Skip to main content
Цілющі властивості чаю

Цілющі властивості чаю

Протягом багатьох століть усім світовим людством вважалося, що цей напій стимулює життєдіяльність, знімає втому, підвищує працездатність і навіть допомагає тривалий час обходитися без їжі. Така народна думка ще ніким не була спростована, тому вона існує й досі. Отже, без зайвої інтриги в цій статті поділимося з читачами маловідомою для пересічного громадянина інформацією про цей древній напій та способами його приготування.

Єбагато різних і відомих у світі безалкогольних напоїв. Кожний з них особливий і має своїх прихильників. Але ми полюбляємо напої за те, що вони зігрівають нас, коли нам холодно, та навпаки, охолоджують, коли нам спекотно, вгамовують спрагу та наповнюють освіжаючою вологою наш організм. Однак із таким знаменитим і надзвичайно розповсюдженим напоєм, як славнозвісний звичайний чай, не може зрівнятися ніякий інший в усьому світі.

Які існують типи чаїв? Що представляє собою чай як харчовий продукт? Які властивості він має? Як правильно треба його вибирати та вживати? Нарешті, як розрізнити підроблені чаї від справжніх? Одним словом, все про чай.

Походження та географічне розповсюдження чаю

Серед багатьох відомих у всьому світі рослинних культур, мабуть, найбільш жаданою й розповсюдженою вважається чай. Це найдавніша культура, яка з історичних часів географічно пов’язана з Китаєм. Перші відомості про чай з’явилися ще п’ять тисяч років тому.

Вважається, що чай почали вирощувати в Китаї біля 350 р. і тільки майже через п’ять віків після того, як панівною релігією в Японії став буддизм, там також з’явився чай. Щодо розповсюдження чаю, то документально зафіксовано, що в сусідню з Китаєм Японію насіння чаю завезли в 801 р. буддійські монахи. У 828 р. чай проникнув у Корею.

Потім настала тривала перерва в ціле тисячоліття. Тільки в першій половині ХІХ століття почалися роботи по вирощуванню чаю в інших країнах: на островах Ява, Суматра та Цейлоні, в Індії, В’єтнамі, Росії та Угорщині. В другій половині ХІХ століття чай почали вирощувати зразу на двох континентах — в Африці та Південній Америці. На початку ХХ століття Південно-Африканська Республіка, Південна Родезія, Східна Африка та Бразилія вже виробили перші партії промислового чаю. В той же час чай стали вирощувати в Ірані, Болгарії, Конго, Руанді та Бурунді.

Після Другої світової війни географія розповсюдження плантацій чаю ще більше поширилася. Цю культуру почали вирощувати в позамежній зоні субтропіків — у Північній Італії та Південній Швейцарії. На сьогоднішній день чай вирощується в багатьох краї­нах Африканського континенту, Південній та Центральній Америці та в Австралії. Зараз у промислових масштабах чайні кущі вирощуються більш ніж у 30 країнах світу.

Чай як рослина

Чай відноситься до роду тропічних і вічнозелених довголітніх рослин сімейства чайних, що часто приєднується до роду камелія, 2 види: чай китайський (китайський і японський різновиди) — чагарник висотою до трьох метрів, в гірських районах Південно-Східної Азії; чай ассамський (включає цейлонський чай — природний гібрид китайського чаю з ассамським) — дерево висотою до 10—15 метрів у лісах Ассаму (Індія). Обидва види розповсюджені в культурі.

Чай теплолюбна та вологолюбна рослина. Вона надзвичайно витривала та відносно невибаглива. Чайний кущ може зростати на худих, майже кам’янистих ґрунтах. Чай витримує короткочасні морози до -12°С без снігового покрову, а деякі різновиди до -14°С. Чайна рослина не піддається захворюванням, які небезпечні для інших тропічних і субтропічних культур — кави, винограду тощо.

До безсумнівної достойності чайного куща відноситься його незніженість і довговічність. Він живе та плодоносить близько ста років. У тропічних країнах чай росте та розвивається цілий рік. Розмножуються чайні рослини насінням та вегетативним способом. У нинішній час цю культуру розмножують тільки черешками, тому що з насіння, що розвинулося в результаті перехресного запилення, виникають дуже неоднорідні рослини.

