Питання підвищення кваліфікації педагогів останнім часом набули нового змісту в контексті модернізації та додаткового права вибору освітніх платформ. Про це та інше дізнаємося докладніше у цій статті.
Якою нормою Закону визначено особливості професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогів? Що передбачає професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників? Де можуть педагоги підвищувати свою кваліфікацію?
Стаття 59 Закону України «Про освіту» детально врегульовує професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників.
Професійний розвиток педагогічних і науково-педагогічних працівників передбачає постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання. Заклади освіти, в яких працюють педагогічні та науково-педагогічні працівники, сприяють їхньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації. Звернімо увагу на те, що підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві).
Підвищувати кваліфікацію можна і в ліцензованих освітніх закладах, і у будь-яких інших суб’єктах освітньої діяльності. Так, ст. 59 Закону визначає, що педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою. Результати підвищення кваліфікації у таких закладах освіти не потребують окремого визнання і підтвердження. Водночас педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право підвищувати кваліфікацію в інших суб’єктах освітньої діяльності, фізичних та юридичних осіб. Результати підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника у таких суб’єктах визнаються окремим рішенням педагогічної (вченої) ради.
Практично важливим нововведенням, що містить новий Закон «Про освіту» є право вибору педагогами виду, форми та суб’єкта підвищення кваліфікації. І педагогічна (вчена) рада закладу освіти на основі пропозицій педагогічних (науково-педагогічних) працівників затверджує річний план підвищення кваліфікації цих працівників (з відривом чи без відриву від освітнього процесу).
Для чого ще потрібно підвищення кваліфікації педагогів?
Підвищення кваліфікації є необхідною умовою атестації педагогічного працівника та враховується під час обрання за конкурсом на посаду науково-педагогічного працівника. Загальна кількість годин, відведена на підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника, що оплачується за кошти відповідних бюджетів, визначається законодавством.
Хто фінансуватиме підвищення кваліфікації педагогів? Які трудові гарантії мають педагоги під час проходження підвищення кваліфікації?
Кошти на підвищення кваліфікації педагогічних (науково-педагогічних) працівників отримує заклад освіти, який розподіляє їх за рішенням педагогічної (вченої) ради закладу. Підвищення кваліфікації педагогічного (науково-педагогічного) працівника може фінансуватися засновником закладу освіти, закладом освіти, в якому він працює, педагогічним (науково-педагогічним) працівником, а також іншими фізичними та юридичними особами. На час підвищення кваліфікації з відривом від освітнього процесу в обсязі, визначеному законодавством, за педагогічним (науково-педагогічним) працівником зберігається місце роботи (посада) із збереженням середньої заробітної плати.
Яким підзаконним нормативно-правовим актом врегульовано більш детально питання підвищення кваліфікації педагогів?
Порядки підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, включаючи порядок оплати, умови і порядок визнання результатів підвищення кваліфікації, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Так, Постановою Кабміну від 21 серпня 2019 р. №800 (в редакції від 28.10.2025 зі змінами) затверджено «Порядок підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників». Цей Порядок визначає процедуру, види, форми, обсяг (тривалість), періодичність, умови підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів освіти і установ усіх форм власності та сфер управління, включаючи механізм оплати, умови і процедуру визнання результатів підвищення кваліфікації. При цьому в Постанові КМУ чітко зазначено, що педагогічні і науково-педагогічні працівники зобов’язані постійно підвищувати свою кваліфікацію.
Яка є мета підвищення кваліфікації?
Метою підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників є їх професійний розвиток відповідно до державної політики у галузі освіти та забезпечення якості освіти.
Яка є законодавчо визначена можливість вільного вибору педагогами видів, форм, напрямів та інших особливостей підвищення кваліфікації?
Педагогічні та науково-педагогічні працівники самостійно обирають конкретні форми, види, напрями, програми підвищення кваліфікації, їх обсяг (тривалість) та суб’єктів надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації.
Як має зазначатися у сертифікаті чи іншому документі обсяг підвищення кваліфікації?
Обсяг (тривалість) підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників установлюється в годинах та/або кредитах Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (один кредит ЄКТС становить 30 годин) за накопичувальною системою. Тобто у сертифікаті має бути вказана кількість годин та/або кредитів ЄКТС.
Які можна надати практичні поради педагогам під час вибору курсу на різних освітніх платформах?
По-перше. Подивіться, чи платна ця послуга, чи надається безкоштовно. Для переважної більшості педагогів із мінімальною заробітною платою можна порадити уважно читати умови курсу та програму підвищення кваліфікації. Там одразу має бути зазначено безоплатність освітньої послуги в самій навчальній програмі. Хоча варто у сучасному житті бути іноді й більш уважними. Автору цієї статті колись довелося потрапити в ситуацію, коли дійшовши до фінального тесту лише тоді дізнався, що видача сертифікату є платною… Щоб убезпечитися від подібних випадків, варто одразу бути пильними й уважними, тобто детально ознайомитися з необхідною інформацією про курс варто перед його проходженням.
По-друге. Дивіться не лише на тему курсу і його зміст, а ще й на умови видачі сертифікату. Там має бути зазначена кількість годин. Це важливо для подальшого зарахування курсу на рівні педагогічної ради освітнього закладу. Якщо не вказано кількості годин, то можуть потім виникнути проблеми із зарахуванням курсу. І ще зверніть увагу на можливі часові витрати. Для тих, хто не обмежений у часі, готовий до різних творчих педагогічних пошуків, можна знайти курси, де наприкінці навчання маєте створити власний проєкт чи виконати самостійну роботу. Для тих, хто більш обмежений у часі через сімейні обов’язки та інші життєві обставини, можете одразу подивитися на умови проходження тестів: скільки для цього надається спроб (є такі курси, де варто з першої спроби надати правильну відповідь під час тестування, а можуть бути курси, де для цього надається 2 чи 3 спроби). Ще звернімо увагу на мінімальний прохідний бал, інші моменти. Бо у сучасних реаліях виживання й обмеженості в часі маємо знайти такі курси, які є саме нам цілком підходящими у плані часових витрат та доступності складання тестів. Бо у переважній більшості освітніх платформ «правила гри» є схожими: після тестування та набрання необхідної кількості балів (60%, 70%, 80%, у всіх по-різному) отримаємо сертифікат.
Про окремі практичні аспекти, що є корисними та важливими під час проходження курсів підвищення кваліфікації, дізнаємося наступного разу.
Леонід ГАПЄЄВ
