Ілона Мунтян живе у маленькому живописному місті Рені на Одещині, розташованому неподалік двох українських державних кордонів із Молдовою та Румунією. Ця красива дівчина й цікава особистість — 15-річна учасниця Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості» у номінації «Текстові твори», отримала диплом із спеціальною відзнакою «За популяризацію позитиву як способу життя». Навчається у гуртку «Мистецтво масмедіа» Центру позашкільної освіти «Перлина» Ренійської міської ради. Успішно займається музичною творчістю, і тому її сюжет (актуальне інтерв’ю) про українську співачку, яка здобула світову славу, має доволі глибоке професійне світосприйняття. (Слухаючи спів Олени Строя (Olena Sloia), співачки родом з міста Рені, а зараз солістки театру в Німеччині, мимоволі спадає на думку те, яке чудо людський голос, який це незвичайний інструмент!)
Успішна творчість то є щирість,
коли співаєш душею, живеш своїм персон ажем…
— У чому є секрет успішної творчості для молодого автора, на Ваш погляд? Йдеться про музику, театр, літературну творчість, і не тільки, які тут є ціннісні та професійні орієнтири?
— Думаю, тут секретів ніяких немає. Я дотримуюся думки, що творчість робить все за тебе (автора). Наприклад, письменник має тільки визначитися з тематикою твору та текст почне писати себе сам. Я не знаю як це пояснити, але насправді це відчувається саме так. Варто лише розпочати і текст/музика/гра почне робити все сама. Мистецтво володіє автором, а не навпаки. Успіх залежить від того, наскільки щиро автор зробив свою справу. А щиро тільки в тому випадку, коли твір ллється з-під рук чи вуст. Коли ти співаєш душею, живеш своїм персонажем.
Коли людина намагається щось видавити з себе, бо справа стоїть на місці — треба або почекати, або зрозуміти, я чи твоє це взагалі, чи не втрачаєш ти час на чуже діло, поки твоє чекає на тебе.
— Що, на Ваш погляд, є секретом успішного навчання?
— Бажання, чітке розуміння того, чого досягти ти хочеш та нащо тобі це навчання взагалі, мотивація. Без чогось з цього, навчання не можна буде назвати успішним.
— Укрсучліт, тобто українська сучасна література, наскільки вона сьогодні є пізнавальною та змістовною, з Вашої точки зору? За якими критеріями обираєте собі улюблену книжку?
— Українська література в усі часи була пізнавальною, але розповідала та показувала читачам різні речі. Лише 5-8 років тому почала з’являтися така література, яка є цікавою для підлітків та дорослих, що, безперечно, є неабияким прогресом у розвитку української літератури в цілому. Адже якщо порівнювати з українськими творами минулих століть, то замало насправді цікавого можна знайти.
Не можу сказати щодо усіх сучасних творів, але ті, що я читала, були досить змістовними. Мені було цікаво та я відзначала щось нове для себе, деякі твори змінили щось у середині мене. Зараз серед авторів є деякий культ філософії та психології, як на мене. Всі прагнуть донести точне послання читачам і щоб вдало передати свої думки, письменники звертаються до цих течій. Завдяки їм їх твори і стають такими змістовними й пізнавальними. На мою думку, філософія — це те, чого не вистачало сучасним творам років 20-40 тому (не всім, звісно, в деяких творах це просто не потрібно).
Чітких критеріїв немає, головне, щоб мені сподобався стиль мовлення автора та посил твору.
— Яку літературу читаєте, йдеться про українських та зарубіжних письменників? Які жанри Вам більше подобаються?
— Я люблю як світову класику, так і сучасні твори. Найчастіше читаю книги, пов’язані з якимось спортом. Я фанатка трилогії «Все заради гри» Нори Сакавіч, ці персонажі та історія кожного з них — моє особисте кохання. Саме зараз я читаю дилогію «Ведмеже місто» Фредеріка Бакмана. Цього автора я читаю та люблю вже понад два роки. Також мені подобається фентезі. Всесвітньо відома серія книг «Гаррі Поттер» Джоан Роулінг дуже вплинула на становлення мене як особистості декілька років тому.
