Іван Марчук засіває житницю України
«Раз теплом зігріте серце вік непрохолоне»
Спробуємо на прикладі творчого та життєвого шляху народного художника України, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Івана Степановича Марчука торкнутися реалій, які відбувалися в Україні протягом другої половини ХХ століття по сьогодення. Вони вплинули на формування світогляду геніального митця, який ще у 2006 році увійшов до «Ста геніїв сучасності», але відбулося це не з клопотання рідної України, подання було зроблене від The Daily Telegraph.
Іван Марчук народився на Тернопільщині у 1936 році. Творчу освіту розпочав у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва. Тяжіння до мистецтва сформувалося в юні роки, коли він спостерігав, як батько займався ткацтвом. Магія сплетення ниток, від яких народжувалися оригінальні візерунки, хвилювала творче уявлення Івана. Різноколірні тоненькі лінії створювали потік, який рухався й наповнював тканину узорами. Оцей стан народження художніх образів відіграє добру роль при виборі власного живописного стилю, бо Марчук не хотів йти звичайним шляхом як всі.
І. Марчук пройшов складний шлях самовдосконалення й здобув право на визнання. Різні аспекти та цикли його творчості сформували концепцію побудови творчого кредо митця, одного із яскравих представників «шістдесятництва». Іван Марчук стає на шлях борців за незалежність України, розуміючи, що будуть ускладнення з чинною владою, але він ні на йоту не поступився своїми вільнолюбними принципами. Майже все життя митець був у творчій ізоляції, радянська влада називала його націоналістичні погляди загрозою для суспільства.
Доля постійно підносила йому катастрофічні підводні рифи. Суперечки з владою впливали на матеріальне становище митця, якому відмовляли у замовленнях. Про участь у виставках не могло бути ніяких розмов! Така облога могла зламати кожного, але не Марчука. Попри труднощі, він крутив своє веретено, намотував клубки своєї виваженої унікальної палітри. Нарешті народжується власний живописний стиль «Пльонтаризм» (від слова плести). Знову преса та оцінювачі мистецтва насторожі. До чого приведуть ці нашарування штрихів, схожих на павутиння, які формували об’єми, перетворюючи їх у художні образи. Щось нове і не за правилами. А він малював денно й нощно, засівав своє творче поле яскравими знахідками та випускав свої картини в люди.
Нестерпне моральне становище прискорило протест проти номенклатурної влади, і Марчук вимушено виїхав за межі дорогої серцю України. Через певний час подорожей по таких країнах, як Канада, США, Австралія, виникала нестерпна туга по Україні, й він знову повертався та знову страждав в нестерпному йому середовищі. І лише створені масштабні по суті цикли творів виводили його з бентежного стану в плідне творче джерело, яке він наповнював життєдайною енергією.
Джерелом натхнення Івана Марчука був невичерпний діапазон творчих уподобань, пропущених через призму власного світобачення – від примітивізму (з чіткими ознаками архітипності) до реалізму, гіперреалізму абстракціонізму, абстрактного експресіонізму, сюрреалізму до абстрактного сюрреалізму. Художник опанував різні сучасні стилі образотворчості – класичне мистецтво, андеграунд, сontemporary art, поєднуючи їх з власним живописним письмом під назвою «Пльонтаризм». Авторський стиль дозволяв йому маневрувати пропорціями, ритмом, об’ємами, світлотіньовими градаціями, навіть кольором. Потужна творча енергія митця перетворювала підсвідомість у водоспад самобутніх образів, серед яких він жив і творив.
Перша виставка відбулася у 42 роки. А в цілому світ побачив понад 100 персональних яскравих, своєрідних мініспектаклів, в яких автор оспівував свою багатостраждальну неньку Україну. Історичні персоналії, закодовані в самобутні сюжети його картин, красномовно апелюють до сучасників, по суті стають національними героями. Ми їх впізнаємо, серце огортає тепло любові, виникає неймовірна гордість за історичну спадщину свого унікального народу.
Григорій Сковорода казав: «Пізнайте істину, і вона зробить вас вільними». Яку істину шукає, знаходить й стверджує Іван Марчук? Відповіді в 15 циклах його творів: «Шевченкіана», «Художник і Україна», «Пейзажі рідного краю», «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Нові експресії», «Біла планета І», «Біла планета ІІ», «Кольорові прелюдії», «Портрет», «Віденські рапсодії» та ін.
Картини І. Марчука мають яскраву особливість – він створює образи-символи, які формують багатогранний поетичний міф, де є місце минулому, констатація сьогодення та мрії про майбутнє власного народу. Через серію творів «Голос моєї душі» митець апелює до родових пракоренів, він прагне показати важливість спадкоємності, підіймає теми, що єднають спільноту в єдину родину. Ту родину, про яку митець мріяв все життя, але повінчаний на живописі так і залишився самотнім.
