оксана Станіславівна, одна виховувала синів і була змушена багато працювати на пошті. Діти вирішили приготувати собі обід: стали підсмажувати на сковороді шкварки з сала і пішли з кухні в кімнату дивитися телевізор. Коли почалася пожежа, то єдиний вихід із дому йшов через кухню, але хлопці не розгубилися і вистрибнули у вікно. Проживання в будинку стало вже неможливим, тому спочатку сім'я перебралася до бабусі Віри, що жила в тому ж селі, а через деякий час до бабусі Наташі до Києва.

199-та школа міста Києва також була рада звільнитися від свого «героя». Так, після 8-го класу він пішов вчитися на взуттьовика до 14-го спеціалізованого училища (КВПУТДВШ), в якому навчалися діти з обмеженими можливостями. Здавалося, яке ж іще майбутнє чекає цього юнака? Але Віктора врятувала його тяга до приготування їжі. Ця любов перейшла до нього від мами, яка добре готує, і в дитинстві він часто спостерігав за цим процесом.

Так, рік провчившись на взуттьовика, було прийнято рішення, що далі він піде вчитися на кухаря в тому ж училищі. Першим і важливим наставником у цій непростій професії стала викладач – Кириченко Римма Анатоліївна. Саме вона направила юнака в професію кухаря і вселила в нього надію та віру в себе.

Віктор – старший син, тому, без сумніву, він вирішує взяти на себе відповідальність за сім'ю. Після переїзду до Києва мама, Оксана Станіславівна, працювала 10 років двірником, поки сім'ї не виділили кімнату в гуртожитку. Віктор також з самого ранку перед навчанням виходив на вулиці допомагати мамі.

Коли він ще вчився в училищі та підробляв у «СушіЯ», побачив запрошення на кастинг на шоу телеканалу СТБ та надіслав свою анкету. Його запросили на перегляд  та запропонували приготувати свою улюблену страву.

Першим шедевром майбутнього кухаря був крем-суп із гарбуза з фрикадельками. Йому відповіли, що рецепт звичайний і знімати тут особливо нічого. Перебуваючи на кастингу з сотнею претендентів, які бажають туди потрапити, звичайно, складно чимось здивувати журі. Але цього разу вдача усміхнулася Віктору. Трохи пізніше знімальна група приїхала до нього додому, щоб познайомитися з його сім'єю і зняти історію про майбутнього учасника «МастерШеф».

З цього моменту у Віктора почався новий етап у житті. Спочатку він потрапив у першу сотню претендентів. Але щоб потрапити в пятидесятку, потрібно було здивувати журі більш вишуканим блюдом. І він приготував салат «Нісуаз» з тунцем, як говоріть майстер – це французька класика, із Ніци. Мабуть, цей салат теж сподобався, і вже у двадцятці Віктору запропонували приготувати тісто для пасти на 3 кілограми.

Найцікавішим моментом була ситуація, коли в 9-му випуску вся команда проголосувала проти Віктора, і він був вимушений покинути шоу. І правда, це було дуже зворушливо, коли всі плакали, прощаючись з нашим героєм. І знову сталося диво, коли у 10-му випуску він повертається до шоу, пройшовши випробування з десятьма претендентами, що  вибули, у битві «чорних». Віктор брав участь у зйомках чотири місяці, але за напругою та кількістю пережитих емоцій, ці місяці можна порівняти з 4 роками життя.

На питання: який же досвід ти здобув у шоу «МастерШеф», Віктор відповів, що цей конкурс дійсно змінив його життя, він повірив у себе, довів собі та іншим, що він вміє готувати. Зараз йому вже не соромно приходити в свою школу та училище, де його портрет висить на почесному місці.

Завдяки шоу у Віктора з’явилося в блогах багато друзів та шанувальників, які підтримували його. І досі, через 4 роки після участі у шоу, він з багатьма спілкується та дружить. Що стосується особистого життя нашого героя – у Віктора з'явився близький друг, Марія, художник.

Для повноти образу нашого героя можна ще сказати, що Віктор займається тенісом, професійно катається на ковзанах та пробував себе в освоєнні мистецтва бойового самбо.

На питання, чи подобається Віктору бути популярним, він із усмішкою відповів: «Звичайно». І взагалі наш герой дуже усміхнена людина. Недарма він обрав девіз у своєму житті: «Радувати людей». І дійсно, поруч із ним людям завжди весело та затишно.

На питання: які плани на майбутнє, Віктор відповів, що і надалі збирається продовжувати вчитися готувати. І для цього готовий навіть переїхати за кордон, щоб стати висококласним фахівцем. Звичайно, Віктор не приховує -- в цьому бачить і матеріальний інтерес. Але у нього є мрія: створити для шкіл України правильну і здорову систему харчування.

А поки що він хотів би заочно повчитися в інституті ім. Грінченка на соціального педагога. І, звичайно ж, продовжувати працювати у відомих ресторанах Києва.

Не можу не сказати ще про одне захоплення Віктора: вже чотири роки поспіль він їздить до табору скаутів «Зелена стежка» в якості шеф-кухаря. Там наш герой вже намагається потихеньку втілювати свою мрію: годує молодь смачною та корисною їжею. Також страви, приготовані майстром, не позбавлені й естетики.

Імпонує бажання Віктора допомагати і в інших волонтерських проектах. ГО «Федерація жінок за мир у всьому світі» запросила Віктора на свій проект в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головного військового клінічного госпіталя» (НВМКЦ «ГВКГ») на Масляну. Наш шеф-кухар приготує свої фірмові вареники з картоплею з різнокольорового тіста та пригостить ними пацієнтів Центрального госпіталю.

Сподіваюся, що і надалі Віктор радуватиме нас своїми новими шедеврами кулінарії і ще не раз блисне кухарським талантом на черговому конкурсі. Побажаємо удачі Віктору Перехрест на обраному шляху!