Психотерапія в умовах війни та миру
«…зневажай смерть! Адже ніщо так не завдає душі жалю, як острах смерті»
Луцій Анней Сенека (лат., «Моральні листи до Луцилія», Лист LXXVIIІ, 5)
В умовах широкомасштабної агресії Росії в Україну виникло чимало проблем у психологічному стані багатьох представників українського суспільства, головним чином учасників бойових дій та цивільних громадян – людей, що пережили посттравматичний стресовий розлад, пов'язаний із порушенням психічного стану. Там, де спалахує страх, гасне думка, особливо це відчутно сьогодні, коли тривають ракетні обстріли території України, руйнується громадянська інфраструктура нашої держави, гинуть люди, руйнується наше життя. І демони страху спливають у підсвідомість людини, які тяжким тягарем перевантажують душу людини та призводять її до різних психосоматичних захворювань.
За словами міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка, психологічної підтримки потребує близько 15 мільйонів українців, з них близько 3-4 млн потрібно буде призначати медикаментозне лікування».
Та не завжди допомагають лікувальні методи традиційної медицини, яка цілковито спирається на фармакологію. Понад усі часи людство мало потребу у тих, хто обізнаний на таємницях світу та сміливо йде назустріч із Невідомим. Хто він? Чаклун чи гіпнотизер?
ТАМ, У ДЖУНГЛЯХ І САВАНАХ…
…Зустріти його можна у різних куточках Земної кулі, та охрестили його по-різному. На західному узбережжі Африки він нгомбо, у центральній частині континенту – ніанга, на півдні Америки він курандейро, фейтесейро – для тих, хто розмовляє португальською у Бразилії. А ще він бруджо – у Перуанських Андах, а на Борнео – маданг. Проте усюди його функції незмінні. Він астролог, лікар і метеоролог, агроном та радник з усіх життєвих питань людської спільноти. Мабуть, саме він пам'ятає звичаї свого племені, повчає, коли сіяти й жати, дбає про моральне, фізичне й духовне здоров'я свого народу. Лікування він поєднує із судочинством, політичні інтриги – з прогнозом погоди, а культові обряди – з ветеринарією.
Про магію та практику чаклунства розповідає американський лікар та мандрівник Гаррі Райт у своєму бестселері «Свідок чаклунства». Йому пощастило побувати у Богом забутих селищах, далеких від цивілізації, спостерігати обряд «воскресіння з мертвих», за яким жерці вуду оживляли померлих, та відчути на собі вплив навіюваних галюцинацій під час так званого «танцю леопарда».
Мистецтво магії просякнуте елементами психології і психотерапії, а її багатовікова практика надала сучасній медицині чимало популярних ліків (хінін, кураре, героїн та інші). Проте й нині маг використовує сильнодіючі засоби, ще невідомі сучасній фармакології. Та секрет його могутності складають не ексклюзивні лікарські засоби, а віртуозні прийоми використання саме звичайних ліків, завдяки чому за лічені хвилини він здобуває результатів, на які неспроможні психіатри світового рівня протягом місяців та навіть років.
За даними статистики, понад 75% тілесних (соматичних) захворювань людини у сучасну добу мають психологічні чинники, тобто пов'язані зі «зривами» нервової системи. Ліки, на які розраховує традиційна медицина, дають позитивний ефект лише у 15% захворювань, причому інфекційних. Лишається надія на методи нетрадиційної медицини.
Отже, потреба у чаклунах невпинно зростає…
«СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО…»
Історично так склалося, що саме Богонатхненне слово, за свідченням Євангелії від Іоанна, виникло біля витоків Всесвіту. Цілющу силу слова, як психотерапевтичного засобу, усвідомлювали Авіценна, Гален і Гіппократ, які творили історію медицини. Розуміли магічну силу слова й чаклуни, жерці й знахарі, які користувалися ним для впливу на людей та світ.
Слово традиційно супроводжує сеанс гіпнозу під час лікувального процесу. Гіпноз – це унікальний стан психіки людини, при якому загіпнотизований сприймає, відчуває і бачить усе у «новому кольорі», тобто він опановує «нове бачення світу». Слово гіпнотизера сприймається пацієнтом на віру, як наказ, причому вплив гіпнотизера на підсвідомість людини може бути і на відстані – по телефону, отриманим поштою листом, фотографією.
