Skip to main content

Чарівний кінь

чарівний кінь

Жили собі дід та баба. Пішов якось дід на базар і купив кобилу. Невдовзі кобила народила лоша. Воно було незвичайне: окрім того, що біле, так був у нього ще й ріг на голові. Коли лоша виросло і стало гарним коником, повів дід його на пасовисько подалі від села, щоб ніхто не бачив дивного його рога. Недовго паслося лоша, зірвалося з мотузки та й побігло до лісу. Як дід не гукав його, як не наздоганяв, та куди там старому молодого коня наздогнати. Зажурився дід, але нічого не поробиш.

 А кінь молоденький кинувся до лісу, бо почув голос, який кликав на допомогу. Бачить кінь — заєць сидить і трясеться.
 — Допоможи мені, конику, від вовка сховатися, бо він мене з’їсть, — каже Заєць.
 — Допоможу, тільки пообіцяй, що ніколи зайці не їстимуть дідової капусти.
Аж тут Вовк де не взявся та й каже до Коня:

Віддай мені зайця, бо як не віддаси — тебе з’їм. Та й кинувся на Коня, і як тільки торкнувся рога, так і перетворився на морквину.
Тепер, — каже Кінь Зайцю, — не він тебе з’їсть, а ти його.

Зрадів Заєць, а Кінь знову чує, що хтось кличе на допомогу. Придивився — аж то лисиця потрапила в капкан.
Допоможи мені, конику, вибратися з капкану, бо тут мені й смерть, — просить жалібно Лисиця.
Добре, допоможу, — каже Кінь, — тільки пообіцяй, що ніколи не будеш дідових курей і качок красти.

Куди діватися лисиці, от вона й пообіцяла, що ні вона, ні її кума, ні сестра, ні донька ніколи до дідової хати й не підійдуть.
Повірив Кінь Лисиці, торкнувся рогом до капкану, а той і відкрився.

Зраділа Лисиця та й у ліс гайнула, а Кінь хотів, було, попастися в лісі, та швидко темніти почало, от він додому й побіг.

Добігає Кінь до дідової хати, бачить, що дах солом’яний вітром знесло. Дід плаче, баба плаче, а коник їм і каже:
Не плачте, діду й бабо, я вам у пригоді стану, та й торкнувся рогом старої хати, а на тому місці з’явився новий гарний будинок.

Зраділи дід і баба, стали коника обнімати та цілувати, а за його чарівний ріг так і прозвали Чарівним. І жили вони довго й щасливо.

 

Даша Огірчук,  учениця 6-го класу,  Козелецька гімназія №1