Аліса Ткачук

Жив колись на світі пан. Мав він у своїх володіннях величезні пташарні, де вигулювало безліч різної птиці: курей, гусей, качок. Узяв пан собі наймита доглядати всю птицю: годувати, поїти та на ніч заганяти. Сам пан приходив до пташарень раз на два-три дні перевіряти, чи є вся птиця. Важко працював наймит,

Тато. Як багато значить він для мене. Милий, надійний, ініціативний, веселий, розумний, товариський, щирий, вимогливий, чудовий. Цей перелік можна продовжувати ще довго і все це – про мого тата, Костянтина Анатолійовича. Він для мене взірець в усіх справах. Наша сім’я тримається на татові. Він усьому голова: і поради він дає,

В сиву давнину жив-був король, який дуже любив слухати казки. Він збирав при своєму дворі людей, котрі знали багато казок і вміли їх розповідати. Одного разу той король оголосив по всьому королівству: нехай прийдуть до нього люди, що зможуть розповісти таку казку, яка не мала б кінця. Тому, хто зможе

Якось-то виліз на землю рак із своєї печери, а ворона поблизу стрибала, побачила та й ухопила його. Вхопила, держить у дзьобові міцно та й думає, як би то за нього краще взятися, щоб із’їсти. Бачить рак, що непереливки, та й пустився на хитрощі. Каже вороні: — Ой, вороно, вороно! Знав

Голе телятко пішло в Київ Богу молиться. Іде, а йому назустріч біжить вовк. «Здрастуй, голе телятко!» — «Здрастуй, сірий, кудлатий вовче!» - «Куди ти, голе телятко, йдеш?» — «В Київ Богу молиться». — «А тут буде небо валиться, так возьми і мене з собою». — «Іди», — каже голе телятко. І пішли умісті. Ідуть, ідуть,

Один тато значить більше, ніж сто вчителів. Д. Гербер Ви запитаєте який же мій тато? Я відповім: «Найкращий, найсильніший, найрозумніший, най… най…най..!!! Я можу дуже довго згадувати події, котрі були важливими в моєму дитячому житті. Незабутнє враження залишилося від моєї першої поїздки на легковому автомобілі (за кермом). Сидячи у

Моя мама Наташа має довге чорне волосся та дуже красиві карі очі. Коли вона посміхається, на її обличчі з’являються ямочки. Я дуже люблю її, розкажу чому. З самого дитинства вона оберігала від різних негараздів, захищала, виховувала, співала мені колискові пісні, зігрівала мене теплом свої долонь. Вона  дуже гарна, мила,

У кожного з дітей є матуся. Звісно, кожен з них вважає свою маму найкращою. Я теж так думаю. Я розповім вам про свою маму. Для мене вона найгарніша у світі. Мама все встигає: готує їсти, прибирає у квартирі. Я не уявляю своє життя без неї. Моя ненька лагідна, добра, чемна.

Присвячую найріднішій людині Люблю весну… За що? За її квіт і воскрешальність…За те, що вона – весна. Скільки себе пам’ятаю, зажди я цю весну любила. Може, тому, що саме о цій порі народилась. Десь у цей час маленька я лежала на хрумкому листочку капусти й чекала синьооку дівчину з

Мама … Це перше слово, яке я вимовила. Усе, що відбувається навколо мене пов’язане з її присутністю та підтримкою. Мама дала мені життя. Вона любить мене з першої миті мого народження. Ніхто не розуміє мене краще за маму. Моя мама завжди поряд, завжди допоможе. Вона пишається моїми досягненнями. Мама любить

Кожному відомо, що немає на землі ближчої й ріднішої людини, ніж мама. З перших хвилин нашого життя ми оточені її теплом і турботою. Стаючи старшими, довіряємо наші таємниці і страхи, ділимося з нею своїми враженнями про навколишній світ і завжди розраховуємо на повну підтримку й розуміння з боку найріднішої людини.

