Український екслібрис

«Незнання минулого неодмінно приводить до нерозуміння сучасності».
М. Блок
 
Не дивуйтеся… Історія — це його хобі, просто захоплення людини, яка із насолодою занурюється у глиб віків мистецтва екслібриса та полює за таємницями життя й творчості видатних майстрів українських книжкових знаків — як широко знаних, так і невідомих або незаслужено забутих.

Втім, Петро Володимирович Нестеренко, член Національної спілки художників України та президент Українського екслібрис-клубу, кандидат мистецтвознавства і завідувач проблемної науково-дослідної лабораторії На­ціональної Академії образотворчого мистецтва і архітектури, митець і просто людина, знана у світі українського екслібриса, десятиріччями збирає у свою історичну скарбничку унікальні свідоцтва про розвиток вітчизняної графіки та книжкових знаків ще за часів сивої давнини — від Київської Русі — до сьогодення. Адже український екслібрис минулого ще й досі лишається terra incognita для широкого загалу. 

Митця не засмучують ані архівний пил, ані пожовклі сторінки старовинних фоліантів, а сумлінна його наукова праця допомагає нам осягнути білі сторінки вітчизняної історії та культури. Обпираючись на цінну фактологію Петро Нестеренко сміливо використовує переконливі історичні реконструкції, висуває нові творчі ідеї в історико-художньому контексті, чим пробуджує дослідницьку думку, висвітлюючи, таким чином, малодосліджений пласт духовного набутку українського народу. Та головне, він має чудово розвинену «архівну інтуїцію», тобто «нюх» на сенсацію, на несподівані відкриття, причому там, де ніхто й гадки не мав, що це можливо. 

І як підсумок своїх багаторічних досліджень і невтомних пошуків митець видав на суд читача цей щедро ілюстрований фоліант під назвою «Історія українського екслібриса», у якому зберігаються, мабуть, усі таємниці історичного минулого вітчизняних книжкових знаків. Презентація цієї ґрунтовної праці відбулася 18 квітня цього року в приміщенні відділу мистецтв Публічної бібліотеки імені Лесі Українки (вул. Велика Житомирська, 4). Не випадкове й місце проведення презентації: адже відділ мистецтв міститься в історичному центрі Києва, неподалік від Михайлівської площі…

Екслібрис як портрет-символ 
людини

Передмова, як завжди, найнудніша частина будь-якої презентації. Проте, вже на початку її Петро Нестеренко відразу приголомшив аудиторію досить екстравагантною заявою: «Ми не знаємо історії вітчизняного екслібриса, зокрема за доби Київської Русі». У залі — напружена тиша, навіть передчуття чогось надзвичайного, що має відбутися. 

Митець замислено позирає титульний аркуш свого фоліанта і розпочинає історію від стародавніх часів, коли європейська феодальна знать та київські князі замовляли майстрам прикрашати свої рукописи портретними зображеннями, прагнучи тим самим підкреслити їхній зв’язок із ними. У тих своєрідних книжкових знаках — портрети господарів книжок, відбиття їх інтересів і смаків за допомогою символів та алегорій.

Разом із митцем ми занурюємось у глиб віків та знайомимося із мистецтвом Європи за доби раннього Середньовіччя. Той час стародавній екслібрис або протоекслібрис був ознакою культури рукописної книги, її приналежності до елітних верств суспільства. Протоекслібриси малювалися вручну — водяною краскою або золотом, але на теренах України-Руси трапляються вони досить не часто, переважно поза межами нашої країни.

Проте батьківщиною екслібриса вважають Німеччину. Саме там завжди існував давній звичай карбувати цінні речі на знак належності приватній особі та з міркувань безпеки їх зберігання, а книжки, особливо рукописні, належали до предметів розкоші. Тільки феодальна знать, монастирі та купці мали величезні кошти на придбання їх у власність та колекціонування. Найдавніший протоекслібрис, за свідченням митця, виконаний наприкінці ХІІ століття з мініатюрою Фрідріха І Барбароси, зберігається у Ватиканській бібліотеці.

А перший український протоекслібрис у вигляді мальованого на весь аркуш герба прикрашає рукописний Київський Псалтир 1397 року. 

Визначний поштовх мистецтву екслібриса надала епоха книгодрукування, а одним з перших видатних майстрів друкованої книги та екслібриса був славетний німецький художник Альбрехт Дюрер. У його графічному спадку — 7 проектів і 13 ти­ражованих книжкових знаків. Саме йому належить і шедевр першодруків — сюїта ксилографій до «Апокаліпсиса», а також книжковий знак, виконаний для свого друга, бібліофіла Вілібальда Піркгмайєра.
Активно працював у галузі книжної справи та екслібриса і видатний його колега з творчого цеху Лукас Кранах Старший. 

Уже тоді мати приватну бібліотеку було надзвичайно престижно, тому й власник її зазвичай прагнув помічати кожну із своїх книжок друкованим екслібрисом. 

Про митця та його працю

У творчому доробку Петра Нестеренка понад 300 статей, присвячених мистецтву екслібриса та опублікованих в Україні і за кордоном (Велика Британія, Канада, Іспанія, Німеччина, США, Російська Федерація). Він організатор понад 20 виставок книжкового знака в Україні і поза її межами (Велика Британія, Данія, Німеччина, Російська Федерація). На сторінках Португальської енциклопедії світового екслібриса митець презентував екслібриси 9 українських майстрів книжкового знака. Він невтомно працює на ниві пропаганди мистецтва екслібриса, за що й удостоєний 2011 року медалі Удо Іваска від президента Міжнародної Федерації любителів екслібриса (FISAE).

Монографія Петра Нестеренка «Історія українського екслібриса» є першою в Україні фундаментальною працею у такій специфічній галузі прикладної графіки як екслібрис. Вона узагальнює результати копіткої праці попередників митця та містить у собі усі переваги науково-популярного видання, у якому блискучий стиль викладання історичного матеріалу, підкріплений величезним педагогічним досвідом, поєднується із глибоким науковим аналізом, виконаним на мистецтвознавчому рівні на базі дослідження 300 використаних наукових джерел (українською та іншими мовами). Водночас це щедро ілюстроване видання, що містить понад 500 екслібрисів від 300 художників-авторів.

Про успіх цієї монографії серед широкого загалу та фахівців у галузі книжкових знаків свідчить й той факт, що за останні роки (з 2010-го по 2017-й рр.) вона перевидана удруге видавництвом «Темпора» з надзвичайно великим для нашого часу накладом (1000 примірників), та вже й на сьогодні вважається бібліографічною рідкістю.

Володимир Скринченко