Поділ сімейного майна. Що таке особиста власнсть

Кажуть, що шлюби укладаються на небесах. Проте проблеми, які виникають у подружжя під час їх спільного життя, доводиться вирішувати на землі. Добре, якщо сімейній парі вдалося впоратися зі складними життєвими випробуваннями та зберегти сім’ю.  Однак, як свідчать статистичні дані,  третина з укладених шлюбів все-таки розпадаються.

Мабуть, найактуальніше та найскладніше питання, яке доводиться вирішувати подруж­жю під час або після розлучення — це поділ майна. Адже за час спільного проживання чоловік та дружина набувають найрізноманітні­ші речі, які у разі розірвання шлюбу підлягають поділу.

Чинне законодавство України надає подружжю право самостійно роз­ділити спільно нажите майно шляхом укладення відповідного договору. Проте, як свідчить практика, без судової тяганини такі питання ви­рі­шуються вкрай рідко.

Як розділити спільне майно? Кому що дістанеться після розірвання шлюбу та в якому розмірі? Ці питання турбують кожну другу пару, що знаходиться у процесі розлучення.

Так, поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу.

Однак, перш ніж говорити про спільне майно, слід визначитися, яке майно не підлягає поділу між подружжям та відноситься до особистої приватної власності.

Особиста приватна власність

Поряд зі спільною власністю подружжя Сімейний кодекс України окремо виділив перелік майна, що відноситься до особистої приватної власності кожного з подружжя. Хочу зазначити, що наявність такого виду власності не передбачає згоду іншого з подружжя щодо розпорядження майном.

Тож детально розберемося, яке майно законодавець відносить до особистої приватної власності чоловіка та дружини.

Так, в статті 57 Сімейного кодексу України зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

— майно, набуте нею, ним до шлюбу;

— майно, отримане у спадок або на підставі договору дарування як до шлюбу, так і за час шлюбу;

— майно, придбане за час шлюбу, але за особисті кошти;

— речі індивідуального користування, в тому числі і коштовності (навіть якщо вони були придбані за спільні кошти подружжя);

— премії, нагороди, відшкодування.

— житло, набуте за час шлюбу, шляхом приватизації.

Крім того, суд може визнати особистою власністю подружжя майно, нажите кожним із них під час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбних відносин, незважаючи на те, що шлюб не був розірваний у встановленому законом порядку.

Спільне майно подружжя

За загальним правилом, все майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. При цьому для спільної сумісної власності подружжя не має значення, на ім’я кого з подружжя придбане майно, важливим є тільки те, що майно придбане під час перебування подружжя в зареєстрованому шлюбі.

Однак досить поширеною ситуацією у нашій країні залишається придбання одним із подружжя майна (квартири або автомобіля) та оформлення його на своїх близьких родичів (батька або матері). В такому випадку інший з подружжя не матиме ніяких прав на таке майно, тому раджу не погоджуватися на таку угоду і наполягати на оформленні придбаного майна на одного з подружжя. 

А як на практиці?

При поділі спільного майна ситуації виникають досить різні, тому зупинимося на тих, що зустрічаються у практиці найчастіше.

Так, досить поширеними є випадки, коли особисте майно дружини чи чоловіка за час шлюбу істотно збільшується у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тут сімейне законодавство та судова практика однозначні – таке майно за рішенням суду визнається спільною власністю подружжя, яке в подальшому підлягає поділу між ними в рівних частках.

Також часто зустрічається ситуація, коли у разі розлучення та поділу спільного майна чоловіка та дружини неповнолітні діти (дитина) залишаються проживати з одним із подружжя. В такій ситуації за рішенням суду частка майна дружини (чоловіка) може бути збільшена, якщо остання доведе, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Актуальним на сьогодні є питання придбання майна в кредит або в іпотеку. Та що робити, коли подружжя вирішило розірвати шлюб, а кредит ще не погашено? Як ділити майно в такій ситуації?