Лише останнім часом сформувалися основні підвалини науки психосоматики, яка вивчає вплив психогенних факторів на виникнення і перебіг соматичних захворювань. Тому корені хвороби слід шукати в душі, у підсвідомості і думках людини. «Тіло й душа постійно взаємодіють…», - стверджував Карл Густав Юнг. Саме людина, за концепцією засновників психосоматики (Ф. Александера і С. Джеліффа), несе відповідальність як за свої хвороби, так і за своє одужання. Відомо чимало прикладів зцілення тяжко хворих людей, якщо вони дійсно вірили в імовірність свого одужання, завдяки психологічному настрою. Традиційна медицина вважає за краще лікувати симптоми хвороби, аніж шукати її глибинні корені. Отже, щоб позбутися хвороби, за думкою фахівців, потрібно позбутися негативних думок, страхів, неспокою, тобто привести свою душу в гармонічний лад.
І в цьому людині допомагає цілюще слово психотерапевта. Чимало їх лишилося у пам'яті людства – Джеймс Брейд і Франц Месмер, Володимир Бехтерєв, Олександр Довженко та Володимир Платонов.
У 80-ті роки минулого століття в СРСР з'явилися нові зірки психотерапії: Анатолій Кашпіровський та Аллан Чумак, які проводили свої лікувальні сеанси по телебаченню. Проте у такому сузір'ї колег Володимир Остапович Жилін посідав особливе місце. Я був свідком його психотерапевтичних сеансів з пацієнтами.
У ПОШУКАХ АБСОЛЮТУ
«…А зараз… я розширюю кровоносні судини вашого мозку – повільно промовляє Володимир Жилін формулу навіювання й виконує паси поблизу голови пацієнта, - розширюю все більше і більше. Ви відчуваєте приємне тепло моєї руки, приємне тепло у голові, ви вже не відчуваєте головного болю…» Ці слова Володимир Остапович звично промовляє під час сеансу на зняття головного болю. Усі ритмічні інтонації його звучного баритона спрямовані на душу пацієнта.
Він був справжній майстер гіпнозу. Йому підвладні були такі вершини гіпнозу, як каталептичний місток, коли людина зависає у повітрі, ледь торкаючись головою і ногами спинок крісел. (Зокрема Анатолій Кашпіровський ніколи його не демонстрував, хоча й наполягали). У науковій термінології Жилін уперше запровадив поняття «вогнетерапія» замість недосконалого, на його думку, терміну «гіпноз». Отже, вогнетерапія, за Жиліним, є вогненна (психічна) енергія Абсолюту, оповита мислеформою вогнетерапевта (гіпнотерапевта) і біоретрансльована ним специфічно (за призначенням) на різні відстані, визиваючи у пацієнта-реципієнта особливий, зі зміною свідомості, стан трансу.
На кожне захворювання Володимира Жиліна мав специфічну методологію навіювання й переконання пацієнта, зі своїм текстом і сценарієм, у якому враховані були тип нервової системи і психологічний стан пацієнта, його вік й ступінь гіпнабельності (тобто сприйнятливості до гіпнозу). Текст формули навіювання завжди був «відшліфований» до найменших дрібниць.
Спадковий лікар (його бабуся й батько ще за радянських часів лікували людей гіпнозом) і медик за фахом (закінчив Дніпропетровський медичний інститут) Володимир Остапович пройшов складний шлях творчих пошуків – від районної психіатричної лікарні на Сумщині до Києва, де став психотерапевтом європейського рівня. За радянських часів гіпноз був об'єктом соціального табу, тому й ефективна праця фахівця розпочалася лише в епоху «горбачовської перебудови». Тоді у Києві Володимир Жилін уперше проводив колективний і масовий сеанси гіпнозу, друкувався у наукових і популярних виданнях.
Його метода навіювання гіпнотично діяла на пацієнтів. Тому сприяв ще й величезний досвід, накопичений фахівцем протягом 90-х років минулого століття, який узагальнив він у своїх працях – «Гіпноз (вогнетерапія» (2002), «Нетрадиційна медицина» (2003) та «Наркоманії і наркомани» (2010), де виклав своє розуміння гіпнотерапії, її методології.