Типи чаю

Вся величезна кількість чаїв складається з чотирьох основних типів: чорний, червоний, жовтий і зелений. Іноді виділяють білий чай, який не проходить майже ніякої обробки, лише висушується. Відмінність між ними не в кольорі, а в біохімічних процесах обробки чайного листя, які визначають корінну зміну хімічного складу й основні смакові та ароматичні характеристики кожного з чотирьох типів чаю. Чорний і зелений чаї при цьому являються своїми антиподами: якщо при виробництві чорного чаю сировина про­ходить всі технологічні операції обробки — зав’ялювання, скручування, ферментація (процес окислювання), суш­ка, то при виробництві зеленого — тільки скручування та сушку.

Між чорним і зеленим розміщуються червоні та жовті чаї. Вони проходять часткову ферментацію, причому ступінь ферментації червоних чаїв вище, ніж жовтих. Тому червоні чаї ближче стоять до чорних, а жовті — до зелених чаїв.

За характером механічної обробки листя типи чаю, в свою чергу, підрозділяються на різновиди. Чорні й зелені чаї можуть бути розсипними, пресованими та екстрагованими. Найпопулярнішими в світі є розсипні або байхові чаї.

Розсипний чай є масою не пов’язаних між собою чаїнок, розфасованих в упаковку в залежності від стандартів, прийнятих в тій або іншій країні. Пресовані чаї — це брикети, які виготовляються пресуванням під сильним тиском чаїнок різної якості. Екстраговані чаї — екстракти чи концентрати. В такому чаї немає природного чайного листя, це або порошок, або концентрована рідина. Вони дозволяють спрощувати процес заварювання чаю, розміщувати значні його дози в невеликих об’ємах.

Чай як харчовий продукт

Чай як продукт отримують, звичайно, зав’ялюванням, скручуванням, ферментацією, сушкою із листя, стеблин рослини чаю. Вміщує кофеїн, ефірну олію, дубильні речовини, вітамін С тощо. Щодня випиваючи по кілька чашок, ми не підозрюємо, якими цілющими властивостями він володіє. Чорний, червоний, жовтий і, нарешті, зелений чай — це той диво-лікар, який лікує виразку та опіки, очищує капіляри, виводить із організму канцерогени та солі важких металів.

Існує багато легенд про екзотичну китайську кухню. Але більше за все легенд пов’язано з чаєм, напоєм, який став символом цієї стародавньої країни. Він воістину став незамінним у повсякденному житті китайців. Ось вже кілька тисяч років у Китаї пригощають чаєм, приймаючи гостей, а плитки чаю завжди були найкращим подарунком на весіллі.

Тепер, у наші дні, в міських парках часто розташовуються чайні — улюблені місця зустрічі друзів і знайомих. Чайна (чагуар) стала місцем відпочинку та роздумів для трудівника й домівкою для гультяя. Вона й донині слугує своєрідною біржею, де відбуваються ділові зустрічі та підписуються контракти, а також театром, концертним залом, сценічною площадкою без декорацій, де йдуть музичні й драматичні вистави, куди вже проникають модні сучасні ритми. Але незмінно у великому залі на довгих столах, поміж шахових та шашкових дощок, присутні білі чашки-піали (з кришками) на блюдцях.

Чай як лікувальний засіб

Не випадково чай називають еліксиром бадьорості. Широке споживання чайного напою пояснюється перш за все здатністю чаю бадьорити розумово та фізично, покращувати травлення, посилювати діяльність серця та нирок. Лікувальні властивості чаю відомі були ще стародавнім китайцям. Їх називали «вогнем життя», який укріплює дух і тіло та продовжує життя. В 1730 році медик японського імператорського двору відмічав, що «пиття чаю сприяє очищенню крові… очищує слизову оболонку очей, регулює роботу печінки та селезінки, знімає сонливість і в’ялість, оживляє м’язи тіла.

Чай посилює життєві функції організму, підвищує розумову та фізичну працездатність і створює приємний настрій. Він краще за все втамовує нестерпну спрагу та зігріває при холоді. Чай також діє й як засіб, що вгамовує голод. Він дозволяє людині тривалий час витримувати нестачу їжі. Ця властивість чаю — уповільнювати чи зменшувати зношеність людського організму — забезпечила йому славу ідеального напою мандрівників, моряків, геологів. У багатьох арміях світу чай є обов’язковим продуктом харчування.

Здавна відомо, що чай сприятливо діє на збуджену перистальтику кишечника, особливо при отруєннях їжею та гострих ентероколітах. У випадках гострого розладу чай фактично залишається єдиним продуктом харчування, який хворий може вживати в їжу. Якщо у хворих є схильність до запору, чай п’ють холодним, з великою кількістю цукру, а краще за все, з додаванням свіжого молока.

