З когорти тих, хто виборював вільну Україну

Відзначаємо сторічний ювілей Леоніда Полтави (справжнє ім’я Леонід Едвардович Пархомович, який народився 24 серпня 1921 року в селі Вовківці Полтавського уїзду, нині Роменський район Сумської області. Похований 19 квітня 1990-го у Нью-Йорку на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі Сполучених Штатів Америки.

 Український патріот, літературний діяч, поет, драматург, громадський активіст, журналіст радіо «Свобода» та радіо «Голос Америки», редактор численних видань, член еміграційних спілок Об'єднання українських письменників «Слово» та Асоціації діячів української культури, таким знає його світова спільнота. 

В силу різних обставин Леонід Едвардович Пархомович мав кілька псевдонімів, з якими пов’язані історичні події в Україні – Єнсен, Полтава. В його родоводі пов’язалося польське, білоруське та українське походження, католицьке віросповідування, які негативно відгукнулися під час сталінських репресій. 

Виходець з родини лікаря та вчительки, в якій прищепили з дитинства гуманні патріотичні риси, любов до батьківщини, цінування волі та справедливості. Незважаючи на важкий період в житті родини під час сталінських репресій Леонід Полтава залишався завжди вірним гуманним ідеалам. Віра у незалежність України проходить червоною стрічкою через усе його творче життя, про що свідчить його поетичне слово, літературні статті в часописах та журналах, творах для дітей та молоді.

По закінченні Ніжинського педагогічного інституту  в 1940 році він почав працювати у різних видавництвах. Саме в цей період творчого формування він мав професійну підтримку від М. Рильського, В. Сосюри. Під час Другої світової війни Леонід Полтава був активним   учасником просвітницького руху, кореспондентом численних українських видань. Життєві проблеми не давали йому зануритися у свої літературні дослідження у всій повноті. Але він постійно цікавився світовою культурою, історичним минулим українського народу, шукав шляхи для виховання молодого покоління.  

Як остарбайтер опинився в Німеччині. Потім пройшов важкий шлях через концтабори, де вистояти йому допомагала безмежна віра у світле майбутнє України та прагнення бути корисним людям. Він ставив собі творчі завдання і цілеспрямовано формував підгрунтя своїх літературних здобутків. Так з’явилися кілька напрямків: статті у періодику, історичні дослідження, лірика, радіорепортажі.

Завдяки тому, що наприкінці війни він разом з поетом Леонідом Лиманом вивіз українські шрифти з міста Плауен, яке опинилося в радянській окупаційній зоні, що дозволило налагодити український друк в Реґенсбурзі, а згодом і видавництво «Прометей» в Новому Ульмі, очолюване Іваном Багряним.

Л. Полтава кілька років працював у Парижі, потім очолив український відділ Іспанського радіо у Мадриді, працював на радіо «Свобода» у Мюнхені. З 1958 року мешкав у США, де працював в Українській службі «Голосу Америки» та редагував «Свободу». Вже вийшла друком збірка новел «У вишиваній країні», пригодницька повість «Чи зійде завтра сонце».

Творча спадщина Леоніда Полтави дивує своєю різноманітністю: поезія, проза, яка вміщує також публіцистичні твори для дітей, лібрето для опер, інформацію для радіопередач. Його перша збірка «За мурами Берліна», до якої ввійшли поезії часів війни, вийшла у 1946 році в Німеччині, у 1948-му побачила світ збірка «Жовті каруселі», в 1952 році у Мюнхені було видано збірку новел «У вишневій країні», у 1953-му - збірку «Українські балади», у 1958 році - «Римські сонети». За океаном вийшли ще чотири його поетичні збірки: «Біла трава», «Вальторна», «Із еспанського зшитка», «Смак Сонця». Цікавими є твір-хроніка- історичний роман «1709» про українсько-шведський союз та війну з Росією і видана в 1968 році репортажна повість «Над блакитним Чорним морем». У пригодницькій повісті «Чи зійде завтра сонце?»  поет зображує, пророкує  майбутню самостійну Україну. Також Леонід Полтава - автор багатьох книг для дітей: «Лебеді», «Котячий хор», «Абетка веселенька для дорослих і маленьких». Також він пише вірші, казки, поеми, лібрето оперет «Лис Микита», «Лісова царівна», «Мавпячий король», «Лисячий базар» та ін. Саме його «дитячі» твори стали більш відомими, особливо в українській діаспорі за кордоном, використовуються в шкільних навчальних програмах.

