Вміння зібрати людей на добрі
«Життя, в якому морськими вічними вузлами переплелися
мистецтво, історія, сучасність, теорія, мистецтвознавство
і моє власне мислення – продовжується»
О. Роготченко
Народне прислів’я стверджує, що життя прожити – не поле перейти. Але важливо, коли є команда надійних однодумців, які цілеспрямовано працюють над спільною справою, в даному випадку, над збереженням власної історії, культури, мови, мистецтва. Саме таку команду сформував теоретик та історик мистецтва Олексій Олексійович Роготченко, який нещодавно відзначив свій ювілей. Біографія вченого, його творчі досягнення вимальовують загальну картину української образотворчості. А ще слід зазначити не менш важливий фактор, як людяність, вміння організувати колектив на добрі справи.
В долі О. Роготченка, члена НСХУ, академіка, професора, доктора мистецтвознавства, заслуженого діяча мистецтв України, голови секції критики та мистецтвознавства КОНСХУ, головного редактора наукового збірника «Міст» є чимало перемог, які він досягав невтомною, наполегливою працею. Вищу освіту Олексій Олексійович здобув у Київському державному художньому інституті (нині НАОМА). З вдячністю він згадує своїх вчителів П. Говдю, П. Білецького, Л. Владича, Л. Міляєву, Г. Заварову, О. Тищенка та ін. Слід зазначити, що високу планку свідомості заклали його батьки – мистецтвознавець З. Стрелова й письменник О. П. Роготченко.
Цілеспрямованість діяльності вченого на культурологічній ниві приємно дивує. Він впевнено тортує невидимі шляхи, бере в упряжку наполегливість, чіткий курс й досконалість. Про це свідчать змістовні публікації, які Роготченко оприлюднює з 90-х років. У збірнику Академії мистецтв України «Мистецтвознавство України» надрукована робота О. Роготченка «Політичні та соціально-економічні умови розвитку українського мистецтва в період тоталітарного режиму 1930–1950-х років». Це дослідження додає правди про сучасний стан духовності в Україні та того шляху, на якому ми опинилися. В контексті збірника ми бачимо, що політичний курс, нав’язаний рашею, був спрямований на знищення з історії України як нації. Олексій Роготченко розвиває думку, про важливість діяльності творчих спілок в Україні, які навіть в умовах жорстокого тоталітарного режиму зуміли створити власну скарбницю національного за духом багатовекторного мистецтва.
Спробуємо показати скарбницю українського мистецтва через прізвища художників, які досліджував наш ювіляр. О. Роготченко починає розвідку з часів українського національного відродження, додає розвинуту інформацію про активність творчого життя в 20-х роках ХХ ст. Він привертає увагу таких українських художників, як: О. Архіпенко, І. Кавалерідзе, К. Малевіч, Д. Бурлюк, В. Єрмілов, бойчукісти та ін. та сміливо заявляє, що українське образотворче мистецтво, зі своїми модерністськими пошуками та національними ознаками, стає частиною європейського художнього процесу. О. Роготченко приділяє увагу руйнуючим 30-м рокам, коли тоталітарний режим силомить ізолює українське мистецтво від світового, створюючи одновекторність розвитку українського мистецтва та жорстку залежність митця від тоталітарної системи. Роготченко виводить на арену сміливі пошуки через творчість вітчизняних живописців Ю. Бершадського, С. Григор’єва, І. Мучника, Ф. Кричевського. Також він згадує про введені до наукового обігу невідомі раніше документи – листування О. Довженка, А. Петрицького, М. Глущенка, О. Хвостенка-Хвостова, відкривають завісу правди з творчого процесу українських митців.
У скарбницю українського мистецтвознавства увійшли численні монографії та статті Роготченка, присвячені таким сучасним художникам, як О. Міловзоров, І. Аполонов, О. Артамонов, Л. Жоголь, Н. Борисенко, Ю. Савченко, Т. Яблонська, В. Бородай, Е. Базілянський, Ю. Нагулко, А. Навроцький, родина Надєждіних, В. Васильєв, Є. Матвєєв, О. Мась, Б. Микитенко та ін. Кожна віха творчої та наукової діяльності ювіляра викладені в Енциклопедії, а ми лише акцентуємо увагу на кілька теоретичних розвідок вченого, творчих здобутках в царині ковальського мистецтва та громадським ініціативам.
Свої теоретичні дослідження Олексій Роготченко проводить паралельно як куратор національних і міжнародних проєктів, серед яких «Створи свій гріх» для українського павільйону 54-ї Венеційської бієнале (2011). Автор статті має примірник ART UKRAIN за 2011 рік, в якому є інтерв’ю з О. Роготченком про створення для Венеційського бієнале інсталяції з яєць-писанок Оксаною Мась. В роботі над величезною мозаїкою у вигляді хреста розміром 6х6 метрів, прийняли участь представники понад 50 національностей. Так Олексій Роготченко зумів через творчий процес над заангажованою темою залучити сотні людей.