У колі його лікувальної практики був широкий спектр психосоматичних захворювань (гіпертонічна хвороба, вегетосудинна дистонія, бронхіальна астма, хвороба серця, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрити й коліти, хвороби печінки і нирок, варикозне розширення вен, фіброміома та інші пухлини, статева слабість, остеохондроз та інші), а також неврози (неврастенія, істерія, нав'язливі стани – депресивний невроз, пригнічений настрій, туга тощо). Поряд з тим знімав з людини негативну енергетику (зурочення, порчу, наговір та інше). Отже…
ПСИХОСОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
Отже, попит на психотерапевтів є вже дуже високий. Цьому сприяють жахливі враження війни (втрата рідних, друзів, побратимів, перебування під обстрілами, бомбардуваннями та у полоні, спостерігання загиблих людей, неспокій через рідних чи друзів, які в небезпеці, відчуття самотності, надмірна збудженість, відчуття страху, суїцидальні думки).
Слід ще згадати психотравмуючий вплив бойової обстановки на учасників бойових дій, коли військовослужбовці змушені досить тривалий час перебувати в умовах специфічного бойового стресу, що накладає свій негативний відбиток. Психологічна та фізична реабілітація таких людей – це питання як ніколи актуальне. Наслідки контузій, поранень і психологічної напруги нікуди не зникають.
У наявності є світовий досвід, досвід таких країн, як США, Ізраїль, які пройшли цей етап. Ці країни також на початку не розуміли таких проблем, але їм вдалося взяти під контроль цей процес. Зараз ця проблема стоїть перед всіма нами, українцями.
Напевно, ентузіазм окремих особистостей у галузі нетрадиційної медицини має бути підтриманий державою, відповідними її установами, зокрема Товариством Червоного Хреста України, який уже надав психосоціальну підтримку 250 тисячам українців від початку широкомасштабної агресії Росії в Україну. Однак загалом близько 5 мільйонів українців потребують допомоги у сфері психічного здоров'я. Про це заявив віцепрезидент Товариства Червоного Хреста України Павло Розенко під час круглого столу на тему: «Фізична та психологічна реабілітація учасників бойових дій та цивільних громадян України. Створення міжнародних стандартів комплексного безбар'єрного простору», що відбувся в Укрінформі.
«За оцінками ООН, на сьогодні близько 18 мільйонів українців в той чи інший спосіб потерпають від наслідків російської агресії. Психосоціальна підтримка цивільного населення є одним із стратегічних напрямків діяльності Товариства Червоного Хреста», – сказав Розенко. Він нагадав, що Товариство намагається допомогти всім, але першочергово підтримує внутрішньо переміщених осіб, людей похилого віку, осіб з інвалідністю, сім'ї у складних життєвих обставинах, людей, що втратили близьких чи залишилися без майна, багатодітні родини та інші вразливі верстви населення.
Ще одна нагальна проблема – психосоціальна підтримка повернених із російського полону українських бійців. Міністерство внутрішніх справ України готує кілька відомчих медичних установ для прийняття їх на лікування і діагностику.
Реабілітація учасників бойових дій та цивільних громадян України є питанням національної безпеки країни. Вирішити цю проблему можливо буде лише в тому випадку, якщо питаннями реабілітації займатиметься і держава, і громадянське суспільство.
Росіян та їхнього кремлівського господаря бентежить думка, що українці обрали свій європейський шлях. Але за це українцям приходиться розплачуватися – кров'ю та сльозами. Проте, з часом, і росіянам доведеться йти тим же шляхом. Та не мене їх чаша гірка…
Популярність психотерапії невпинно зростає, особливо серед молодшого покоління – оскільки часто молодь задумується про те, щоб знайти собі психолога, і можливо, хтось відкладає це рішення через брак коштів.
…Наше здоров'я є загальнолюдський, всесвітній, космічний спадок. Проте й нездоров'я наше – це теж всесвітня проблема, вирішення якої слід шукати у нетрадиційних методах лікування захворювань, які неспроможна подолати традиційна медицина.
Володимир СКРИНЧЕНКО
