Микола ШЕВЧУК: «ЩОБ БУТИ ПАТРІОТОМ, ТРЕБА ЗНАТИ, ЧИМ ГОРДИТИСЯ»

Муніципальна галерея мистецтв, що на вулиці Драйзера у столиці України, презентувала виставку відомого українського художника Миколи Шевчука «У нашім раї на землі…» 

Народний художник України Валерій Франчук, власне, з його ініціативи кияни мали можливість познайомитися з творчістю Миколи Шевчука, розповідає про митця захоплено й натхненно: «З Миколою і його творчістю я знайомий давно. Це геніальний у своєму світобаченні митець. Він вміло реалізує свою думку й ідею. Микола Шевчук – стильний український самородок, бо спеціально на художника не вчився. Він зумів знайти себе в образотворчому мистецтві досить сильно. Давно хотів показати його твори киянам і гостям міста. До цього він представив кілька робіт в Національній спілці художників. Про Миколу я можу говорити багато. Бо, окрім того, що він чудовий художник, він патріот своєї батьківщини, багато часу віддає волонтерській роботі. Йому не байдужа історія рідної землі. А це дуже важливо для митця. Бо як би художники не втікали від сьогодення, від історичної тематики, вони рано чи пізно їх наздоженуть». 

Микола Шевчук, заслужений художник України, який здатний створити тонкий ліричний пейзаж і відтворити загадкову історично-міфологічну, зашифровано –орнаментально візію, і майже документальний портрет Героя сучасної війни на Донбасі. Засвоївши європейську культуру образотворчого мистецтва чи не з Густава Клімта, митець все ж звертається до нас мовою українського національного осмисленого живопису. Тому деякі картини вимагають дешифровки для глядача і таким чином всякий, хто споглядає цей живопис, змушений так чи інакше брати участь у співтворчості. Можливо, уява глядача інакше розтлумачить сюжет аніж те, як пропонував автор. Але саме така обставина робить живопис художника неоднозначним і виводить за межі літературного сюжету.

Микола Шевчук народився у селищі Смига на Рівненщині. У 1984 році закінчив Кременецьке педагогічне училище, а у 1993-му – відділення архітектури Львівського політехнічного інституту.

З 1995 року викладає в Теребовлянському Вищому училищі культури. З того часу і до сьогодні художник доносить студентам на практиці не лише композиційну правильність створення та естетичне оздоблення робіт, але й сутність викладення глибокої ідеї в орнаментальних елементах декоративно-ужиткового мистецтва. Мистецька діяльність автора охоплює галузі станкового і монументального живопису, графіки і скульптури, базуючись на культурно-мистецьких традиціях рідного краю та Святому письмі. Всі роботи художника надзвичайно красиві, з глибоким змістом. За лініями пензля можна прочитати історію краю.

У 1997 році Микола Шевчук став членом Національної спілки художників України. Вже через три роки він – лауреат обласної мистецької премії імені Михайла Бойчука, а 2003-го став лауреатом міжнародного осіннього салону «Високий замок» у Львові. У 2010-му – отримав міжнародну премію за власні твори Різдвяної тематики.

– Ось бачите, Мотря зустрічала Мазепу не хлібом-сіллю, а з трояндами… І на грудях у неї були перли, а не коралі, – уважно коментує роботу художника письменник Анатолій Горовий. 

Мене ж захоплює квіткова композиція «Ранковий настрій». І тут художник ніби чує моє здивування від такого перебігу: історична тематика, портрети, іконопис… «Мене часом запитують: як тобі вдається так майстерно малювати квіти, – розповідає Микола Шевчук. – На що я відповідаю: та виріс я серед тих квітів, знаю, як росте і як називається та чи інша квітка. А хто з нас не був ліриком…».

Окрема тема у творчості Миколи Шевчука – іконопис.

МАЛЮВАННЯ – ЦЕ СТАН ГЛИБОКОЇ МОЛИТВИ ЧИ МЕДИТАЦІЇ…
«Ікона – це міра глибини душі митця, - зізнається художник. У своєму житті я опанував з добрий десяток професій. Мабуть, немає того, чого не вмію робити»

Справжнє покликання Микола Шевчук знайшов у живописі та іконописанні. Вже кілька років батькову справу продовжує донька Марія. Саме разом з нею пан Микола працює над створенням ікон.

