Актори продюсерського центру «Колізей» завершили черговий гастрольний тур по Європі. Театрали Дубліна, Амстердама, Лондона мали можливість подивитися легендарну веселу комедію «За двома зайцями» за п’єсою Михайла Старицького. Режисером-постановником виступив Анатолій Гнатюк, народний артист України, головні ролі виконують легенди української сцени. Тамара Яценко, народна артистка України, втілює образ мами Проні Прокопівни, а Оксана Пекун, народна артистка України, грає Секлету. Зала здригалася від сміху, позитивної енергетики.
Після вистави, яка відбулася в Амстердамі, я поспілкувалася з режисером, співаком, народним артистом України Анатолієм Гнатюком. Поцікавилася: «Чому саме «За двома зайцями»?»
— Насамперед, ця яскрава комедія за п’єсою Михайла Старицького — улюблена п’єса українців. Вистава сучасна і завжди буде актуальною. Це так само, що завжди будуть люди хороші та погані, які захочуть вигідно фінансово одружитися або вийти заміж. Це вічна тема.
Я десять років грав роль Голохвастова в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка у постановці режисера Сергія Данченка. З 2000-го по 2010 рік вистава стала легендою. Сам режисер любив цю виставу. І він ніби вів мене до цього рішення. Душа майстра всесильна. Це велика честь для мене, що сталося саме так.
Минуло 15 років відтоді, коли виставу зняли з репертуару. І ось мій друг продюсер Олег Шпанчук запропонував поставити антрепризну виставу і зіграти роль Голохвастова. Це було рік тому. Я погодився одразу, але згодом почав сумніватися, бо подумав, що мені вже 60 років. Тому разом з Олегом прийняли рішення, що Голохвастова має зіграти молодий актор. І цю роль у нас блискуче грає Микита Марченко.
Олег Шпанчук підібрав неймовірно талановиту команду. Я граю старого Сірка, батька Проні Прокопівни. Мою дружину — неймовірно талановита улюблениця глядачів Тамара Яценко. Секлету грає берегиня української пісні Оксана Пекун, Проню — актриса театру юного глядача в Києві Дарина Завгородня. А прекрасна актриса Діана Небось втілила одразу дві ролі: Галю — дочку Секлети і Химку — прислугу родини Сірків. Працювати з цим складом неймовірно цікаво.
- Коли і де відбулася прем’єра вистави?
— Прем’єра відбулася у великій залі Будинку офіцерів в Києві 21 вересня минулого року. У серпні провели 27 репетицій! До речі, всі квитки були продані.
Одразу виїхали з гастролями за кордон: Прага, Варшава, Краків, Вроцлав, Катовіца. А цього року ось Дублін, Амстердам, Лондон.
— Вам, як режисеру, вдалося майстерно внести свіжі нотки?
— Для мене важливо показати українців, які можуть посміятися над собою. І це здорова нація, яка не має злих і підлих персонажів, які виглядають смішно. У виставі немає злості, грубості. Вистава обросла музичними номерами.
— У виставі і Сірко, і мама Проні Прокопівни грають на баяні…
— Ну а про баян окрема історія. Так, Сірко грає на баяні. До речі, це мій старий баян. Свого часу, перед тим, як прийти до театру, я грав на баяні на вулицях Мюнхена… Мені кидали гроші в капелюха. Коли повернувся до України, сховав інструмент на дачі. В юності я закінчив музичну школу по класу баяна. До речі, це мій перший інструмент. Його виготовлено під легендарним брендом «Кремінне» в місті Кремінна, яке зараз в окупації…
— Зараз нелегкі часи: в Україні війна, багато людей тимчасово залишили свої домівки, а театральні зали переповнені…
— Так, зали переповнені. Люди шукають віддушину, прагнуть позитиву. Особливо тепло нас приймають за кордоном. У багатьох глядачів з’являються сльози вже від того, що бачать на сцені декорацію із зображенням Андріївського узвозу…
А коли наша Секлета підіймає келих і каже: «Вип’ємо ж за наш славний, незламний Київ…» у залі наступає тиша, а потім шквал емоцій і знову навертаються сльози.
Людині потрібна віддушина, десь набрати оптимізму, зарядитися позитивною енергією. Глядач — це співавтор вистави.
— У виставі всі ролі, навіть негативні, сприймаються позитивно…
— Так, я бачу виставу доброю, позитивною, веселою, смішною. Я, наприклад, прекрасно розумію Проню Прокопівну. Ну яка ж жінка не хоче кохання, тепла, ніжності? Вона цим живе. Просто вона виросла в такій родині. Ми ж і зараз інколи є свідками того, що батьки дуже освічені, але хочуть, щоб діти були кращими, вкладають у них величезні кошти, а в результаті діти не отримують тієї освіти, того культурного розвитку. Я стою на тому, що глядач має отримати не тільки позитивну енергію, а й винести якісь уроки.
Або ж Голохвастов. Якось негарно, принизливо, бо він за гроші хоче одружитися. Але ж він щирий у всьому, щоб не робив. Він справді закохався в Галю. Він ніби вже й не такий поганий. Він людина, яка загубилася у мріях, не завжди хороших, у своїх амбіціях. Це нечистої води авантюрист, але ж ми даємо йому шанс. Я навіть іноді думаю: а чи була б Проня щаслива, якби вони одружилися. Хтозна. Вона ж його кохає а він, отримавши заможне життя, можливо б не ризикував, а навпаки примножував би багатство.
— Видатна українська акторка Тамара Яценко є однією з найвідоміших виконавиць ролі Проні Прокопівни. Вона грала цю роль 800 разів. А сьогодні вона грає роль мами Проні…
— Так, ця роль принесла акторці народну любов та славу. За цю роль вона отримала звання народної артистки України, оминувши титул заслуженої.
Сьогодні Тамара Яценко втілює образ мами Проні Прокопівни, а Дарина Завгородня чудово увійшла в роль Проні Прокопівни. Ми помітили її у зовсім маленькій ролі і… повірили. Тобто це ще один доказ, що маленьких ролей не буває. Дарина дуже відповідальна і вимоглива до себе акторка. Свою роль вона просто полюбила. Звісно, працювати поруч з легендою страшнувато, подібне трапляється раз на сто років, але у нас ні в кого немає зоряних хвороб.
І вже кажучи словами героя вистави: «Краще раз побачить, ніж сто раз почуть».
