Прочитайте разом з дитиною казки Василя Сухомлинського, поміркуйте, висловіть свою думку: Чого навчила Петрика маленька пташка? Чому бабуся одразу нічого не сказала Петрику? Чи моральними були дії Дмитрика? А Сергійка? Як гадаєте, якими вони виросли людьми?
Бабуся і Петрик
Теплого весняного дня бабуся взяла онука з собою до лісу. Збираючись у дорогу, вона дала Петрикові кошик із їжею та водою. Петрик був ледаченький хлопчик, і вузлик здався йому важким. Тоді бабуся понесла кошик сама.
У лісі вони сіли під кущ перепочити. Аж бачать, до сусіднього дерева прилетіла маленька пташка. У дзьобику вона несла волосинку. Петрик тихенько, щоб не злякати пташку, підвівся і побачив на дереві велике волосяне гніздо.
А пташка швидко полетіла і невдовзі повернулася до гнізда з волосинкою у дзьобі. Петрик широко розкрив очі від здивування.
— Бабусю, — прошепотів він, — невже вона щоразу по волосинці носила й збудувала таке велике гніздо?
— Атож, по волосинці, — відповіла бабуся. — Це працьовита пташка.
Петрик задумався. За хвилину сказав:
— Бабусю, можна я сам далі понесу кошик із їжею? І пальто ваше понесу. Можна?
П’ять дубів
Двоє школярів Дмитрик і Сергійко пішли з учителем до лісу. Вчитель викопав їм по три маленькі дубочки й сказав:
— Несіть додому, посадіть ці дубочки біля хати.
Приніс Дмитрик дубок. Викопав одну ямку, посадив дубок. Узяв другий дубок, глянув на нього, і здалося Дмитрикові, що корінець кволий. Викинув Дмитрик того дубка на дорогу.
Подивився на третій дубок. Здалося Дмитрикові, що гілочки в нього занадто слабкі. Викинув Дмитрик і третій дубок на дорогу.
А Сергійко посадив свої три дубки, потім вийшов на дорогу, і побачив два саджанці, що в пилюці лежать. Підняв їх Сергійко, посадив поряд із своїми трьома дубками.
Поливає Сергійко дубки, ростуть вони, зеленіють. А Дмитрик і забув про свій дубок, засохло маленьке деревце.
Минуло багато років. Стали Дмитро і Сергій дорослими людьми. У Дмитра вже синок є — Дмитрик, а в Сергія — маленький Сергійко.
Питає якось Дмитрик у батька:
— Тату, чому біля Сергійкової хати росте п’ять дубів, а біля нашої жодного немає?
Мовчить батько.