Іконопис близький для художника. Вся його родина пов’язана із духовенством. До того ж у його роду були монахи, настоятелі монастирів, священики. В дитинстві Миколу вабив сільський храм. Він засмучувався через те, що дідусь з бабусею не дозволяли під час служби роздивлятися настінні розписи, особливо на стелі. Отож, незважаючи на час, ті розписи закарбувалися в його пам’яті.

Чим же особливі ікони Миколи Шевчука? У кожного художника ікона своя. Вона є відображенням глибини душі митця, його почуттів. Робота різних іконописців над одним і тим же сюжетом може кардинально різнитися, оскільки в образах святих передається характер самих митців. Микола Шевчук прихильник візантійської традиції написання ікон, оскільки вважає її найдревнішою.

«Коли захоплюєшся своєю роботою, - розповідає Микола Шевчук, - то вже себе майже не контролюєш, знаходишся ніби в стані глибокої молитви чи медитації. Лиш думка постійно переслідує – не переборщити, не відійти від загальної стилістики в розписі». Художник вважає, що ікони найкраще писати на перевірених віками липових дошках. Хоча можна використовувати й березу, вільху, знежирену сосну. 

Упродовж одинадцяти днів минулого року на Тернопільщині перебувала чудотворна ікона Лику Христового, якій вклонилося майже 400 тисяч вірян. А коли приїхали до Ватикану, щоб подякувати святішому отцю й запросити відвідати Марійський духовний центр «Зарваниця», який входить до 20 найбільших Марійських центрів Європи, на знак подяки за молитву та підтримку українського народу в ці нелегкі часи подарували Папі Римському ікону Спаса Нерукотворного, яку намалював Микола Шевчук на Другому всеукраїнському пленері іконопису та сакрального мистецтва «Вікно у Небо. Зарваниця-2017».

…І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ
Микола Шевчук – волонтер, громадський діяч, пройшов два Майдани. Від першої хвилі мобілізації провадить волонтерський рух у Теребовлянському районі. Він першим поставив пам’ятник Герою в Теребовлі, який загинув в АТО, став автором пам’ятника Небесній сотні. Викладає у Вищому училищі культури. Був одним з організаторів пленеру в Зарваниці, Збаражі та фестивалю «Байда-фест».

Художник Микола Шевчук уважає, що нам, українцям, є чим гордитися, що берегти, передати прийдешнім поколінням. «І всі ті скарби, які є в нашій культурі, в нашій історії, – це дуже важлива річ, тому що без пам’яті те, що в нас було, всього позитивного, майбутнього бути не може. Щоб бути патріотом, треба знати, чим гордитися», – з упевненістю говорить художник. 

Микола Шевчук знайшов себе у мистецтві, знайшов свою палітру, свою тему, свій почерк. І сьогодні ми маємо прекрасного художника, який збагатив творчу палітру Тернопільщини своїми творами. Микола Шевчук не зупиняється на якійсь одній темі, в його творах є багато релігійних композицій, оскільки він художник-монументаліст, розписує церкви, і робить це фахово. До того ж у мистецтві він відображає свій час. І лінія творчості, яку знайшов Микола Шевчук – це якраз мистецтво початку ХХІ століття – поєднання реалізму і модернізму. Йому вдалося знайти зв’язок між двома напрямками, і в той же час не перейти межу між ними, вдавшись до абстрактного, неформального мистецтва.

Пейзажі, натюрморти, портрети, тематичні сюжети, ікони…

– Я завжди формую експозицію з різнопланових картин, щоб кожен міг щось знайти собі до душі. Це, напевне, через те, що я намагаюся любити всіх, гарно до всіх ставитися, дарувати щиро свою душу всім, кого знаю. І тим, хто може оцінити мою роботу, і тим, хто не дуже розуміється на мистецтві. 

Микола Шевчук. Він різний. Він у постійному пошуку. Він сподівається, що кожен його твір припаде до душі, запам’ятається.