Хіба ж могла я вірші не писати!?

Тато читав мені казки тоді, коли я ще була з мамою одним цілим. Мама сміялася з його витівок. Але тато був переконаний, що саме так починається розвиток дитини…

Мої вірші від «Дореміфасольсіля, я співаю-ляляля!» розвинулися спочатку до походів у поетичну студію «Поетичні озерця», а зараз- до збірочки поезії та прози «Я читала вірші коням…» Моя сестра хвостиком за мною… Її ж поезія перенеслася зі стін будинку та тину у збірочку «Першовірші». З 15 по 19 березня у місті Біла Церква проходили презентації цих книжечок.

Весна бариться… Тож мала авторка Дегтяренко Христя закликала її своїми Весняночками на презентації у дитячій бібліотеці (філія №1). Та ще читала багато веселеньких дитячих віршиків. А я ж запропонувала слухачам свою поезію, своє бачення світу у римованих рядочках…

Завідуюча бібліотекою Шлапацька Валентина григорівна та бібліотекарі-організатори презентації перетворили цей захід на тепле сімейне свято. Вони не шкодували добрих слів для нас, для наших батьків. Гість презентації –член спілки письменників України, гуморист і просто позитивна людина Володимир Іванович Дідківський звеселяв дітей своїми дотепними гуморесками про сучасність. Ох і нареготалися ж ми!..

Тож звертаюся до однолітків-пишіть, показуйте свої твори вчителям української мови, і, як каже моя мала сестра, «…і мої вірші читайте, і свої нові складайте!»