«Под благодатным покровом от Пасхи до Пасхи» Протоієрей Олег Скнар
«Книга домчить до будь-яких берегів»
Ч. Діккенс
Ділюсь прочитаним, щоб продовжити враження від книжки.
Видання, як кажуть у нас в Україні, красне, тобто дуже красиве! Це дороги історичних подій і пам’яток, що сповнені непересічними долями непересічних людей. Від першого до останнього рядка, від світлини до світлини, кожна сторінка пронизана любов’ю, співпереживанням, якоюсь бережливою нотою пам’яті до кожної описаної події, чи то історичної постаті, чи просто до Людей – вірян Церковної общини.
Кожного разу, відкриваючи книжку, перегортала прочитане, щоб ще раз уявити ту місцевість чи відчути ті далекі події. Як написала Л. Костенко:
«Мені відкрилась істина печальна:
життя зникає, як ріка Почайна.
Через віки, а то й через роки,
ріка вже стане спогадом ріки…»
А тут, читаючи, відкриваєш для себе, наприклад:
«Однокупольна дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці стояла при річці Либідь, в її басейні було Печерське озеро, водою з якого користувався госпіталь для своїх потреб».
Ну, хіба ж можуть не хвилювати пам'ять такі факти, події? Це вже як відкриття! І такими подіями наповнена вся книжка.
У частині «Історія відродження храму» кожен абзац, розділ, світлина створюють відчуття атмосфери присутності в тих чи інших подіях, більш того, відчуття величезної історичної естафети. І пригадується поезія:
«Різні бувають естафети.
Воїни воїнам передають багнети.
Майстри майстрам - свої таємниці,
Царі царям укази й темниці». (Л. Костенко).
І складаються свої рядки:
«Естафети різні бувають.
Священники священника благословляють.
В душах людей будувати Храми,
щоб Слово Господнє жило поміж нами». (О. Добровольська).
Так буває, коли щось апелює безпосередньо до душі. І на мою думку, таку історичну оповідь, ті події тяжкої минувшини, долі й душі людей може написати тільки Священник, якому ця відповідальна місія послана Господом!
Від назви книжки, її оформлення, змістовності, від «смаку поліграфії», від першого до останнього листка з вишуканими світлинами життя приходського Храму тут кожен абзац, документ спонукають до уважного прочитання! Це як захоплююча мандрівка в часі.
Кілька років назад я знайомилася з лекціями о. Олега з біблійської археології та стародавньої історії Святої Землі, і пригадалося, що навіть ті наукові дослідження, написані легкою доступною мовою, збагачені цікавими світлинами, захоплювали і спонукали періодично повертатися до книжки знов і знов. Мої сподівання мене не підвели. Зазвичай так і буває, що «саме очікування щастя, це і є – щастя!» (Авт. невідомий).
Безмежно дякую за щедрий дарунок, як кажуть наші дівчата- волонтери, - до неба! Всією душею вклоняюсь Настоятелю Храму Покрови Пресвятої Богородиці при Київському військовому госпіталі військовому капелану, протоієрею о. Олегу Скнарю за його унікальне, захоплююче, глибоке дослідження-оповідь! За його мудре, велике серце. За величезну працю. Щирі вітання всім причетним до видання. Тримаймося! Ми є Великий народ!
PS: Передбачаю питання: чому книжка написана російською мовою? Щоб етнічно російськомовні теж могли читати і пишатися, який ми Великий народ! Нація з глибоким корінням!