Але при захворюваннях на хронічний гастрит або виразковою хворобою споживання міцного чаю слід виключити. В таких випадках рекомендується споживання помірної кількості чаю, переважно зелених сортів, не дуже міцно заварених. Міцний чай може підвищити виділення соляної кислоти слизовою оболонкою шлунку, викликати кислу відрижку та посилення болю. При подагрі також доречно обмежити споживання міцного чаю. Ці явища сильніше виражені, коли чай підсолоджений.

Чай особливо корисний у тих випадках, коли хронічні гастрити протікають зі зменшеним виробленням шлункового соку (соляної кислоти). Доречно згадати, що з віком зменшується ферментативна активність шлункового соку, підшлункової залози та тонких кишок. Тому чай є ефективним засобом для стимулювання діяльності цих органів і покращення травлення в літніх людей. Чай корисний й у випадках, коли в кишечнику накопичується багато токсинів через захворювання інших органів, які мають пряме чи опосередковане відношення до травлення (печінка, декомпенсація серця тощо). Після прийому жирної їжі, що важко перетравлюється, чай полегшує травлення та сприяє її засвоєнню організмом.

При простудних захворюваннях органів дихання чай є надзвичайно корисним потогінним і стимулюючим засобом. Сприяючи потовиділенню, чай очищує та прочищає пори, здійснюючи на шкіру стимулюючу дію. Більш того, вітамін В2, який вміщується в чаю, сприяє підвищенню еластичності шкірних покровів, ліквідує сухість шкіри, робить її пружною, придає їй красивий зовнішній вигляд, зміцнюючи стінки судин.

Регулярне споживання чаю різко зменшує ризик захворіти раком щитовидної залози та кишечника. Чай попереджає хвороби, що пов’язані з порушенням обміну речовин. Він використовується для лікування різних аві­та­мі­нозів, зокрема, цинги. Профілактична доза 3—5 г, а лікувальна — 10—15 г чаю на склянку води. Чай прекрасно впливає на кровотворення, покращує склад крові, підвищує кількість червоних кров’яних телець, рекомендується для лікування анемії.

На відміну від чорного, зелений чай вміщує більше цінних речовин. Зелений чай володіє найбільш сильними бактерицидними властивостями. Не­міц­ний зелений чай рекомендується при гіпертонічній хворобі. Додання в настій зеленого чаю аскорбінової кислоти (0,1 г на склянку) знижує артеріальний тиск. Зелений чай відмінний засіб від дизентерії. На день рекомендується випивати 9—10 чашок зеленого чаю. Медичні дослідження показали, що ті, хто п’є по 10 чашок чаю, живуть на 5—7 років довше, ніж ті, хто всього тільки 3, до того ж захворюваність у «чаївників» на 25—30% менше. Неміцний чай можна пити практично всім. Вживання же міцно завареного чаю, в якому багато кофеїну, може привести до почастішання серцебиття, підвищення артеріального тиску, посилення нервової збудженості та роздратованості. Але непомірне споживання будь-якого чаю може також і зашкодити.

Як розпізнати підроблений чай

Введення в Україні ринкових відносин, а також відмова від обов’язкових раніше прийнятих вітчизняних стандартів, лік­ві­дація монополії зовнішньої торгівлі корінним чином змінили ситуацію з якістю продукції, в тому числі, з чаєм, на жаль, не завжди в кращий бік.

Країну заполонила величезна кількість різних, часто небачених раніше імпортних його сортів. Деякі з них викликали справжній ажіотаж, хоча й короткочасний. Перш за все, це стосується фруктових чаїв, які зворушили споживачів своїм ароматом. Різноманітні його види, зручно розфасовані пакетики для одноразового використання, дуже швидко припали за смаком споживачам. Незабаром, однак, захоплення фруктовими чаями послабшало. З’ясувалося, що деякі фруктові чаї часто вміщують крихти відходів розфасовки чаю та хімічні ароматизатори. Більш того, такого роду чаї краще було би називати компотами, ніж чаями.