У 1999 році на презентації збірника Леоніда Полтави «Профілі», яку проводив відомий громадський активіст, письменник Віктор Рог, про українського патріота дізнався широкий загал. Зазвучало могутнє соло патріота, який, мов пророк, проголосив: «А наша Україна, мов пані молода, ще світ пізнає нашу Україну!». Серце автора статті було підкорене дивовижною правдою і могутньою літературною силою поета. Так Леонід Полтава увійшов в коло знаних особистостей Сумщини, якими опікується громадська організація «Сумське земляцтво у місті Києві».

Автор статті почала створювати культурно-мистецькі проєкти, де звучало полум’яне слово поета. Знаковою була пересувна художня виставка, яку ми зробили під гаслом Полтави і возили на підтримку Майдану по Сумщині.  Мистецьке «Так!» за участю 20 творів провідних художників Національної спілки художників України прозвучало у Сумах, Глухові, Шостці, Ромнах. Записи відвідувачів красномовно говорять про її доцільність. Ось один із відгуків: «Пишаюся своїми земляками, які миттєво, гостро так відверто створили творчі доробки. Особливо сподобалися політичні шаржі художника Василенка» (з повагою студентка Сумського ДПУ ім. Макаренка). Про культурно-мистецький захід була оприлюднена стаття в альманаху «Земляки» та журналі «Українська культура».

 У Пустовійтівській школі Роменського району відкритий меморіальний музей, експонати до якого привезли з Нью-Йорка Галина Векер-Полтава та її донька Дар’я Дика. У Центральній бібліотеці імені Антоненка-Давидовича є колекція книг, які належать перу Л. Полтави. Значну діяльність по збереженні пам’яті про свого знаного земляка проводить редактор альманаху «Ромен» Віктор Клейних. У Музей української діаспори за ініціативою автора статті були передані експонати від родини Полтави. Дослідницькою діяльністю займається науковець Роменського краєзнавчого музею Ганна Янко. Розвідки з біографічного шляху Полтави зробив краєзнавець Григорій Діброва, письменник громадський активіст Валентин Бугрим.  Слід заначити істориків, науковців В’ячеслава Артюра, Олега Корнієнка, Геннадія Іваненка, Ларису Еліну, які оприлюднили творчі доробки з життя та творчості Полтави у періодичній пресі. Деякі з вище названих приймають участь у науково-практичній конференції «Той, хто активно наближав незалежність України», яка відбудеться наприкінці серпня цього року в Ромнах.

В Україні на честь поета-пророка незалежності України  названо вулиці у містах Полтаві і Ромнах. Встановлені меморіальні дошки, а сторічний ювілей відзначається на державному рівні постановою Верховної Ради України. Про його творчість писали чимало побратимів по перу. Так Іван Левадний зазначив, що літературне слово Л. Полтави має повнозвучне римування, рельєфні образи, яскраві метафори. Досить назвати його повість «Чи зійде завтра сонце?», де він палко закликає народ єднатися у боротьбі за волю України і прокладає шлях до її визволення від московського ярма. Ми й сьогодні відчуваємо його віру у вільну Україну, згадаємо вірш «Буття».

Мій любий краю, ти в мені

Гориш кривавою зорею.

В незрозумілім чорнім сні

Іду без тебе я землею.

Чи зможу тут я вільно йти,

Коли крізь далі бачу сизі,

Що на полях твоїх – дроти?

А на руках твоїх – залізо?

Мій любий краю, всі пісні

Мені лише тобою дані.

Я розпалю їх на вогні,

Щоб розтопить твої кайдани!

По-різному можна любити свою землю, народ, слово, головне,  щоб від тієї діяльності була користь суспільству. Саме таким є рясний посів українського патріота, який молився на Україну, «мов на ікону». Його полум’яне слово актуальне й сьогодні, своєю чистотою та відвертою любов’ю до України формує нашу свідомість, єднає покоління, держави. Пам’ятаємо. 

Валентина Єфремова, куратор проєктів по збереженню пам’яті Л. Полтави, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, землячка

З архіву Дар’ї Дикої та  Юрія Кухарчука