Ольга Богомолець: «місце Української Сили – Замок-музей «Радомисль»
Це єдиний у світі музей домашньої ікони серед світових музеїв ікон у Східній Європі, і саме цей музей займає перше місце по масштабу.
Відомий лікар, громадська діячка Ольга Богомолець створила музей в місті Радомишль Житомирської області. Вона зібрала з усіх куточків та зберегла від знищення більше, ніж 5000 домашніх образів. Сьогодні вони є відомими експонатами в музеї й відкриті для відвідувачів.
У власному календарі Ольги Богомолець є свято, яке вона створила для всіх.
Дванадцять років тому відкрила місце української сили – замок-музей «Радомисль» з найбільшою в світі колекцією української домашньої ікони.
Сама ж пані Оля розповідає, що історія створення музею – готовий сюжет для трилера, детектива чи фільму жахів (стільки всього з командою пройшли) і, можливо, колись про це знімуть кіно.
Українські домашні ікони Ольга Богомолець почала збирати понад 35 років тому зовсім випадково. Одного похмурого осіннього дня помітила посеред вуличної багнюки сумні й уважні очі. Витягнувши покалічену ікону, побачила образ святого – і тоді навіть не уявляла яким тернистим буде шлях до збереження ідентичності та створення музею.
Кількість відвідувачів збільшується з кожним днем, а слава про радомишльський замок-музей розповсюдилася далеко за межі Європи. Про українську домашню ікону дізналися навіть в Японії. Представники першого національного каналу Японії зняли про музей О. Богомолець документальний фільм.
Ольга Богомолець переконана, що люди, які приходять відвідати музей української домашньої ікони, потрапляють наче додому, адже у музеї немає підписів під експонатами, а самі ікони кожен відвідувач може потримати в руках.
Вона намагалася відродити дім для осиротілих ікон. Дуже складно повірити, що вся краса, яка розміщена на стінах, спочатку була дошками, які вона купувала на барахолці ящиками.
У музеї екскурсоводи дають експонати в руки відвідувачам. Крім того, проводять екскурсії для сліпих людей, які, можливо, ніколи не були в музеї, а тут можуть взяти до рук експонати та відчути українську історію й любов, яка притаманна всім українцям.
Талановиті митці займалися малюванням унікальних образів. Ікони, які представлені в музеї, більше ніде не можна побачити. Митці, створюючи шедеври, керувалися власним сприйняттям, уявленням про духовний, такий незбагненний, але близький нам світ. Професійні художники завжди керуються уставленими канонами, тому різниця в даних витворах дійсно відчутна.
Образи відрізняються живими емоціями, зображення вийшли по-справжньому світлими, вони незмінно привертають увагу. Ісуса зображають майстри веселим хлопцем, тоді як Марія зображена на домашніх іконах в образі рум’яної, пишнотілої жінки.
Митці зображали образи святих по-різному, надавали їм «людських рис». Яскравим тому прикладом є зображення Ісуса та інших святих в етнічному гуцульському вбранні.
Деякі ікони зберігають сліди часів радянщини: прострелені кулями, з виколотими очима, порубані шаблями. Серед експонатів музею – скриня, зроблена з обезголовлених ікон, віконниці з розпиляного навпіл образу Миколи Чудотворця.
Найстарішою в музеї вважається унікальна кам’яна ікона святого Миколи Чудотворця, виконана з шиферного каменю. На думку різних спеціалістів, вік ікони коливається від XV–XVI століття. До слова, ця ікона й становить особливий інтерес: відвідувачі прикладають руку до хреста й загадують бажання. Кілька років тому я також спробувала. Повірила. Здійснилося.
Отож у ці ще теплі осінні дні у всіх бажаючих є нагода відвідати прекрасне місце на українській землі й подивитися найбільшу в світі колекцію українських домашніх ікон, прогулятися красивим осіннім парком, – набратися віри і сили, наближати Перемогу.
