Перші кроки в адаптації дитини до школи

Початок навчання дитини в першому класі — складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Для неї це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

Початок навчання дитини в першому класі — складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Для неї це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки.

Новий одяг, портфель, під­ручники, олівці, фломастери. Ця втіха у розвитку особистості дуже важлива, адже коли в дитини є зацікавленість, то буде результат.

Змінюється й соціальна позиція дитини: дошкільника на школяра. Пріоритетною діяльністю стане — навчальна, ігрова діяльність залишиться, але буде поки що відігравати роль адаптаційного компоненту як в житті, так в навчанні дитини. Зі вступом до першого класу змінюється життя першокласника, все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам.

Основним завданням дорослих, що оточують дитину на цьому етапі, є намагання створити сприятливу атмосферу для того, щоб першокласник відчув себе прийнятим в шкільну сім’ю, реалізував свої бажання, бути почутим і зрозумілим. В перші дні й місяці навчального року батьки намагаються часто бувати в школі, вдома щодня переглядають зошити, намагаються більше дізнатись від дитини про шкільні справи.

Проте мине час, і вже на кінець року становище першокласника перестане бути незвичним і для учнів, і для батьків. Звичайно деякі невдачі завдадуть прикрощів батькам, вчителям та і самим дітям. Як пережити період нових змін? Як до них ставитись? Перш за все — це період адаптації. Він має особливості свого перебігу і заслуговує окремої уваги всіх учасників навчально-виховного процесу.

Адаптаційний період, тривалість якого від 1 до 3 місяців залежить від таких факторів: вік дитини, стан здоров’я, її індивідуальні особливості (тип нервової системи, характеру), рівень натренованості адаптаційних механізмів (перебування в дитсадку, зміна середовища, в якому проживала дитина), досвід спілкування з дорослими та ровесниками. Він включає в себе наступні завдання: познайомити дітей один з одним, створити спільну атмосферу в класі, дати можливість дітям відчути себе членом нового колективу. Всі ці завдання стануть актуальними як для вчителя, так і для батьків першокласника.
 

Перебування в шкільному колективі

Перебуваючи в шкільному колективі, учні отримують перший досвід учбової співпраці з окремими ровесниками в колективі, в групах ровесників. Дитячий колектив в даному випадку працюватиме, перш за все як механізм підтримки дитини в новій ситуації.

Велику увагу на даному етапі вчитель та сім’я приділятимуть режиму дня молодшого школяра. Для кращої обізнаності вчителя в дотриманні учнями домашнього режиму дня школяра та вироблення у них вміння правильно розприділити час для навчання, харчування та відпочинку. В повсякденному житті проводяться різні тренінгові вправи. Діти згадують, що вони роблять вранці, готуючись до школи, і увечері, прийшовши зі школи.

Режим дня в кожному класі обговорюється по-своєму. В одному класі першокласники показують пантоміму, в іншому — малюють, а в третьому — підбирають картинки, які ілюструють необхідні дії. Кожна група обговорює також свій план шкільного дня і обгрунтовує його. Потім першокласники обговорюють, що ж, на їх погляд, найважливіше для справжнього школяра і що відрізняє школяра від дошкільника. В результаті роботи на цьому етапі діти осмислюють досвід учбової співпраці, тобто розбираються, що їм заважає, а що — допомагає стати справжніми школярами.
 

Оцінка учбової роботи

В подальшій роботі вчитель обговорює з учнями можливі критерії оцінки учбової роботи, її правильність, акуратність, красу, старанність, інтерес та і способи, як всього цього можна досягти.

На цьому етапі дуже важлива роль батьків. Треба, щоб вони акцентували свою увагу саме на способах досягнення високої оцінки роботи учнів. Батькам варто заохочувати дітей прагнути до успіху, непомітно й ненав’язливо допомагаючи. У міру свого розвитку та зрілості діти привчаються логічно мислити, звикають глибоко розуміти тему, знаходити її роз’яснення, привчаються критично осмислювати прочитане чи побачене.

Протягом цього періоду добре було б, якби батьки утримувалися від авторитарного ставлення до дитини, а їхні стосунки будувалися на діалогах — як рівний з рівним.
 

Контроль освоєння введених раніше правил і прийомів роботи

Наступний етап адаптаційного періоду першокласників присвячений конт­ролю освоєння введених раніше правил і прийомів роботи. На цьому етапі вчитель створює ситуацію, коли не він, а самі діти здійснюють цей контроль. Завданням педагога на цей раз є спостереження і фіксація основних труднощів учнів (дуже повільні або дуже імпульсивні, дуже тривожні і так далі). Діти працюють в парах, в групах, прагнуть домовитися в ситуації зіткнення думок.

Непростою справою для першокласників виявляється сперечатися, не посварившись і не ображаючись один на одного, шукати аргументи і докази своєї позиції в рішенні тієї або іншої задачі. В кінці роботи діти оцінюють, наскільки аргументовано вони сперечалися і відстоювали свою думку, аналізували труднощі, що зустрілися. Вчитель звертає увагу, наскільки по-шкільному працюють діти і які правила шкільного життя допомагають їм впоратися із завданнями.

На завершальному етапі першокласники обмінюються враженнями про перші шкільні дні, малюють, що їм більш всього запам’яталося і сподобалося в школі. Закінчується адаптаційний період першокласників святом «Посвячення в учні».

Значимим моментом цього періоду є взаємодія батьків та вчителя. Адже переживаються разом перші шкільні труднощі адаптації дитини до навчання в школі. Як допомогти їх подолати? Як знайти спільну мову з учителем і однокласниками? Що зробити для того, щоб першокласник не втратив інтерес до навчання? На ці та багато інших запитань може дати відповідь перший учитель вашої дитини та шкільний психолог.
 

Короткі поради фахівців:

— ніколи не займайтесь виховною роботою з дитиною в поганому настрої;
— оцінюйте вчинок, а не саму дитину. Сутність людини і її окремі вчинки не одне і те саме;
— надайте дитині самостійність, а не контролюйте кожен її крок;
— не пропустіть моменту, коли досягнуто перших успіхів;
— не підказуйте дитині готового рішення, а показуйте можливі шляхи.
 

О. Сухаревська, Т. Касьяненко