Неврози або функціональні розлади психіки

Визнаний і скандально відомий у минулому поет Росії Сергій Єсенін колись сказав, що здаватися усміхненим і простим — найвище у світі мистецтво.

В наш час, розмовляючи з людиною по телефону або листуючись по Інтернету, звичайно не відчуєш його доброї усмішки та сердечного погляду. Напружений темп життя сучасного суспільства ніяк не сприяє розвитку теплих стосунків. Мова йде не тільки про стосунки на роботі, але й у сімейному колі. Великий бізнес з його жорсткими методами управління часто приму­шує працівників усіх рівнів відчувати себе майже нікчемними. Через це люди на роботі знаходяться під неослабним тиском і стресом. А дім для багатьох — це лише місце для ночівлі. У них не вистачає часу, щоб зібратися усією сім’єю, сісти за стіл і поговорити, так би мовити, як на духу. Підлітки, що зайняті своїми комп’ютерами, живуть у віртуальному світі та ізолюють себе від інших членів сім’ї. Спроби батьків спіл­куватися з дітьми часто викликають роздра­тування. Те ж саме стосується й взаємовідносин дорослих людей, в тому числі сімейних.

У сучасних умовах швидкоплинного життя, в більшості випадків, у моменти емоційних навантажень, на­віть найважчих, людина вимушена «вмикати гальмівну систему», тобто намагається при будь-яких обставинах зберігати спокій. Про людину, яка вміє тримати себе в постійній, належній його особистості формі, звичайно говорять: людина культурна, вихована, вольова, веде себе з достоїнством. І це правильно. Така поведінка відповідає найвищим поняттям про мораль сучасної людини. Але у таких випадках навантаження на себе приймає нервова система. Однак наші нерви, як і все у світі, мають певний запас міцності. Поступово цей запас вичерпується. З’являються аномалії та хвороби, що є як прямим, так і опосередкованим наслідком перенапруження нервової системи. Одними з поширених захво­рю­вань, пов’я­заних з її перенапру­жен­ням, є неврози.

Згідно з популярною медичною енциклопедією неврози належать до групи нервово-психічних оборотних зах­во­рювань, обумовлених психічним пе­ре­­напруженням. Вони проявляються різно­манітними нервово-психічними роз­ладами. За кліничними проява­ми вирізняють наступні види нев­розів: нев­растенію, істе­рію та невроз нав’язливих станів.

Причини та розвиток неврозів

Неврози широко розповсюджені. Вони легше виникають у осіб зі слабкою нервовою системою. Уроджена слабкість нервової системи може бути обумовлена токсикозом під час вагітності та патологією пологів у жінки, а набута — травмами та захворюваннями, що були перенесені у ранньому дитинстві. Формуванню слабкості нервової системи та особливостей особистості, на фоні яких частіше розвиваються неврози, багато у чому сприяє неправильне виховання дитини у ранньому віці. В одних випадках грубо придушують інтереси дитини, не рахуються з її уподобаннями та постійно принижують. У результаті з’являються боязкість, сором’язливість, невпевненість у собі, нерішучість, що утруднюють пристосування до оточуючого середовища та спілкування з однолітками. В інших випадках згубний вплив проявляється вихованням дитини як кумира сім’ї, якому все дозволено, задо­вольняються будь-які найменші бажан­­ня та примхи. Їй навіюють думку про її особливу виключність, надзвичайні здібності, красу тощо. У цих умовах у дитини не виробляється бажання трудитися, вміння долати труднощі, цілеспрямованість і наполег­ливість у досягненні мети, виникає переоцінка власної особистості. 

Розвиток неврозів, як правило, виникає внаслідок психотравми, несприятливих умов середовища та вихо­вання (тривала конфліктна обстановка у сім’ї або несподіваний переляк). Які ж конфліктні ситуації можуть привести до неврозу? Пияцтво батька або матері, сварки та незгода, або непорозуміння між батьками, руйнування сім’ї, другий шлюб одного з батьків, неправильне виховання тощо. Діти все це хворобливо переживають, знаходяться у стані занепокоєння, тривоги, у них змінюється поведінка: вони стають плаксивими, лякливими, скаржаться на головний біль, втому.

Надмірна суворість або зайва опіка також сприяють формуванню нерішучості, тривожності, помисливості та інших рис характеру, що перешкоджають пристосуванню до оточуючого середовища. Ставши дорослою і вступа­ючи у самостійне життя, така людина часто переживає важкий конфлікт із-за невідповідності занадто великих претензій об’єктивно малим можливостям. Але щоб не було неврозів, вони повинні бути психічно і фізично здоровими з раннього дитинства.

Неврозоподібні стани

Протягом життя у більшості людей при певних ситуаціях можуть виникати стани, що нагадують неврози. Наприклад, при очікуванні будь-якої важливої події людина відчуває емоційне напруження, заклопотаність і неспо­кій. В неї спостерігається серцебиття, пітливість, трем­тіння всього тіла, гіпе­р­емія або блідість обличчя, метушливість тощо. У здорової людини, після того, як ситуація вирішується, ці прояви зникають. Хворий же неврозом відчуває аналогічні відчуття постійно протягом тривалого часу. Неврози та неврозоподібні стани частіше за все виникають у дітей від двох до семи років. Основними проявами захворювання є відмова від їжі (анорексія) та нервові нудоти, заїкання, нічне недержання сечі (енурез), насильницькі рухи (тики), страхи і т. д. 

Дослідження неврозів у дітей показало, що нерідко цей розлад виникає на фоні раніше перенесених захворювань нервової системи, травм головного моз­ку, токсичних факторів. Не меншу роль грають спадкові та уроджені фактори, алкоголізм батьків і т.д.

Неврози відносяться до граничних нервово-психічних розладів. Їх переваж­но вивчають і лікують психіатри.

Хоча прояви неврозів, як правило, оборотні, їхнє виникнення або зникнення не залежить від волі хворого. Хворий неврозом не може «взяти себе в руки», він потребує допомоги лікаря-спеціаліста… При цьому емоційне напруження та хвилювання часто заважають хворому викласти свої скарги та побоювання, а фальшивий сором і страх — звернутися за допомогою до психіатра або психотерапевта.

Профілактика і лікування неврозів

Своєчасна діагностика і лікування допоможуть найшвидшому одужанню дитини. Важливу роль грає лікувально- виховна робота з дітьми, що страждають неврозом або неврозо­подіб­ним станом. Батьки повинні активно допомагати лікарю у повному відновленні здоров’я дитини. Треба створити у сім’ї, дитячій дошкільній устано­ві спокійну обстановку з доброзич­ливим відношенням до дитини. Про­фі­лактика неврозів полягає у пра­вильному вихованні дитини, вироб­ленні у неї трудових навиків, добро­зичливого ставлення до оточуючих. Велику роль грає також загартовування.

Станіслав Смірін