Вихід з даного положення може бути різним. Проте найчастіше зустрічаються випадки, коли майно або продається (якщо немає змоги виплачувати кредит комусь одному з колишнього подружжя) і кошти діляться порівну, або ж один з подружжя бере на себе відповідальність погашати кредит самостійно і залишає собі майно. В такому випадку іншому з подружжя виплачується компенсація пропорційно сумі погашеного кредиту за час перебування у шлюбі.

Поширеною є також ситуація, коли один з подружжя звертається до суду з позовною заявою про поділ майна, однак в суді з’ясовується, що виділити частку в натурі неможливо (наприклад: однокімнатна квартира або автомобіль). Виходом з даної ситуації є виплата іншому з подружжя грошової компенсації.

Бізнес також спільна власність

Нещодавно Конституційний суд Укра­їни ухвалив рішення, яким суттєво змінив підхід до розгляду справи про поділ майна. Відтепер бізнес одного з подружжя також відноситься до спі­льної власності.

На думку Конституційного суду України, приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, — це окремий об’єкт права спільної сумісної власності под­ружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності.

Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної власності подружжя, є об’єктом їх спільної власності.

Тож, враховуючи вказані новації, власникам бізнесу слід бути готовими до того, що у разі розлучення половину добра доведеться віддати своїм колишнім. 

Шлюбний договір

Яким би чином не змінювалося наше законодавство та якою б не була судова практика, на мою думку, самим надійним способом убезпечити себе від неприємних наслідків розірвання шлюбу являється укладення шлюбного контракту (договору).

Цей інститут, який вже дуже давно існував і успішно застосовувався в країнах Західної Європи та США, з’явився в нашому законодавстві більш ніж 10 років тому, проте, на жаль, не набув у нас такої популярності як за кордоном.

То ж розберемося детальніше, який порядок укладення шлюбних договорів та що в них можна зарегулювати?

Глава 10 Сімейного кодексу Укра­їни повністю присвячена інституту шлюбного договору. В ній зазначено, що подружжя може підписати шлюбний договір як перед реєстрацією шлюбу, так і після його реєстрації. До того ж під час шлюбу договір можна змінювати. Для цього необхідно укласти окрему угоду і нотаріально її засвідчити. Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, починає діяти з моменту реєстрації шлюбу. 

У шлюбному договорі сторони можуть домовитись, що майно, набуте ними під час шлюбу, є спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Більше того, сторони шлюбного договору можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу.

Якщо до укладення шлюбу ви володієте будь-яким майном, яке вам дорого, то краще укласти шлюбний договір до реєстрації шлюбу із зазначенням того, що майно, нажите до укладення шлюбу, залишається у власності тієї сторони, якій воно належить. Проте ви можете укласти договір не тільки на вже наявне майно, а й щодо майна, яке можливо з'явиться в майбутньому. В цьому випадку можна встановити частковий режим власності. Наприклад: у разі розлучення один з подружжя, з яким залишається дитина, отримує 2/3 майна, а інший з подружжя - 1/3. Таким чином, ви можете заздалегідь розділити ще не нажите майно.

Як ділять майно за кордоном

У багатьох зарубіжних країнах май­нові відносини між подружжям зас­новані на договірному або легальному режимі спільного майна. У Франції, наприклад, це режим «спільності майна», згідно з яким у випадку розлучення спільне майно ділиться порівну. У той же час судова практика свідчить, що невинному з подружжя у розлученні присуджується більша частка.

Для Данії та Австрії характерний режим «відкладеної спільності», відповідно до якого майно стає спільним у момент припинення шлюбу. При цьому Австрія є єдиною країною, де законодавство дозволяє суду ком­пенсувати подвійну зайнятість жінці, якщо вона працювала повний робочий день і одночасно піклувалася про дітей і домашнє господарство.

В Англії, на відміну від більшості європейських країн, діє режим «роз­дільності подружнього майна».

Галина Ткаченко