Олександра Войналович

«Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти» – говорить українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть – найвимогливіша, перед цими нещасними ніхто не може зачинити двір свого дому. А від лихих дітей дім треба берегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від дітей. Бути

В Україні завжди приділяли не аби якого значення вихованню дітей.‭ ‬Найбільш значущими вважали такі якості,‭ ‬як доброта,‭ ‬справедливість,‭ ‬любов до‭ ‬свого народу,‭ ‬батьківщини,‭ ‬працелюбність тощо.‭ ‬З раннього віку дітей залучали до‭ ‬національних ремесел.‭ ‬Навчали різьблення,‭ ‬бондарства,‭ ‬гончарної справи,‭ ‬лозоплетіння,‭ ‬килимарства,‭ ‬вишивання,‭ ‬плетіння,‭ ‬розпису,‭ ‬виготовлення з природного матеріалу посуду,‭ ‬іграшок,‭ ‬прикрас

У батьківстві — велика місія продовження роду людського, творення нової людини, спадкоємність прийдешніх поколінь, морального удосконалення особистості й роду людського в новій, створеній батьком та матір’ю особистості. Батько продовжує себе в сині й доньці, виражає й розвиває себе в них, зливаючи своє духовне начало з началом матері, яка дає народження

Історія людського суспільства поклала на батьківську голову відповідальність за своїх дітей,‭ ‬за організацію життя родини,‭ ‬коронувавши їх як найперших і незамінних вихователів у житті кожної людини.‭ ‬Без батьківської мудрості немає виховної сили сім'ї.‭ ‬Батьківська мудрість є‭ ‬духовним надбанням дітей‭;‬ сімейні стосунки,‭ ‬побудовані на громадянському обов'язку,‭ ‬відповідальності,