Період «Художник і Україна» це формування особливих відносин Івана Марчука з власною державою. Після довготривалих подорожей художник шліфує свою образотворчу мову та повертається в Україну вже відомим зі світовим ім’ям. Доречно нагадати що у 2006 році Марчука визнали одним із «Сто геніїв сучасності». А він продовжує страждати зі своїм народом. Так народжуються твори, наповнені неймовірної загостреності почуттів: «Осінні дзвони», «По той бік», «Плін часу», «В очах світилася печаль», «В пошуках померлих звуків». Художник черпає натхнення з глибин української міфології, яка додає знайденим образам таємничості та загадковості. А драматичні події реальності надають творам епічної духовності, космічної величності.
І. Марчук створює цикл творів, присвячених Шевченкіані. В цій серії, пронизаній образно-психологічною стилістикою, 42 композиції, започаткованих з 1983 року. Поезія Кобзаря породила етнографічно насичені красномовні притчі про долю українського народу. Драматичною напругою наповнені серії: «Неофіти», «Тарасова ніч», «Марія», «Сон», «Катерина», «У нашім раї на землі», «Думки» та ін. За узагальненими образами ми відчуваємо знакові постаті, які возвеличив Кобзар у своїй невмирущій поезії.
Натюрморти митця мають магію краси й глибокої образності. Досить назвати «Сад спокуси», «Святковий натюрморт» або «Жовті черешні». Іван Степанович казав про свої композиції, що то є видіння, які виникають у його уявленні, залишається лише перенести їх на полотно. І він одержимо малював, бо тільки в творчому процесі відчував своє призначення на цій землі. Такими є «Я читаю думи твої», «Балада про чисту воду», «Ліричні звуки скрипки», «Загублені квіти» або «Пісню осінь проспівала» та ін.
Після здобуття Україною Незалежності Марчук шукає пробудження України та через художні образи формує власне бачення вільної держави. Він будує свій рай на землі, де у віконцях сільських хат завжди світися вогник, бо там чекають. Ця серія картин під назвою «Пейзажі рідного краю започаткована ще у 1971 році, згадаємо: «Запах весни», «Мереживо зимового дня», «Замріяний степ», «Прощальний промінь». Неймовірна туга передана в щемливих композиціях, де головними героями є старенька хата: «Оселя відкрита для вас», «А до весни іще далеко» або «Зимовий вечір».
Кожна нова виставка розкриває художні властивості представлених творів, в яких присутнє декоративне забарвлення, а складна живописна техніка з багатошаровим сплетінням штрихів узагальнює тему. Стримана палітра у поєднанні з природним бездоганним живописним смаком посилює психологічний стан його образотворчості. А ще слід згадати про його могутню життєдайну енергетику, яка у поєднанні з загадковістю приваблює шанувальників живопису. Та й не тільки, достатньо сказати, що його пейзаж «Тут спокій поселився» був проданий на аукціоні Sothcby’s за 76,2 тисячі доларів. А у 2021 році картина «Золота ніч» була придбана за 97 тисяч доларів на аукціоні «Золотий перетин».
У київському мистецькому просторі Музею історії міста Києва ARTAREA український художник зі світовою славою нещодавно презентував свою чергову експозицію. Марчук підібрав картини та пластичні роботи, які йому вдалося створити з 1965 року. Виставка налічує понад 100 експонатів різних періодів творчості, які він досі не демонстрував публіці. Також було створено 20-хвилинну digital-інсталяцію, яка відтворювала роботи майстра. Для панорамного проєкту автори використали музику Мирослава Скорика та спів Пікардійської терції. Інсталяцію створили на прохання Івана Марчука, по його враженнях від подібного показу робіт Далі та Пікассо.
Напередодні Дня Незалежності України також відбулася презентація нових пам’ятних монет геніального українського художника сучасності, присвячених унікальній техніці живопису «Пльонтаризм». На монеті зображений образ юної дівчини у блакитних стрічках, закарбований у сюжеті картини «Пробудження», в якій митець, переосмислюючи літературну спадщину Кобзаря, передає стан пробудження українського народу після здобуття Незалежності. Так виник оновлений образ, в якому промовляє могутня вільна спільнота.
Сьогодні знову наш народ сповнений героїчного спротиву і виборює свою землю, волю, майбутнє від варварського нападника. Тому творчий проєкт «Іван Марчук. Космічна містерія життя», наповнений символікою та патріотичним значенням, вкрай своєчасний. Він потрібен нам усім на фронті і в тилу, в кожній хаті, кожному серці.
Зігрітий любов’ю та теплом своєї родини, Іван Марчук все життя роздавав тепло свого серця іншим. Вогник рідної хати так і залишився в уяві митця, як саме дорогоцінне, бо там тебе чекають. Чекає мирного життя у рідній державі славетний українець зі світовим ім’ям, який своїми творчими здобутками підкорив світ.