Серед численних видань зупинимося на монографії «Мистецтвознавство: роздуми і життя», де автор показує філософсько-культурний зріз епохи, поданий крізь призму осмислень мистецьких реалій та причин, які спонукали до цього цілеспрямованого дослідження. Важливим аспектом його досліджень є люди. Якщо простежити прізвища й творчі відкриття, які за ними стоять, можна створити енциклопедичну довідку про правдиву сучасну культурно-мистецьку епоху та її творців.
Науковий напрямок головних архітипів дослідження, використання документальних фактів додають розвідкам Роготченка вартості й вагомості. Через культурно-мистецькі події, творчість митців та їхні здобутки автор передає правдивий портрет епохи. Така подача наукових розвідок свідчить про принциповість та історичність поданих матеріалів, які зафіксовані у періодичних виданнях та стали вагомою частиною української культури й мистецтва.
Олексій Роготченко присвятив своє життя дослідженню вітчизняної науки з мистецтвознавства. Скрупульозний екскурс створює підґрунтя для подальшого дослідження наступним науковцям. І що важливо, це дозволяє осмислити місце українського мистецтва в європейському консенсусі. Створивши видання «Міст», він втілив у життя важливий аспект синтезу мистецтв, якому мало уваги докладали попередники.
Вагомою частиною творчої діяльності О. Роготченка стало ковальське мистецтво. Все почалося зі знайомства з О. Миловзоровим й поступово сформувалося кураторство цієї непростої галузі. Як розповів мистецтвознавець І. Оксаметний, це була яскрава заявка про вітчизняне ковальське мистецтво, яке зафіксувала галерея «Митець».
Таким чином ми маємо досвідченого вченого, який зробив значний вклад у вітчизняну мистецтвознавчу науку. Як старший викладач Інституту сучасного мистецтва, О. Роготченко опікує студентську молодь, про що свідчать їхні успішні наукові дослідження.
Зараз, коли Україна переживає важкі часи, пов’язані з війною, яку розв’язала сусідня раша, О. Роготченко знову збирає людей для спільної творчої праці як супротиву жорстоким реаліям. Він створює волонтерські групи, які через «Арттерапію» допомагають пораненим бійцям повернутися в мирне русло життя. Буквально напередодні свого ювілею О. Роготченко ініціював відкриття монументу «Незламність» на території військового шпиталю.
О. Роготченко створив проєкт «Вольнанова», яка успішно поєднала відомих митців. Буквально напередодні свого ювілею Олексій Олексійович ініціював творчий захід «Малюй разом з воїном» на території Києво-Печерської лаври. Перед нами прямий вклад у сприяння наближення миру в нашій державі засобами культурно-мистецьких акцій. Уміти зібрати людей на добрі справи – характерна риса діяльності Олексія Роготченка.
Слід назвати численні громадські організації, які заснував О. Роготченко. Це і Благодійний фонд «Мистецтво без меж», Творча спілка ковалів, Фонд імені Ольги Рапай-Маркуш, Асоціацію мистецтвознавців, експертів, оцінювачів та реставраторів. Активно співпрацює О. Роготченко з Федерацією всесвітнього миру, має нагороду Посол миру. Все це говорить про активну життєву позицію Олексія Роготченка, який насамперед турбується про людей. Кожного дня в нього колосальне навантаження, як викладача, куратора аспірантів, безліч справ для допомоги пораненим бійцям та їхнім родинам, додати енергії найближчим соратникам по творчості в секції критики та мистецтвознавства, яку він очолює з 2001 року. За останні роки секція поповнилася цілою плеядою науковців професорського складу різних творчих вузів столиці. Знову Олексій Роготченко об’єднує фахівців на творчій ниві для збагачення української образотворчості.
Від НСХУ надійшов вітальний лист за підписом голови Спілки, заслуженого художника України К. Чернявського, а від Академії мистецтв золота медаль «За заслуги» за підписом академіка В. Сидоренка. Від Київської організації оприлюднений Вітальний лист, в якому голова спілки Микола Кутняхов подякував ювіляру за значний вклад у вітчизняне мистецтвознавство.
Вітаючи шановного Олексія Олексійовича з ювілеєм зичимо подальших творчих перемог на благо вітчизняного мистецтва. І як сказав сам вчений, «життя, у якому морськими вічними вузлами переплелися мистецтво, історія, сучасність, теорія, мистецтвознавство і моє власне мислення – продовжується».