Якщо казати про українських авторів, то можу зазначити, що я є прихильницею Сергія Жадана. Його вірші, пісні, твори надзвичайно цікаві та дещо стикаються з моїми власними думками. Також мені подобаються Михайло Коцюбинський, Василь Симоненко та Григорій Сковорода. Мені подобаються твори, де можна побачити не тільки героїв, але й автора.
Я обираю твори, у строках яких я можу побачити себе.
Толерантність та критичне мислення
Ілона обрала усвідомлено
— Наскільки важливе критичне мислення для сучасної людини, особливо для молоді в нинішніх реаліях сьогодення?
— Критичне мислення завжди було важливим для людей, бо його наявність попереджає необдумані, іноді навіть жахливі дії людини. Але зараз, в умовах війни, усім українцям воно просто необхідно, аби можна було швидко, у разі небезпечної для життя ситуації, зрозуміти що треба робити, куди бігти, що брати з собою.
— Які є Ваші особисті моральні цінності сучасної людини?
— Толерантність попри все. Цього не вистачало в минулі століття, тож зараз я намагаюся зробити все, що є у моїх силах, аби люди навколо мене не страждали від булінгу чи непорозуміння. Також для мене важлива емпатія, якою я володію. Це допомагає мені розуміти людей, що у свою чергу позбавляє мене більшості конфліктів у житті. Розуміючи, чому людина сказала чи зробила щось, що мені навіть не сподобалося, наприклад, мені не хочеться сваритися. Звісно ж тільки у тих випадках, коли це дійсно є нормою у суспільстві.
— Ось Ви згадали, як минулого року написали свою першу художню замальовку з індивідуальним героєм? Думаю, читачам буде цікаво дізнатися про те, як рік тому 14-річна дівчина створила свій перший дорослий сюжет, про що він? Чим живе і чим займається головний герой?
— До основних подій показується один день головного героя, де він через негативні коментарі видаляє свій акаунт в якомусь додатку, куди були завантажені його авторські пісні. Ці коментарі приховали митця в середині хлопця, і він розчарувався у собі, своїх творах, хоча до цього це було єдиним, що тримало його на світі, як він вважав. Загалом, в основі сюжету є історія хлопця, учня старших класів, який страждає від невіри у себе, свою творчість з боку батьків та однолітків. Розповідається про його ніч, як він сидить на кухні після важкого дня (того, що я описала раніше) та чомусь різко підіймається, біжить до своєї кімнати, хапає блокнот з олівцем і починає малювати, повністю віддаючись миті. В кінці отримавши повний малюнок йому здається, що хлопець, якого він зобразив, це він сам. Герой підходить до дзеркала, починає порівнювати себе з хлопцем з малюнку та бачить, що спільне між ними — лише зовнішність. Але хлопець з малюнку впевнений у собі, успішніший та в цілому є кращою версією головного героя. На цьому історія закінчується. Поміж тим ще розповідається про його думки, творчість, стосунки у родині та між однолітками.
Можливо, іншим людям ця замальовка не здасться серйозною, але для мене вона такою є, адже я залишила в цьому тексті велику частину себе, власних думок, про які раніше майже ніде не згадувала. Хоча герой на мене майже не схожий, його історія мені близька.
Можливо, колись я розпишу цю замальовку у якесь оповідання чи й зовсім книжку.
— Чи можете просто зараз продемонструвати пару своїх улюблених віршів ?
— Я не дуже люблю комусь показувати чи читати свої вірші, бо вважаю, що з прозою мені пощастило більше. Саме над темпом та римою мені ще треба багато працювати, але свій останній вірш, поки я ще задоволена ним, можу показати.
Вона постійно в ліжку.
Ніяк не докричатись,
Бо не була ніколи
У стані спокою.
Вона постійно б’ється,
Бо хоче відчувати,
Що може постояти
За себе і думки.
Вона постійно лає
Усіх, хто заважає,
Бо не може сприймати
Ніяку критику.