На сьогодні при великій кількості різних сортів чаю покупець не захоплюється лише абияким із них тільки тому, що це новинка. Знову стали користуватися переважним попитом чорні, зокрема, крупнолистові сорти. Хоча й тут довірливого покупця очікували нові сюрпризи. Як з’ясувалося за оцінками спеціалістів, якість цієї продукції невисока, навіть незважаючи на її дорожнечу. В основному з-за кордону в Україну завозять старий чай, смак якого суттєво гірший. Зрозуміло, таким чаєм не отруїшся, однак і задоволення не отримаєш. Не слід забувати, що чай зберігає свої корисні якості тільки протягом двох років, після чого видихається. Саме цим терміном визначається його придатність.

Продаж чаю з простроченим терміном придатності є одним із найпоширеніших способів обману покупців. Дійсно, старий чай пахне сіном, а настій його стає темно-коричневим, іноді мутним, смак заварки — гіркуватим і затхлим, чайний аромат змінюється неприємним запахом деревини. У простроченому чаї зменшується вміст теіну, ефірних олій, з’являється небезпечний фермент афлатоксин, шкідливий для шлунку.

Вік чаю настільки сильно впливає на його якість, що свіжий чай другого сорту може виявитися набагато смач­нішим, ніж чай вищого сорту, але старий. Однак, чим нижче сорт чаю, тим швидше відбувається його старіння, тому що в ньому знаходиться більше погрубілого листя та деревини. Старість чаю можна перевірити за кольором обідку між настоєм чаю та стінками посудини. Він повинен бути жовтого кольору. Зеленуватий відтінок — ознака поганого, старого чаю.

У місцях торгівлі, судячи по написам на упаковках, продається в основному чай вищого сорту. Насправді, в красивих упаковках у багатьох випадках вміщується другосортний, не скручений чай з черешками та волокнами, яких не повинно бути. Часто змішують чай різних сортів, що також неприпустимо: чай повинен бути однорідним.

Споживач, купуючи чай, перш за все повинен поцікавитися, звідки той поступив. Основних країн-виробників чаю не так вже й багато: Індія, Китай, Шрі-Ланка, Індонезія, Японія. Тому чай, приміром, з Нідерландів, Німеччини, Австрії може являти собою або реекспорт, або підробку. Якщо реекспорт, то ціна такого чаю може бути дуже великою, навіть якщо він посередньої якості.

Ні в якому разі не треба брати до уваги яскраву, строкату упаковку з іноземними написами. Це зовсім не показник дійсно іноземного походження продукту. Не можна покладатися навіть на штриховий код — він лише допоможе визначити, в якій країні зареєстрована фірма-виробник. Навіть написи «Made in China» ще не доказ достовірності того, що це справжній китайський чай. Навпаки, явне свідоцтво фальсифікації чаю. Ніколи такий напис на китайському чаю не ставиться.

Якщо не хочете бути обманутими при покупці індійського чи цейлонського чаю, уважно огляньте упаковку. Справжній індійський і цейлонський чай позначається державними знаками цих країн, які остерігаються підробляти навіть неосвічені шахраї.

Таким чином, навіть красива упаковка з красивими картинками ні в якому разі не є безперечним доказом високої якості вмісту. Якщо чай розфасований у картонну чи паперову коробку, а фольга всередині відсутня — це явна фальсифікація, тому що справжні виробники неодмінно піклуються про збереження в чаї ефірних компонентів. Перешкодити їх випаровуванню може лише повна герметичність упаковки.

Є ще один надійний спосіб виявлення фальшивки. Але такого роду експеримент, на жаль, можна проводити після купівлі — вдома. Заваривши напій, опустити туди скибочку лимону. Якщо чай посвітлів — все в порядку. А якщо ж колір не змінюється, то перед вами низькосортна підробка.

Не слід купувати чай посередників — англійський, німецький, французький, австрійський тощо. Отже, дуже важливо встановити за написом на упаковці адресу виробника, а не дистриб’ютора, термін використання чаю. У випадку, якщо дата відсутня, чай краще не купувати. Наявність напису про те, який це сорт і вид чаю, повинна бути взята до уваги.

Для оцінки пакетованого чаю, необхідно брати до уваги наступні ознаки, характерні для якісного напою:

— наявність двокамерного фільтру-пакета, завдяки якому досягається оптимальна екстракція чаю;

— використання для фільтрів-пакетів небіленого паперу, оскільки відбілювальні речовини можуть псувати приготовлений напій;

— фільтр-пакет виготовляється без застосування клею, чим досягаються кращі смакові якості чаю.

