Skip to main content

Я пишаюся своїм татом

Найбільша гордість для кожного з нас – родина. Це найближчі, найрідніші люди,яких ми любимо й поважаємо. Для мене авторитетом є тато Євстаф’єв Сергій Сергійович. Йому 36 років.

На вигляд мій батько дуже красивий. Високий, стрункий, сильний. Його блакитні очі випромінюють добро й ласку.

Уранці ми робимо зарядку,адже підтримуємо здоровий спосіб життя.

Тато розумний,талановитий,вихований і порядний. А ще мій рідненький дуже працьовитий. Часто чую від нього : « Хочеш жити краще – працюй,не лінуйся, не бійся ризикувати, іди впевнено до своєї мети!» Це дійсно його життєве кредо. Батько завжди підтримує мене і в усьому допомагає. Він охоче готує нам вечерю. А які в нього смачні страви!

Часто люди говорять, що з моїм татом легко спілкуватися. Адже він є досить ерудованою особистістю,обізнаною. Батько любить і цінує нашу родину: мене,матусю й братика. Батьки удвох відпочивають на свіжому повітрі, подорожують та просто переглядають телепередачі. Тато залюбки дарує мамі квіти, бо кохає її над усе.

Батько сварить нас рідко. Досить лише його погляду – і ми з братом ладні зробити все можливе, аби тільки не розчаровувати рідненького.

Про свого тата я можу розповідати годинами. Він нічого не шкодує для дітей. Батько постійно робить нам подарунки,купує все,що забажаємо: прикраси й косметику дарує дружині та доньці,а іграшки – синочку Артемчику.

Я пишаюся тим, що схожа на свого батька зовнішністю.

Вільний час він проводить із родиною. Ми залюбки їздимо по гриби, на рибалку, за ягодами. Цього літа відпочивали разом біля моря. Тато купив багато сувенірів на згадку. Спогади про канікули, проведені в колі родини, запам’яталися мені назавжди.

Тато – турботливий син. Ми часто їздимо до бабусі (татової мами). Батько купив їй будинок у селі, щоб матусі було спокійно та затишно. Мій тато – дбайливий господар: самостійно зробив ремонт у бабусиній хатинці. Також купив нові меблі й техніку. Він піклується про неї, навідується щотижня, допомагає по господарству.

До свого тата я ставлюся з повагою. Адже йому потрібно зовсім мало – підтримка та розуміння. Він навчив мене бути порядною, людяною, працьовитою,винятково відповідальною,чуйною,уважною до оточуючих. Я безмежно вдячна йому за це. Моя родина знає, що саме батько – наша гордість. Бажаю, мій рідненький, міцного здоров’я, щастя, довгих років життя. Твоя донечка Юлечка любить тебе, мій найкращий тату!

Автор: Євстаф’єва Юлія, учениця 10-Б класу Охтирської гімназії