Творіння Господа – людина

Антон Дубішин – герой моєї сьогоднішньої розповіді. Він дуже відкрита людина, проста та жадаюча  спілкування зі світом. Від народження Антон – особливий. І таким він сам себе почав усвідомлювати років із чотирьох. У десять місяців лікарі поставили малюкові безповоротний і непоправний діагноз: «Спінальна аміотрофія Вердніга-Гоффмана. Рання дитяча форма». 

Це дуже рідкісне та важке генетичне захворювання, при якому атрофуються м'язи спини. Для батьків це стало ударом, але мама Наталія не здалася: вона вірила в майбутнє свого сина. Наталі Дубішин мільйони разів пропонували здати маленького Антошу в інтернати, спеціалізовані будинки, але вона навідріз відмовлялася. Як сильно страждало материнське серце, коли не було можливості допомогти своїй єдиній дитині? Важко склалися стосунки з батьком Антона – Валерієм. Коли хлопчикові виповнилося 4 роки, батько покинув сім'ю, попередньо познущавшись над Наталею. Переживши таке гендерне насильство, свідком якого Антоша став у юному віці, хлопчик просто стер зі своєї пам'яті саме існування цієї людини.

Життя в соціумі
З дитинства Антон відчув на собі неприйняття зовнішнього світу таких особливих людей, як він. Коли мама вивозила його у двір, зустрічав тільки глузливі посмішки і здивування дітей. Навіть дорослі казали Наталі, що її сина потрібно тримати в клітці... На жаль, культурі та менталітету в нашій країні притаманне жорстоке ставлення до особливих людей. Це настільки засмучувало Антона, що часом він подумував покінчити своє життя і перерізати собі вени. Але зробити це зупиняла любов до мами Наталі та бабусі Світлани, які все своє життя присвятили вихованню такої, ні на кого не схожої, дитини. А з часом у Антона почали з’являтися думки, що якщо Бог створив його таким, значить, це було Йому для чогось потрібне... І так поступово дорослішаючи, ще юний Антоша, незважаючи на своє становище і повну нездатність пересуватися, вирішив стати корисним для цього світу.

Участь у телешоу
У житті нашого героя на початку 2015 року відбулися ще дві важливі події. У січні йде з життя улюблений дідусь Григорій. А через кілька днів Антон знайомиться з Інною Силантьєвою, експертом із соціально-політичних питань. Ця зустріч була знаковою, тому що Інна запропонувала Антону та його мамі взяти участь в ток-шоу на каналі «Україна». Антону було цікаво подивитися, як працює шоу зсередини, тому він з радістю погодився. Тим паче він давно мріяв познайомитися з ведучим Олексієм Сухановим. Пізніше Антон поділився своїми враженнями від шоу «Говорить Україна»: «Один плюс – я побачив живого Олексія Суханова». Ведучий запропонував Антону розкрити не тільки теми його волонтерської роботи, а й, м'яко кажучи, нав'язав йому тему про одруження. Антон не був готовий розкривати перед усіма свої почуття, але шоу на те і шоу, що має свої рамки та закони. Щоб викликати ще більше зацікавлення у глядачів, йому довелося піти на поступки.

Волонтерська робота
Спілкуючись з Антоном і його мамою Наталею, можна зрозуміти, що ці люди справжні волонтери, патріоти України. Вони часті гості у військових госпіталях, куди приносять подарунки бійцям, влаштовують концерти. Антон завжди знаходить потрібне слово підтримки для кожного пораненого. Наталія показала кімнату-склад, яка постійно поповнюється продуктами та іншими необхідними речами для передачі бійцям у зону АТО. Також викликає захоплення бажання Антона допомагати іншим особливим людям. З мамою вони створили ГО «Особлива команда». Під їх опікою знаходяться 22 особливі людини, з якими Антон і Наталія постійно спілкуються, допомагають вирішувати різні проблеми, виїжджають разом на природу. Дубішини розповіли, що вони вже кілька років поспіль влаштовують з особливими дітьми конкурси з рибної ловлі спільно з соціальною службою Дніпровського району. Також сім'я Дубішиних – часті гості Ладижинського інтернату. У ГО «Особлива команда» є свій прапор, на якому зображений ангел-охоронець, який тримає на своїх руках весь світ. 
Від ангела в усі боки виходять промені світла. І, думаю, що такий символ був обраний невипадково. Спілкуючись із сім'єю Наталії та Антона, відчуваєш тепло та щиру любов до світу, над усе до особливих людей, яким так непросто жити в наш час.

Розмовляючи з Антоном, розумієш, яка у нього чиста душа: він зміг її зберегти, незважаючи на пережиті труднощі і приниження. Антон також поет. Він випустив уже три збірки поезій: «Мир і я», «Ми – не такі!», «Творіння Господа – людина». Через поезію Антона можна відчути таку велику силу і віру в себе, у Всевишнього, його тягу до життя, до людей. У віршах стільки оптимізму, любові до всього Всесвіту, і, звичайно, до своєї Батьківщини.

Зворушує ще один момент: Антон продовжує не просто повноцінно жити - в цьогоріч він поступає ???вчитися на психолога до університету «Україна». І я більше ніж впевнена, що на цьому він не зупиниться. Адже людина, яка з відкритим серцем може впустити в свій дім і в своє життя будь-яку людину – незвичайна за своєю природою. Крім поетичних збірок, в яких Антон відкриває свою душу, є задумка написати книгу про своє життя, а також зняти документальний фільм.

Будемо сподіватися, що всі плани та мрії Антона здійсняться, а наше знайомство, яке тільки почалося, триватиме та реалізуватиметься в безлічі спільних волонтерських проектів.




Читайте також: 

Додати новий коментар