Сьогодні покупцю нема сенсу вимагати у продавця сертифікат якості на товар, в тому числі і на чай, так як шахраї навчилися підробляти цей документ. Можна припустити, що торгові фірми, які поважають себе, не допустять у продаж продукт, попередньо не перевіривши його на безпеку і якість. Але немає гарантії, що низькосортний і несортовий товар не поступить у продаж в кіосках, комерційних рундуках. При купівлі чаю необхідно брати у продавця чек. Якщо вдома покупець виявить, що придбав сміття замість чаю, він зможе пред’явити продавцю претензії тільки при наявності до­кумента, який підтверджує факт купівлі.

Зберігання чаю

Чай володіє характерними властивостями вбирати вологу, легко сприймати сторонні запахи та настільки ж легко віддавати свій ніжний ароматичний букет — композицію з тридцяти різних ефірних олій. Тому зберігати чай у домашніх умовах треба в сухому приміщенні, що добре провітрюється, при відносній вологості повітря не вище 70% і тримати окремо від продуктів, які гостро пахнуть.

Розкривши для заварювання пачку чи коробку чаю, зразу пересипте його в спеціальну посудину (чайницю). Якщо такої немає, підберіть з цією метою банку з жерсті чи темного скла з щільно притертою пробкою або кришкою, що туго закривається. Але ще краще використати дерев’яну коробочку — там навіть настоюється тонкий аромат. Слід також знати, що через п’ять–шість місяців чай «старіє». Це означає, що він втрачає після тривалого зберігання багато своїх достоїнств, в тому числі, смакові та корисні властивості.

Як п’ють чай у різних країнах

У різних народів за багато років їх існування напрацювалися та закріпилися в побуті свої національні способи приготування чаю. Наприклад, буряти, монголи, киргизи, калмики та деякі інші народи варять чай у казанах із молоком, сіллю та салом. Узбеки й таджики заварюють чай в одному чайнику та розливають у піали. Китайці заварюють його в чашках.

Англійці п’ють чай із молоком і наливають у чашку спочатку молоко, а потім заварений чай. У японців приготування чаю — тривала та складна церемонія, яка визначається певними й непорушними традиціями. Цілком зрозуміло, що національні способи заварювання чаю — це результат багатовікового досвіду кожного народу, тривалого застосування чаю в конкретних умовах певної країни. Тому вони тісно пов’язані з географічними, кліматичними, соціальними та іншими умовами окремих країн.

Однак існують і класичні правила заварювання чаю, які треба неодмінно враховувати для того, щоб отримувати напій відмінної якості. Перш за все, з метою посилення екстрагування чаю необхідно добре прогріти порожній фарфоровий чайник для заварювання. Це можна зробити таким способом: опустити чайник в окріп, поставити його в місце, де є гаряче повітря (наприклад, у духовку), сполоснути чайник окропом 3—4 рази (це робиться для того, щоби не тільки зігріти посуд, але й видалити запахи, що в ньому утворилися).

До заварювання чайник повинен бути сухим, тому його рекомендується потримати над вогнем 2—3 хв. Далі в заварювальний чайник закладається порція сухого чаю й зразу ж заливається окропом із металевого чайника, де вода кипіла «білим ключем».

Спочатку окропом заливається половина чайника (якщо чорний чай), одна третина чайника (якщо суміш чорного та зеленого чаю) або одна чверть (якщо зелений чай). Після чого чайник закривають кришкою та накривають серветкою. Причому вона повинна закривати отвори в носику та в його кришці. Це робиться для того, щоб не втрачалися летючі ароматичні олії. В залежності від сорту чаю та жорсткості води час настою може тривати від 3 до 15 хв.

Чорний чай при м’якій воді настоюється в середньому 4 хв., а при жорсткій — 7—8 хв. Зелені чаї настоюються в середньому 8 хв., плиткові чаї довше — 10—15 хв. Після настоювання чайник необхідно долити окропом, але не повністю, а залишивши недолитим приблизно 1 см (для того, щоби піна не осідала на кришці чайника). Неодноразова додаткова заливка здійснюється з метою підтримання високої температури в заварювальному чайнику. Показником правильності заварювання чаю є наявність піни. Треба при цьому обов’язково перемішувати чай ложечкою. Це забезпечує найкращу екстракцію розчинних речовин. Тепер чай можна розливати по чашках.

Отже, чай — єдиний із напоїв, який володіє дивними властивостями, що сприятливо діють на організм і здоров’я людини.

Станіслав Смірін