Мою маму звати Юлія. Вона дуже добра і ніжна. Моя матуся струнка і тендітна, немов берізка. У неї чорне волосся та карі очі. Вона дуже вродлива. Коли мені сумно, мама завжди вислухає мене і підтримає. Матуся мій найкращий друг! Мені подобається з нею грати, розмовляти і проводити вільний час. Мамі

Моя мама найкраща у світі. Вона мене дуже любить, прислухається до моїх думок, побажань. Допомагає виконувати домашні завдання. Завжди піклується про мене. Буває, сварить мене, суворо говорить зі мною, та я розумію, що іноді на це заслуговую. Тоді прошу вибачення, і ми забуваємо про нашу сварку. Моя матуся приділяє багато

Кожному відомо, що немає на землі ближчої і ріднішої людини, ніж мама. Я хочу розповісти про свою Маму, мою саму близьку і рідну людину. Мама ... Це перше слово, яке я сказав, усвідомлено звертаючись до Неї. Все, що відбувається навколо мене було пов'язане з Її присутністю. Згодом, трохи подорослішавши,

Ось і випала мені нагода розповісти про свого тата. Мій тато – військовослужбовець. У нього відповідальна робота. Він служить Вітчизні. Звичайно, мені подобається, що мій тато - мужній чоловік, - який знається на техніці, уміє швидко приймати правильні рішення в складних ситуаціях, організувати виконання покладених завдань, узяти на себе відповідальність за

Найбільша гордість для кожного з нас – родина. Це найближчі, найрідніші люди,яких ми любимо й поважаємо. Для мене авторитетом є тато Євстаф’єв Сергій Сергійович. Йому 36 років. На вигляд мій батько дуже красивий. Високий, стрункий, сильний. Його блакитні очі випромінюють добро й ласку. Уранці ми робимо зарядку,адже підтримуємо

Мого тата зовуть Павло Миколайович. Він працює на сирзаводі лікарем ветеринарної медицини. Він  дуже розумний.  Зараз він навчається в аспірантурі та пише дисертацію. По закінченню навчання він буде кандидатом ветеринарних наук. Татко багато працює, але завжди знаходить час для мене, братика та сестрички. Мені допомагає вчити уроки, пояснює задачі, з

Відкриваєш очі і мовчиш коли бачиш її .. Вона навшпиньки заходить у кімнату , споглядає у вікно і намагається тебе не розбудити та ти вже давно не спиш.. Якби вона знала.. Ледь – ледь стараєшся приховати відкриті очі.. і любуєшся як ніжно  вона складає руки над тобою… так ,ніби молиться .. Так трепетно і

Кажуть, що шлюби укладаються на небесах. Проте проблеми, які виникають у подружжя під час їх спільного життя, доводиться вирішувати на землі. Добре, якщо сімейній парі вдалося впоратися зі складними життєвими випробуваннями та зберегти сім’ю.  Однак, як свідчать статистичні дані,  третина з укладених шлюбів все-таки розпадаються. Мабуть, найактуальніше та найскладніше

"Якщо позабудеш   стежину до хати,   Яку дитинчам   навпростець протоптав,   І матір, і рід свій,   і слово крилате,   То значить, чужинцем   бездушним ти став".   Р. Братунь Україно… Матінко рідна моя, народилася ти на святій землі, про яку ще колись апостол Андрій Первозванний, припливши по Дніпру до того місця, де

Жив собі Іван з жінкою. Жили вони дуже бідно. Не стало в них ні грошей, ні хліба, і залишилось хоч помирати. Пішов Іван до брата, а брат у нього був багатший від нього, позичив у нього сто карбованців, щоб хоч трохи підкріпитись. Тоді пішов одного разу в шинок, наївся, напився,

Я Дегтяренко Марія-Лурдес, мені майже 13 років. Я народилася 23 лютого 2000 року. Я навчаюся у БНВЗ "Перша Білоцерківська гімназія-школа" у 7-В клася. Займаюся фехтуванням, кінним спортом (конкур), у музичній школі по класу фортепіано), східними танцями та у поетичній студії "Поетичні озерця" під керівництвом В.І.

Саме так назвала свій новий проект відома українська журналістка Людмила Чечель. Вона презентувала його у День ангела Людмил – 29 вересня у Товаристві «Знання» України. Й відповідно перша зустріч мала назву - «Аби зібрати всіх Людмил». Ця ідея визрівала давно. Кілька років Людмила Чечель вела однойменну рубрику у всеукраїнському тижневику «Культура