Вона дівчина мудра
І дуже працелюбна,
Але вже кілька років
Лежить не встаючи.
— У якому віці написали свій перший письмовий твір, про що був той сюжет?
— Чесно кажучи, я не пам’ятаю…
Про щастя у творчості та реалії життя
— Чому вирішили взяти участь у Міжнародному фестивалі «Щастя у творчості»?
- Моя керівниця надіслала мені інформацію про фестиваль та запропонувала мені взяти участь, і я погодилася, бо це гарний досвід.
— Як Ви особисто розумієте ідею щастя у творчості? Що самі вкладаєте у це поняття?
— Як на мене, митці — це такі люди, які отримують щастя та інші позитивні емоції від чогось, що їм може надати натхнення. А натхнення, принаймні для мене, і є щастя. Тож сам процес створення різноманітних творів, скульптур та іншого є найяскравішим моментом у житті авторів, бо вони вкладають у свою творчість себе. У творчості не тільки щастя, там ціле життя, а іноді й не одне.
— Що потрібно сучасній молоді для досягнення життєвого успіху?
- Бажання, мотивація, внутрішня сила та розуміння того, що дасть тобі цей успіх. Якщо є чітка мета і її розуміння, то все інше буде йти наче у комплекті.
— Чи маєте свої особисті рецепти успішності та щастя у творчості?
- За деякий час я зрозуміла, що для того, аби мій твір став успішним, мені обов’язково повинна подобатися тема. Інакше я почну давити з себе слова, шукати інформацію у різних джерелах та від себе майже нічого не напишу. Якщо мене не буде цікавити написання твору, це з самого початку буде провальна робота.
— Колись, за часів Довженка, був відомий вислів «Україна в огні», а нині ще й Україна в пітьмі… Постійні відключення світла в оселях, суцільно темні вулиці без вуличного освітлення великих та малих міст щовечора. Які виникають відчуття від подібних реалій життя?
- Коли ДТЕК тільки почали вимикати світло, мого будинку це не торкнулося, тільки воду вимикали. Але приблизно 3 тижні тому, коли графік змінився, нам теж почали вимикати світло. Це, чесно скажу, жах. Треба розуміти, що без цих відключень аніяк не можливо зараз, бо інфраструктура у жахливому стані. Я вже звикла за цей час до планових відключень. Але нещодавно наш район міста просидів без світла майже 3 доби. Ось це насправді було жахливо, бо ніякого розуміння того, коли буде вода чи світло, не було. Ми з сестрою їздили з мамою на її роботу, аби заряджати гаджети та працювати, бо, на щастя, на їх вулиці світло не вимикали. Відчуття ще більшої ненависті до москалів з’являється та бажання, щоб це все скоріше закінчилося.
— Ось Ви зараз вже навчаєтеся у 10-му класі, маєте чимало успіхів та професійних досягнень у різних сферах культури, мистецтва. Дійсно, з погляду дорослої людини, Ваша успішність приємно вражає. А чи не замислювалися про майбутню професію? Куди плануєте поступати для здобуття вищої освіти?
— Думаю, це буде спеціальність «Журналістика», а от із закладом ще не визначилася. Єдине, що трохи лякає — це неймовірна конкуренція.
Хоча, якщо бути чесною, я б дуже хотіла і надалі виступати на сцені. Співати вже свої власні пісні, мати свою аудиторію та все інше. Я настільки довго виступаю, що вже не можу уявити свого життя без цих моментів.
— Сьогодні доволі модною темою стають питання про закордонне навчання. Якось ми забуваємо про Україну, особливо про свою малу Батьківщину. Чим для Вас особливим є рідне місто Рені?
— Рені для мене особливе тим, що я тут виросла. Рідному місту не потрібно багато пам’яток мистецтва чи історії, різноманітних місць для відвідування, цікавих людей та крутих подій, для того, щоб стати особливим для людини, що провела саме тут більшу частину життя.
Спілкувався Леонід ГАПЄЄВ,
автор ідеї Міжнародного фестивалю «Щастя у творчості»
