Мінськ - місто традицій

У моєму житті сталася дуже цікава історія – 42 роки тому я народилася в Мінську, але батько забрав мене з мамою до Києва і записав, як новонароджену киянку. І от минулого року мого чоловіка запросили на роботу до Мінська і я, можна сказати, на деякий час повернулася на свою «другу Батьківщину». Бо мої родичі по маминій лінії все життя провели там, але вже померли, на жаль.

Мені дуже цікаво було побачити Мінськ знову, я була в ньому один раз і дуже давно. Місто дуже змінилося, стало більш сучасним та яскравим, але залишилося таким же чистим, яким я його пам’ятаю, і зберегло свої традиції.

Отже, місто
В Мінську небагато сонячного проміння, тому місто іноді здається доволі сірим, а небо важким та низьким. Такому враженню сприяє і архітектура, яка залишилася ще з часів Радянського Союзу, - побудовані на довгі часи масивні, монолітні будівлі, що зберігають свою історію. Так виглядає, наприклад, Центральна бібліотека, будівлі на проспекті Незалежності, ГУМ та більшість музеїв. Але ввечері місто перетворюється на казкову країну – всюди ліхтарі, на кожному будинку підсвічування, навіть ялинки – й ті підсвічені! Парки перетворюються на казкові ліси, світло дуже яскраве та різнобарвне. 

Історичний центр
У самому серці Мінська, на головній вулиці Неміга розташовані: Троїцьке передмістя, Верхнє місто, Мінське замчище і Раківське передмістя, де збереглися цікаві пам’ятники архітектури, православні та католицькі храми, Пам’ятник воїнам-афганцям на острові Сліз, набережна річки Свіслоч, Кафедральний собор Зішестя Святого духа, Кафедральний костел Пресвятої Діви Марії, Музей історії Мінська, Садиба Ваньковичів.

Троїцьке передмістя  - мальовничий старовинний квартал на березі річки Свіслоч, архітектура якого вже стала своєрідним символом Мінська і зображена на сувенірах та солодощах.

Острів сліз ( Острів мужності та скорботи) – пам’ятник зроблений у вигляді храму, в основу обрису якого покладено початковий вигляд храму Єфросинії Полоцької, такий, яким він був у XI столітті. Всередині пам’ятника — чотири вівтаря з висіченими іменами 771 загиблого воїна-афганця. Також на острові розташовані валуни з назвами афганських провінцій, де вели бойові дії радянські війська. Запланований як пам’ятник воїнам, загиблим  в Афганістані (а там воювали близько 30 тисяч білорусів та уродженців республіки), він став пам’ятником синам та дочкам Білорусі, загиблим у боях усіх часів. 

Річка Свіслоч має цікаву та довгу історію. Зараз вона тече не в своєму природному руслі – його змінили, тому що Свіслоч доволі часто виходила з берегів та заливала вулиці. Було прийняте рішення укріпити береги Свіслочі та змінити вигляд набережної. Також були проведені роботи по очищенню дна та поглибленню рівня річки. Сьогодні набережна має доглянутий вигляд і є улюбленим місцем відпочинку білорусів та гостей столиці. На річці багато качок та чайок, тому люди завжди годують їх. 

Музеї та парки
На проспекті Переможців розташований парк Перемоги та Музей Великої Вітчизняної війни. Парк – величезний, схожий на ліс, перетинається багатьма доріжками, відпочити можна на чудових дизайнерських лавочках. Парк стоїть на Комсомольському озері. Взимку воно замерзає та засніжене, а влітку на блакитному водяному просторі багато птахів – у них навіть є свій острів, який так і називається Острів птахів.

Поряд з парком розташований Музей Великої Вітчизняної війни. Три роки тому йому надали більш сучасний вигляд. Він має 10 залів, де дуже реалістично зроблені панорами та експозиції, які відтворюють події війни, з багатьма документами того часу та речами, що належали героям.

Дуже цікавий Національний художній музей – культурна скарбниця Білорусі, володіюча одним з найбільших зборів  та колекцій в Західній Європі.

До речі, варто побувати в усіх парках та музеях Мінська – кожен з них несе в собі історію та красу Білорусі. 

Люди
Культура місцевих жителів  - це неповторне поєднання слов’янських фольклорних традицій. Багато корінних жителів сповідають християнство, вони дотримуються християнських традицій своїх предків, а також віддають дань язичницьким традиціям, особливо тим, що пов’язані з природою. Сучасні жителі Мінська і зараз віддають перевагу меблям з натурального дерева, прикрашають домівки плетеними з лози корзинами та сувенірами. В одязі та тканинах надають перевагу натуральним матеріалам.

На свята завжди можна побачити виступи фольклорних колективів, особливо на Масляну або Пасху, влаштовуються народні гуляння, продається смачна їжа, проводяться цікаві конкурси та забави.

Місцеві жителі мають дуже лагідний норов – вони привітні, особливо до гостей столиці.  Завжди прийдуть на допомогу, якщо хтось цього потребує, доволі стримані по характеру – практично не підвищують голосу, розмовляють спокійно, неголосно.

Також люди слідкують за порядком у місті – в Мінську дуже чисто, ніхто не кидає сміття довкола, та ще й прибирають регулярно. Завдяки цьому Мінськ виглядає охайним, зеленим та гостинним.

Сподіваюсь, я змогла хоч трохи передати колорит столиці Білорусі, але ж цікавіше побувати там і побачити місто на власні очі та скласти своє враження. Бажаю гарної подорожі, якщо зберетесь подивитись на традиції і красу чистого та зеленого Мінська.