Учнівська молодь шанує заповіти Кобзаря

Тараса Шевченка називають Великим Кобзарем. Багато віків українські кобзарі несли до людей найдорожче духовне багатство − народну пісню. І тоді ніхто не забував, що таке віра, воля, самовідданість, відвага, а ще працьовитість, творчість, щирість, і намагався навчити цього своїх дітей.

Так і в творчості Тараса Шевченка, особливо в головній книзі – «Кобзарі» – нерозривно пов’язане минуле, сучасне та майбутнє українського народу, право кожної людини на вільне, щасливе життя. Бути гідними ймення Тараса Шевченка означає тепер постійно збагачуватися духовно, берегти рідне слово, вірити в незалежну державу і працювати для добра в Україні. 

Натхненні творчістю Кобзаря, учні - члени літературної студії імені Т. Шевченка «Джерела пружно б’ють» гімназії-інтернату №13 м. Києва (директор Возненко Світлана Євгенівна), відкритої на підставі угоди про співпрацю з “Видавничим домом” і однойменним журналом «Справи сімейні» підготували і провели літературно-мистецький захід, присвячений Шевченківським дням «Шевченко – це Україна», модератором якого була керівник літературної студії Ольга Миколаївна Ходацька. Учасники святкового заходу підкреслили, що Тарас Шевченко - геній, мислитель, пророк, у творчості якого відбита доля всієї  України,  він - Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу, увібравши в себе душу народу,  підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. 

Талановиті учні 7-А, 8-А, 8-Б класів продемонстрували свою акторську майстерність в інсценівках: «Роздуми батьків новонародженого Тараса про його долю дитини» - Анна Семенюк та Ілля Дорожинський, «Викуп Т. Шевченка з кріпацтва» - учні 8-А класу, «Т. Шевченко пише картину «Катерина» - Антоніна Котова та Олексій Таранченко. Із уст   гімназистів звучали вірші: «На панщині пшеницю жала…», «Розрита могила», «І мертвим, і живим, і ненарожденим...» тощо. «Заповіт» звучав англійською та французькою мовами, а українською читав поезію увесь зал, що було по особливому щемно і приємно, тому що більше ста п’ятдесяти учнів, вчителів і батьків одночасно долучилися до слова Великого Кобзаря, яке і сьогодні має велику силу.

Зачаровані голосом Діани Степанової, учениці 10-Б класу, яка виконала пісню на слова Т. Шевченка «Така її доля», присутні поринули у далекі часи покріпаченої України, бо це наша історія, ми повинні її знати.

Ван быв сеном мужика – і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – вказав нові, світлі та вільні шляхи професорам і книжним вченим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі на іржу, ані його любові до людей на ненависть і погорду, а віру в Бога – на зневіру і песимізм.

Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Ось таким був і є для нас, українців, Тарас Шевченко. Про це йшлося у презентації «Маловідомі факти життя і творчості Тараса Шевченка», підготовленій бібліотекарем гімназії Картушиною Галиною Миколаївною.

Глибоко схвилювала присутніх сценка у виконанні учениці 8-Б класу Котової Антоніни, України-дівчини з вишневою гілкою у руці:

Завірюха стугоніла, вила,
А мороз гострив свій білий ніж;
А земля од ляку задубіла,
На вітрах крутилася скоріш;
Петербурзьким шляхом, по коліна
Грузнувши в заметах, боса йшла
Зморена, полатана Вкраїна,
Муку притуливши до чола.
Хурделяє хуга-хуртовина,
Засипає очі вщерть.
І біжить до сина Україна
Одганяти знавіснілу смерть.
Цілу ніч надворі виє хуга,
Плаче, деренчить в віконнім склі.
Ні дружини, ні дітей, ні друга –
Тільки гілка вишні на столі.

Звучали на заході слова відомих в Україні та світі людей про Тараса Шевченка: «Пізнавати Тараса Шевченка – все одно, що підніматися на неосяжно високу гору. Що вище піднімаєшся – то більше відкривається безмежність простору, розширюються горизонти. І захоплює дух, і страшно, і радісно, а до гордої засніженої вершини ще йти та йти…»  (Галина Яблонська, Президент Міжнародної ліги «Матері і сестри – молоді України», народна артистка України).

«Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури». (А. Луначарський).

«Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі». (А. Курелла, Німеччина).

«Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка». (Н. Хікмет, Туреччина).

«Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі». (М. Якубець, Польща).

«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира… Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і в наших піснях, у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись. Світова слава Шевченкова зpостає й шиpиться pазом зі славою його наpоду, pазом із зpостанням pолі й пpестижу нової, вільної Укpаїни...».  (Олесь Гончаp).

«Доля не щадила йому страждань, але не стримала  його радості, що била здоровим джерелом життя. Та найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті – невмирущу славу і вічну нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець». (І. Я. Франко).

«Любіть свою Батьківщину і рідну мову так, як любив Тарас Шевченко. Для його пам’яті це буде найкращою нагородою і нерукотворним пам’ятником». (А. Р.  Церетелі, грузинський поет).

«Тарас Шевченко і справді створив модерну Україну та нову політичну націю! Він зумів втілити в серцях мільйонів земляків своє бачення ідеалів та омріяного майбутнього України. Він, ставши Україною, зробив неймовірне - Україна постала історичною реальністю за його образами та візіями». (К. Стеценко, голова «Київської «Просвіти»).

Окрасою заходу були пісні про Україну та рідну землю у виконанні хору гімназії «Овації», керівник Семенченко Тетяна Анатоліївна, концертмейстер Троц Валентина Михайлівна.

Сказали своє слово про генія слова, пензля і пера й талановиті учні гімназії та вчителі: Катерина Кофто, лідер учнівського самоврядування, та Ольга Ходацька, вчитель української мови та літератури. Учні 7-А класу прочитали вірш своєї вчительки, написаний 9 березня 2018 р.:

Іде Шевченко Україною,
Заходить в села і міста,
Вітає нас він солов’їною, 
Від мами мова ця свята.

Он зупинився на Хрещатику,
Де молоді стоїть юрба,
Погомонів із ними радо він,
Разом читали «Кобзаря».

Зважай, юначе, та уважно ти
На ті пророчії слова:
«Врага не буде супостата» тут,
Бо це «оновлена» земля!..

Он жінка-мати – україночка -
Несе в обіймах немовля…
А далі… фото в темних рамочках…
Небесна сотня… Сум… Свіча…

І плаче мати Україна,
Біжить з душі гірка сльоза,
Бо там, на Сході, люди гинуть…
Росія землю одбира…

Схиливсь Тарас в гіркій зажурі…
Його ця «правда» обпіка…
І знов сказав, як в «Заповіті»,
Сумні і правильні слова:

Чому ж у хаті нашій, люди,
Неправда?.. Воля де свята?..
Чому Вкраїну ділять «пути»?..
А де ж «сім’я наша нова»?..

Об’єднайтесь, брати мої,
«В сім’ю вольну, нову»
І пробачте гріхи усім – 
Старому й малому…

І розкуйте, люди, душі
До добра і волі,
Зрозумійте: ви -  господар
У державі й домі!

І тоді над вами сонце
Радісно засяє,
Усміхнеться Україна – 
Рідная, святая!

Творчо підходячи до висвітлення життя і творчості Т. Г. Шевченка, ми, вчителі, формуємо у школярів високу шляхетність, політичну культуру, силу волі і силу духу, усвідомлення прав і обов’язків перед Україною, відповідальності перед рідним народом.

«Освіта повинна збагачувати, а не обкрадати людське серце», – писав Тарас Шевченко.

Проведення культурно-мистецьких, просвітницьких заходів, присвячених Т. Г. Шевченку, сприяє популяризації творів Великого Кобзаря, розкриває роль і місце його творчості для майбутньої історії України, активізує національно-патріотичне виховання учнівської молоді.




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар