Skip to main content
Як виховати успішну дитину? Досвід батьків

Як виховати успішну дитину? Досвід батьків

Якщо запитати батьків, якими вони прагнуть бачити своїх дітей у майбутньому, в більшості випадків чуємо відповідь – «успішними». Насправді це хороша амбіція, але варто зазначити, що бачення шляхів досягнення   такого омріяного результату кардинально різниться. Ми поспілкувалися з мамами діток, які вже досягли перших серйозних успіхів. Жінки поділилися з нами декількома секретами.

 

Андрій Соколик: «Дитина повинна відчувати підтримку, тоді вона зможе досягти поставленої мети»

— Як визначити, в якому напрямку варто розвивати дитину?

— Дитину необхідно всебічно розвивати, надаючи їй можливість спробувати себе в різних сферах діяльності. Адже в такому випадку вона точно не схибить         
у виборі справи всього свого життя, бо, напевне, знатиме, до чого лежить душа та що їй найкраще вдається.

— Як допомогти своїй дитині розкрити талант і здібності?

— Щоб помітити здібності дитини, треба з нею проводити якомога більше часу.

— Як проявлялися здібності до музики у Любові. З якого віку ви почали їх розвивати?

— Любочка народилася в родині музикантів, тому її оточували музичні інструменти. Часто лунав спів, а, крім ляльок, серед іграшок завжди були дитячі музичні інструменти.

— Чому обрали саме скрипку?

— Скрипка — «королева музики», один із найважчих і найпрекрасніших інструментів. Люба вибрала фах скрипки сама.

— Які досягнення Люба має на сьогодні?

— Лауреат III ступеня Всеукраїнських конкурсів «Зірковий час», «Червона калина». Також отримала перемогу в вокальному конкурсі Тоp Voice, у складі Ансамблю народних інструментів «Червона калина». Як скрипалька вона двічі лауреат I ступеня на Міжнародному конкурсі «Україна єднає світ». Крім того, у складі ансамблю приймала участь у телепроекті «Україна має талант. Діти», вони допомагали учаснику Максиму Колодяжному.

— Чим ще, крім музики, Люба захоплюється?

— Вона дуже любить тварин. У нас є котик, собачка, рибки, хом'ячок. Люба навіть півня приручила. А ще вона знімає відео в Likee.

— Як винагороджуєте Любу за успіхи? Як часто, на вашу думку, потрібно хвалити дитину?

— Дитину треба хвалити часто, і не тільки за досягнення, а й за старання, яких вона докладає. Винагорода для Любочки — це моя активна участь у досягненні її мети (крім солодощів і якихось невеличких подаруночків, інколи балую), а серйозно — по-різному.

— Які риси характеру виховуєте у Люби насамперед?

— Любов до людей, наполегливість, працелюбство.

— Як вважаєте, яких принципів необхідно дотримуватись у вихованні дитини, щоб вона зростала успішною особистістю.

— Дитина повинна відчувати підтримку, тоді вона зможе досягти поставленої мети.

 

uspishnu-dytynu-01.jpg


Олена Япс, мама Артема: «Вважаю, що дитину потрібно хвалити кожного дня і говорити про те, як сильно любиш»

— Як визначити, в якому напрямку варто розвивати дитину, як допомогти їй розкрити свій талант і здібності?

— Для того, щоб дитина зрозуміла, що саме її цікавить, їй потрібно надати можливість спробувати різні напрямки. Так я віддала Артема на спорт, коли йому було два роки. Мій знайомий тренер погодився взяти його, щоб син якомога раніше почав розвивати свої фізичні якості. Спочатку за мету мали навчити його самозахисту. Але він добре себе проявив і його запросили взяти участь у змаганнях.

— Як проявлялись здібності Артема до спорту. З якого віку ви почали їх розвивати?

— Можу з впевненістю сказати, що йому подобається спорт. Артем з радістю відвідував заняття. Зауважу, що нам дуже пощастило з тренером, котрий дійсно є професіоналом та вміє знайти підхід до кожної дитини. Валерій Дмитрович Яковлєв, спасибі вам за наших чемпіонів.

— Чому серед усіх видів бойових мистецтв саме обрали бойове самбо?

— Бойове самбо — це змішані єдиноборства, завдяки чому син може виступати майже у всіх видах бойових мистецтв, а ще воно було створене з метою самозахисту. Тому і зробили свій вибір в його користь.

— Які досягнення Артем має на даний момент?

— На даний момент він чемпіон області та України і срібний призер світу з Ґодзю-рю карате у своїй віковій та ваговій категоріях.

— Чим ще, крім спорту, Артем захоплюється?

— Він любить вивчати комах і цікавиться космосом. У вільний час з радістю дивиться документальні фільми та мультики, а ще, як і всі діти, грає в ігри на телефоні.

— Як винагороджуєте Артема за успіхи? Як часто, на вашу думку, потрібно хвалити дитину?

— Після кожних змагань, незалежно від результату, я купую йому подарунок або влаштовую свято. Вважаю, що дитину потрібно хвалити кожного дня і говорити про те, як сильно любиш.

— Які риси характеру виховуєте в Артема насамперед?

— Відповідальність, доброту і повагу до жінок. На мій погляд, ці якості повинні бути притаманні кожному чоловікові.

— Як вважаєте, чому важливо навчати дітей самостійності? З якого віку краще починати це робити?

— Вчити самостійності та відповідальності за свої вчинки дитину треба якомога раніше. Артем сам приймає рішення, що стосуються його. 

 

uspishnu-dytynu-02.jpg

 

 Світлана Беленко, мама Поліни

 Юлія Возна: Як ви зрозуміли, що ваша донька творча особистість? Як  проявлялися її здібності?       
 Світлана Беленко: Поліна з дитинства любить музику. Їй подобається багато  різних артистів. Коли доньці був 1 рік, ми почали відвідувати школу раннього  розвитку. Там побачили, що вона спостерігає за тим, як танцюють старші дітки.  Одного разу вона стала поряд із ними й повторювала їхні рухи. Тоді нам  вчителька запропонувала зайнятися танцями. Наймолодші в групі – дітки від 3-х  років, Полінці на той час виповнилося два. Нас взяли до цієї групи, незважаючи на вік. Ось так і розпочався наш танцювальний шлях.

— Знаємо, що у Поліни багатий досвід зйомок у телевізійних проектах. Розкажіть про те, який проект став першим?       
— Якось ми помітили, що дитина цікавиться моделінгом, тому паралельно з танцями віддали її на заняття до школи моделей. Там проводився кастинг для участі в телепроекті. Поліна захотіла спробувати себе й успішно його пройшла. Нам запропонували підписати договір на рік для участі в шоу «Кухонька». Там дітки готували різноманітні страви. Була робота в команді, спілкування з шеф-кухарями і ведучими проекту. Їй дуже сподобалися зйомки.

— Які уявлення має Поліна про свою майбутню професію на сьогоднішній день? Як ви поставитесь до того, якщо вона обере творчу роботу?       
— Донька часто змінює погляди стосовно майбутньої професії, як і всі дітки. Інколи каже, що хоче бути стюардесою, інколи - що буде фотомоделлю або артисткою. Але, як би не склалося, ми підтримаємо всі її починання.

— Як дівчинка проводить вільний від навчання час?       
— Читає художню літературу. Ще полюбляє збирати конструктор і дивитися телевізор.

— Як вам вдалось сформувати правильні цілі та прагнення у вашої дитини?       
— Людина народжується індивідом, але в подальшому своєму розвитку під впливом соціального середовища стає свідомим індивідом, тобто особистістю. Творчий розвиток – це одна з основ формування ідеалів і цінностей, поваги до чужої праці, а також прагнення робити щось, використовуючи свої вміння і здібності. Творчо розвинені діти зазвичай більше прагнуть спілкуватися з однолітками, старшими людьми, вони комунікабельні, несором'язливі і психологічно стійкі. Крім того, вони більш діяльні і в результаті виростають цілеспрямованими та вміють знаходити шляхи досягнення бажаного.

— Які риси характеру потрібно виховувати насамперед?       
— Доброту, чуйність, відповідальність, цілеспрямованість.

— Поділіться власним секретом щодо того, як виховати успішну дитину?       
— Творчий розвиток дитини – це шлях до розкриття її талантів та потенціалу. Підтримуйте схильності малечі до творчості і вмійте співчувати невдачам. Допомагайте, задовольняючи основні людські потреби крихітної особистості: нехай вона відчуває себе в безпеці, огорнута любов’ю, поважає себе й оточуючих.

 

Алла Бабік, мама Володимира

— Як визначити таланти і здібності дитини, щоб зрозуміти, в якому напрямку її розвивати?       
— Кожна дитина народжується з певним талантом. Завдання батьків — вчасно його розгледіти і розвивати.

— Як проявлялися здібності Володі до танців, з якого віку він почав займатись?       
— З трьох років Володя цікавився футболом, а також біатлоном. Згодом у нього почав проявлятися спортивний хист. Але одного разу, переглядаючи проект «Танці з зірками», він був у захваті від того, як танцює Влад Яма. Його харизма, професійність викликали у Володі захоплення, і він теж забажав навчитися цьому мистецтву. Я йому запропонувала сходити до танцювальної студії. Після пробних занять викладач сказав: «У нього все вийде», — і, як показав час, не помилився. Він залюбки ходив на тренування. Дощ, сніг, хуртовини, сильні морози ніколи не були перешкодою.

— Як ви вважаєте, дитині варто покидати свої захоплення, якщо вони стають нецікаві? Поділіться міркуваннями з цього приводу.       
— Захоплення — це те, що подобається і чим хочеться займатися. Якщо сталось так, що інтерес зник, треба спочатку розібратися в причині й зробити висновки. Примушувати не можна. Краще зробити паузу.

— Чим мотивуєте Володю на досягнення успіхів?       
— Я стараюсь якомога більше часу проводити з сином: разом дивимось фільми, ходимо в якісь цікаві місця, готуємо смачну вечерю. Я все роблю для       
того, щоб бути прикладом для нього. Я професійно займалась спортом — лижними перегонами. На мою думку, стати прикладом — найкраща мотивація для дитини. Також дуже важливою є підтримка. Ми намагаємося бути присутніми на всіх його виступах, бо розуміємо, наскільки це важливо для нього. Дбаємо про те, щоб він відчував нашу любов і допомогу, віримо, що це стане мотивацією для досягнення успіхів у майбутньому.

— Як вважаєте, чому важливо готувати дітей до самостійності? З якого віку варто починати? Розкажіть про ваш досвід.        
— Це дуже відповідальний момент у вихованні дитини. Тому ми з раннього віку привчали Володю до таких елементарних, але важливих дій, як прибирання за собою. Зараз, коли йому 13, ми намагаємось спілкуватися з ним як з дорослим. Радимось, коли приймаємо якісь рішення. Також в нього є певні обов’язки, за виконання яких отримує винагороду, а за невиконання — штрафи. Ми не караємо сина за помилки, а пояснюємо, як вчинити правильно.       
Надаю йому можливість самостійно обирати одяг і облаштовувати на власний розсуд житловий простір, але я раджу, як краще вчинити.

— Поділіться власним секретом щодо того, як виховати успішну дитину.       
— З раннього дитинства ми вчимо Володимира цілеспрямованості. Попри будь-які труднощі не здаватися і не зупинятися на півдорозі, а доводити до кінця розпочату справу. Не брати до серця невдачі, але робити з них висновки. Дуже важливо оповити дитину любов’ю і розумінням, а ще — вірити в неї. І тоді ваші донька чи син точно досягнуть омріяних вершин!

 

uspishnu-dytynu-03.jpg

 

Тетяна Пирогівська мати Артура

— Артур навчається в школі, де особлива увага приділяється творчому розвитку дитини. Чим керувалися, коли обирали навчальний заклад?      

— Творчі здібності у Артура проявлялися з двох рочків. Потім його помітив дитячий продюсерський центр і запропонував співпрацю, ми залюбки погодились, адже також бачили в ньому потенціал. Спостерігаючи за тим, як стрімко син почав розвиватися в цьому напрямку, вирішили, що буде корисно обрати школу, яка б теж цьому сприяла. А ще, там посилено займаються вивченням іноземних мов, що надзвичайно важливо.      

— Артур відвідує тхеквондо та гімнастику. Чому зробили свій вибір в користь саме таких занять? Які успіхи Артур уже має в цих напрямках?       

— Спорт обираємо для здоров'я! Плавання позитивно впливає на його фізичний стан. Звичайно, є досягнення у тхеквандо і спортивній гімнастиці, але головний успіх — це те, що йому подобається, він хоче туди ходити і в цьому велика заслуга тренерів.      

— Як винагороджуєте Артура за успіхи? Як часто, на вашу думку, потрібно хвалити дитину?      

— Діти полюбляють отримувати подарунки. Тому часто відзначаємо досягнення сина покупками тих речей, про які він давно мріє. Це приносить йому радісні емоції і нам дуже приємно від того, але водночас ми усвідомлюємо, що не слід це робити занадто часто, адже дитині в більшій мірі треба прищеплювати нематеріальні цінності. А от хвалити малюка вважаю необхідністю, тому роблю це досить часто.      

— Така кількість розвиваючих занять — навантаження як для дитини, так і для батьків. Як вдається встигнути все?      

— Встигаємо абсолютно все завдяки тому, що маємо графік та чітко поділені обов’язки між мамою та татом. А ще цьому сприяє, що Артур дійсно бажає займатися усім, що відвідує.       

— Як зазвичай Артур проводить літні канікули?       

— На літні канікули ми їдемо у Лісабон, на батьківщину Артура. В нього там багато друзів, тому він дуже весело проводить час і спілкується на тамтешній мові. Неподалік нашого дому в Португалії є хороша футбольна школа, яку він залюбки відвідує.      

— Чи варто дитині покидати свої захоплення, якщо вони стають їй нецікавими, як ви вважаєте?      

— Ні в якому разі не можна примушувати дитину займатися тим, що їй не до душі. Це ні до чого хорошого не призведе. Натомість треба спробувати зацікавити малюка.       

— Які риси характеру виховуєте в Артура насамперед?      

— Чесність, людяність, пунктуальність, відповідальність...      

— Поділіться роздумами про те, чому важливо навчати дітей самостійності? З якого віку краще починати це робити?      

— Самостійність є необхідністю для дорослої людини, а вчаться їй поступово, починаючи з дитинства. У кожному віці малюк має виконувати певні самостійні дії. Завдяки цьому в майбутньому, коли виросте, він зможе чітко приймати рішення і бути впевненим у собі та своїх можливостях.      

— Як вважаєте, яких принципів необхідно дотримуватись у вихованні дитини, щоб вона зростала успішною особистістю?      

— Насамперед любити: у нас троє діток, і ми багато разів на день говоримо, що любимо їх. Також в міру хвалимо. А ще спонукаємо до занять спортом, адже вони допомагають виховати пунктуальність та відповідальність, що притаманні успішній людині. 

 

uspishnu-dytynu-04.jpg

 

Олеся Чеклова, мама Ярослави

— Як визначити, в якому напрямку варто розвивати дитину, як допомогти їй відкрити свій талант і здібності?      

— Насправді необхідно просто спостерігати, що дитині подобається. Буває, дитина хоче спробувати і танці, і вокал, і гру на скрипці, фортепіано або гітарі, воліє займатися гімнастикою і тому подібне. Необхідно дати можливість спробувати те, що малюк хоче, тоді він зможе вибрати той напрямок, який йому до душі, їх може бути кілька. Завдання батьків допомагати дитині і ніколи не говорити: «Навіщо воно тобі, давай краще займемося чимось іншим. Так було у мене в дитинстві, хотіла грати на фортепіано — віддали на акордеон, хотіла ходити на бальні танці — віддали на народні. Потрібно навчитися чути думку малюка і давати йому право вибору.      

— Як проявлялася здібності Ярослави до танців. З якого віку ви почали їх розвивати?       

— Коли Ярослава була ще маленькою, як тільки чула музику — починала танцювати ручками. Її двоюрідний брат Богдан займався бальними танцями, і донька дуже любила дивитися його виступ, роздивлятися його медалі. Тоді їй було десь 5 років. Одного разу ми побачили по телевізору, як молода красива дівчина танцювала на колясці, і, звичайно, я відразу почала шукати, де у нас займаються з такими дітками, але, на жаль, я знайшла клуб, в якому тренувалися тільки дорослі. Ярослава, почала ходити на малювання, музику, але думки про танці її не покидали. Через рік одна моя знайома запитала: «А не хочете займатися танцями, моя мама — тренер». Ми з Ярославочкою дуже зраділи, одразу зателефонували тренеру і домовилися про зустріч. Коли прийшли в клуб «Березіль», зустріли і ту дівчину, яка нас надихнула. Вона багаторазова чемпіонка світу з бальних танців. Ярослава сказала, що теж обов'язково буде чемпіонкою світу. Нас дуже добре прийняли, Ярослава із задоволенням ходить на тренування. Всі хлопці їй допомагають, діляться своїм досвідом, навчають її.      

— Розкажіть про конкурси і фестивалі, в яких Ярослава брала участь.       

— Крім клубу «Березіль», Ярославочка займається в «Індиго стиль денс» з чудовим тренером Камінською Юлією Володимирівною. Вона ставила доньці багато номерів, деякі навіть в парі з братом Богданом. Разом вони заробили не одну медаль. Найбільша нагорода — Кубок Чапкіса, її вручав сам Чапкіс. Також була учасницею фестивалю -бенефіс, де виграла гран-прі, в цьому році ми були на фестивалі в Словаччині «Сніговий оскар». Ярослава зіграла головну роль в короткометражному фільмі «Друг», режисером якого був Даніяр Кайзерів, а також була головною героїнею в мюзиклі «Безмежна мрія в маленькому серці». Також донька знімається для глянцевих журналів, бере участь у показах. У неї дуже активний спосіб життя, і головне — їй це подобається.       

— Які риси характеру виховуєте у Ярослави насамперед?       

— Ви знаєте, напевно, не ми виховуємо Ярославу, а вона нас. Донька багато чому вчить, завдяки їй ми багато що усвідомлюємо. Вона дуже сильна дівчинка. За свої 12 років багато перенесла і, незважаючи на це, залишається доброю та життєрадісною. У неї дуже багато друзів, вона ходить до звичайної школи і дуже любить виступати. Ярослава мужня. Якось на одному із перших виступів я запитала, чи не боїться вона. У відповідь почула: «А чого мені боятися». І тут я зрозуміла: дитина не знає, що таке страх, це ми дорослі навіюємо їй його. Від нас, батьків, залежить, якою виросте наша дитина: буде всього боятися чи буде сильною особистістю.       

— Як вважаєте, чому важливо навчати дітей самостійності? З якого віку краще починати це робити?      

— Ви знаєте, прочитавши це питання Ярославі, вона відповіла: «Мамо, це не для тебе». Я дуже опікуюся донькою, навіть занадто. І вона від цього втомилася та постійно мене лає. Напевно, якщо дитина хоче щось зробити сама — не треба їй в цьому заважати. Я теж цьому вчуся.      

— Як вважаєте, яких принципів необхідно дотримуватись у вихованні дитини, щоб вона зростала успішною особистістю?      

— Відноситися до неї як до особистості, у якої є своя думка, свої погляди на життя, не вирішувати за неї і давати право вибору. А ще бути не просто мамою або татом, а бути другом.  

uspishnu-dytynu-05.jpg

 

Світлана, мама Альони: «Коли моя донька радіє — радію і я»

— Світлано, скажіть як, на вашу думку, допомогти дитині відкрити свій талант і здібності?

— Ми змалку бачили у доні творчі здібності й хотіли відкрити для неї усі можливі шляхи, в яких вона зможе розвиватися. З трьох років у неї з’явилося бажання займатися танцями. Постійно мала море енергії, яку потрібно було направляти у потрібне русло, тому ми з чоловіком вирішили дослухатися бажань нашої доньки і відвели її на бальні танці. А приблизно через рік — у художню школу, де вона залюбки займається малюванням. 


— Альона дуже різностороння дівчинка, як в неї з’явився потяг до інших її захоплень?

— Окрім танців і малювання, вона спробувала себе у вокалі. Оскільки ці заняття проходили у рамках музичної школи, де дитина вчить ще багато предметів, наприклад, сольфеджіо і музичну літературу, їй стало важко поглинати стільки інформації і поки що її інтерес стих. Але я гадаю, що співи — це її стихія, тому вона трішки перепочине і знову, якщо, звісно, захоче, повернеться до занять. 

— Як ви підтримуєте доньку в пошуку себе?

— Я гадаю, це правильно, дозволити дитині обирати, чим займатися, адже в будь-якому разі я її підтримаю. Коли моя донька радіє — радію і я. Вона у нас дуже активна дівчинка, тому ніколи не ліниться і старанно навчається всюди. Зовсім недавно вона поставила собі за ціль — відвідувати секцію плавання. Чому б і ні? Басейн — це класно. Головна задача батьків  — не обмежувати бажання дитини і правильно зіставити графік занять, аби не перенавантажувати. Це важливо, адже школа, гуртки, хобі — на це все потрібен час і сили.

 

uspishnu-dytynu-06.jpg

 

— Знаю, що Альона займається у модельній школі. Розкажіть більше про те, як проходить підготовка юної моделі та які вже винагороди вона має?

— Коли Альонці було 5, нас запросили на національний конкурс «Міс Україночка», саме це відкрило у ній прагнення стати моделлю. Тоді я відвела її у школу моделей, де вона вже два роки поспіль успішно займається та демонструє блискучі результати. Зараз має більше 12 заслужених корон, не враховуючи медалі, кубки та інші нагороди. Я радію усім її перемогам, а найбільше титулам, які Альона здобула. Серед них титули «Міні-Міс Артистизм» та «Золота принцеса» на Golden Princess of Ukraine 2018 та титул «Міс Україночка 2019», а також моя донечка на сторінках книги «Маленькі зірки України». Їй неймовірно подобається моделінг, тому я впевнена, що це хобі з нею надовго. 

— Як ви створюєте для доньки творчий простір? 

— Альона має свою кімнату. У ній ми розмістили красивий стенд для її винагород, грамот та корон, який завжди нагадує їй, що вона велика молодець і, що не треба зупинятись на досягнутому. Я думаю це дуже її мотивує та надихає на нові перемоги.

— Чи виховуєте ви самостійність у своїй дитині і як вона проявляється?

— Ми давно привчаємо доню до самостійності. Хоч їй всього- на-всього сім років, але вона як маленька помічниця знає, коли мама занята, що треба допомагати і посуд помити, і пил повитирати у своїй кімнаті. Вона сама збирає свій портфель і навіть іноді жартуючи каже, що не може дочекатися того часу, коли вже без мого супроводу сама ходитиме до школи. Ось така самостійна в нас дівчина росте!

— Яких правил мають дотримуватися батьки, щоб їхня дитина виросла успішною?

— Як я вже казала, насамперед батьки мають не забувати, що дитина сама має вирішувати у якому напрямку себе розвивати. Не бійтеся розкривати таланти своїх дітей методом спроб і невдач. Нехай вони спробують, а ви вже зробите висновок, чи дасть це у майбутньому користь моєму чаду, чи достатньо я, як мама або тато, виконую роль мотиватора? Головне робити кроки назустріч своїй дитині, а вона вже сама з часом досягне успіху. 

 

uspishnu-dytynu-07.jpg

 

Євген Смерековський, тато 6-річного Жені: «Дитина — особистість, яка має свою думку, характер, світогляд…»  
 

— Ваш син Євген такий життєрадісний, здібний, талановитий хлопчина. Він отримує просто неймовірний творчий досвід у свої роки, розкажіть, як вам вдалося потрапити у світ медіа?

— З раннього дитинства Женька із захопленням любив позувати, коли я його фотографував. Вперше нас покликали на професійну фотозйомку у 2017 році, коли Жені було усього 3 рочки. Тоді наші спільні фото та інтерв'ю опублікували в закарпатському глянцевому журналі. Після того син брав участь у багатьох фотопроектах та знімався в різних образах: учень, лікар, поліцейський, Миколайчик, Дід Мороз та інші. Нас навіть запрошували за кордон для фотосесій у Словаччині, Франції, Італії, Словенії, Угорщині.

Наступного року Женя вперше вийшов на подіум, взявши участь у благодійному дизайнерському показі, став героєм обкладинки глянцевого журналу та дитячої телепередачі.

Постійно надходили пропозиції, які додали впевненості у власних силах, з’явилася додаткова мотивація розвиватися у модельному напрямку. Син отримував колосальний досвід спілкування з дітками різного віку. Кожна фотозйомка для нього — це своєрідна гра. Я ж бачив, як у ньому виробляються лідерські якості, як він спокійно почувається перед камерою та перед публікою.  
 

— Які ще хобі має Євген? Як ви підтримуєте його інтерес до занять?

— Дитина сама показує своє захоплення. Треба просто уважно придивлятися і дослухатися до неї, не примушувати займатися тим, що їй не до вподоби.

Творчі здібності сина я став помічати змалку, особливо після того випадку, коли ми відвідали дитячу виставу. Сину настільки сподобалася акторська гра, що вдома він її відтворив у своєму виконанні. У школі Женя відвідує гурток малювання, вивчає англійську мову, займається плаванням. Цікаво, що маючи такий насичений графік занять, поїздок та творчих виступів, Женя не втомлюється, а стає ще більш енергійним. А коли сина питають про досягнення, він реагує дуже стримано, хоч і розуміє, що в певній мірі він є зірка. Я, як батько, найбільше пишаюся не його заслугами, а тим, що в свої 6 років Женя вміє критично оцінювати ті чи інші події та приймати власне рішення.  
 

— Знаю про те, що ваш син здобув почесний титул «Міні Містер України 2019» — це для вас, напевно, велика гордість. Які ще винагороди він має?

— Євген брав участь у багатьох проектах, фестивалях, конкурсах, зйомках та благодійних вечорах. Їх можна до вечора перераховувати, але назву найкрутіші з них, якими ми особливо пишаємося. Він став обличчям енциклопедії дитячих талантів «Найвидатніші діти України». Звісно, як ви вже сказали, переміг у своїй віковій категорії та здобув титул «Міні Містер України 2019». У нього є заслужені титули New Face Model 2019 та «Найталановитіший Українець 2019». Також Женя увійшов у ТОП 100 «Найкрасивіших дітей України» та став переможцем національної премії Superstar Kids Awards 2019 в номінації «Успіх року». Це лише мала частка його винагород і відзнак. Я пишаюся Женею і буду вести його до нових вершин. Адже успіх мого сина — це і мій успіх теж.  
 

— Розкажіть, що для вас є батьківством? Які пріоритети ви ставите перед собою у стосунках із сином?

— Я — хірург. І кожного разу, відчуваючи напругу на роботі й велику відповідальність за життя моїх пацієнтів, я знаю, що вдома на мене чекає найрідніша людина — Євген. Я виховую його самостійно. Взагалі, кожен з батьків керується своїми правилами виховання, має свої принципи і цінності, які суттєво різняться. Але не потрібно забувати, що дитина — особистість, яка має свою думку, характер, світогляд. Для мене головною у стосунках із сином є довіра та взаєморозуміння. Окрім того, я завжди розмовляю з ним, як з рівним, дорослим; прислухаюся до його думки і побажань. Ми завжди усе обговорюємо та приймаємо спільні рішення. Разом плануємо день, робимо покупки, прибираємо, готуємо їжу, миємо посуд, відпочиваємо, навіть в перукарню ходимо разом. Хвалю Женю за його маленькі і великі перемоги, не сварю, якщо щось зробив не так, а спокійно аналізую з ним, чому так вийшло. Пояснюю сину, що в житті не завжди все те, чого ми хочемо, обов’язково здійснюється, і важливо вміти як перемагати, так і програвати. Тому син відкритий до спілкування зі мною. А я, в свою чергу, стараюсь належно виконувати свій батьківський обов'язок, намагаюсь дати йому хороші виховання та освіту.

 

uspishnu-dytynu-08.jpg


— Як зазвичай ви проводите вільний час разом? Якому відпочинку надаєте перевагу?

— У вільний час ми не любимо сидіти вдома. Подобається багато подорожувати як по Україні, так і за кордоном. Особливо Женя вподобав парки розваг «Діснейленд» та «Гардаленд». Окрім того, ми постійно відвідуємо футбольні матчі та граємо у футбол, регулярно їздимо на відпочинок. Вдома граємо у настільні ігри, складаємо пазли та конструктори. Загалом — вивчаємо, читаємо, малюємо і ніколи не сумуємо…  
 

— У газеті «Справи сімейні», є традиційне запитання: Як виховати успішну дитину?

— Щоб виховати успішну дитину, потрібно насамперед дати їй можливість розвиватися в напрямку, який подобається, а не в тому, який силою нав’язують батьки. Потрібно навчити дитину вірити в себе, щоб вона не боялася робити помилок, ставила перед собою мету, щоб не витрачала час даремно. Окрім того, дитині потрібна любов. Малеча, що не обділена теплотою батьківських почуттів, зростає впевненою в собі, доброзичливою. Потрібно виховувати у дитині такі риси характеру, як самостійність, доброту, вміння допомагати і приносити користь іншим безкорисливо. І найголовніше ніколи не забувати, що батьки для дитини — зразок для наслідування.

 

uspishnu-dytynu-09.jpg

 

Рейза Набієва, мама трьох синочків — Аміра, Алі та Мансура: «Коли діти щасливі — для мене це найбільша радість»  

— Рейзо, розкажіть про вашу велику родину, а саме — трьох прекрасних синів.

— Амір — старший із братів, йому зараз 7 років. Алі і Мансуру — 5 рочків. Всі народилися в мальовничому Києві. З дитинства ми з чоловіком намагалася дати своїм дітям все найкраще: хороший дитячий сад, розвиваючі гуртки, уроки англійської мови, ролики, таеквандо, але гімнастика — улюблене заняття хлопців. Вони обожнюють ці тренування. Амір також захоплюється грою в шахи, його прийняли в секцію з трьох років, а вже в 5 — він виграв у шахи свого дідуся. Зараз вся наша сім'я живе в Баку — дуже теплому, красивому і комфортному місті.  
 

— Ви така ніжна, м'яка жінка, як вам вдається вирощувати трьох хлопчиків?

— Насправді нічого складного в цьому немає. Саме мої чоловіки роблять мене такою ніжною. Я з ними як кращий друг, ми граємо і в футбол, і в хованки та інші веселі ігри. Вони довіряють мені, а я довіряю їм. Скажу точно, що основне моє завдання, як мами, — завжди вірити в своїх дітей: не шкодувати для них нічого: ні свого часу, ні уваги. І мій настрій також позитивно впливає на них, тому і собі доводиться приділяти час, адже дітям потрібні щасливі батьки!  
 

— Розкажіть про переїзд вашої родини, як зміни позначилася на дітях?

— Повернення до рідного Азербайджану для дітей не було чимось спонтанним. Переїзд і адаптація до змін не сильно на них позначилася, адже їхні рідні були завжди поруч. Бабусі і дідусі їх дуже люблять, та тепер можуть спілкуватися і грати з ними набагато частіше. Коли діти щасливі — для мене це найбільша радість. Крім того, в Баку приділяється дуже велика увага дитячому розвитку — тут багато різних видів секцій, спортивних комплексів, дитячих ігрових майданчиків — нашим синочкам тут дуже подобається. Але і з Києвом у них пов’язані хороші спогади — обидва ці міста для них рідні та вони їх дуже люблять!  
 

— Які методи виховання ви вибираєте для своїх дітей?

— З самого раннього віку я займалася всебічним розвитком дітей. Першим і обов'язковим пунктом, як на міг погляд, було читання книг, адже це добре розвиває слух, мислення дітей. Потім прийшов час карток для вивчення тварин, кольорів, букв і цифр і розвиваючих іграшок. Я противник гаджетів, тому телефон і планшет хлопцям ми даємо вкрай рідко. Відводимо час для перегляду мультфільмів по ТБ, та мобільні ігри тільки по вихідним. У вихованні дітей дуже важливо ставитися до них як до особистостей, не ламати їх, але і не дуже їх балувати. У них саме зараз формуються життєві установки і цінності. Таким вихованням синів як особистостей в нашій родині займається папа.  
 

— Розкажіть про ваш активний відпочинок. Як ваша сім'я проводить час разом?

— Ми проводимо багато часу на свіжому повітрі, гуляємо, граємо ... Також хлопчики добре катаються на роликах, і навіть брали участь в змаганнях. На той момент Алі і Мансуру було всього по 3 роки, але вони взяли 1-ше місце у своїй категорії як найменші з учасників. Влітку ми надаємо перевагу відпочинку в теплих країнах, а от недавно, усі разом вперше відвідали гірськолижний курорт, тому окрім роликових ковзанів ми тепер освоїли і лижі.  
 

— Похваліться маленькими і великими досягненнями ваших синів.

— Ми дуже велике значення приділяємо їх спортивному розвитку, оскільки спорт добре формує характер, загартовує волю і вчить цілеспрямованості. Хлопчики дуже активні і завжди бажають поглинати нові знання…Всі троє разом ходять в одну школу з англійським ухилом. Навчання у ній доволі складне, адже проходить англійською, проте російську та азербайджанську діти теж вчать по 2 рази на тиждень. Потім — обов’язково шахи та капоейра, з якої ми вже маємо нагороди! Амір і Мансур зайняли 2-ге місце на турнірі з цього бойового мистецтва. Та Амір взяв 2-ге місце з шахів у Баку. Зовсім скоро в нас знову змагання з капоейри. Хлопці з нетерпінням чекають та готуються, а я сподіваюся, що цього разу вони точно візьмуть 1-ше місце! Також, по вихідних, хлопчики ходять на заняття з робототехніки та програмування. Всі гуртки які вони відвідують, їм дуже подобаються!  
 

— У чому ваш секрет? Як виховати дітей успішними?

— Найголовніше — це, напевно, любов до своїх дітей, розуміння та збереження сімейних цінностей. Основні сили ми направили на розвиток наших дітей. На нашу думку, коли у родині панує доброта, чесність, повага — тоді і діти щасливі, і батьки задоволені. Адже діти це наше відображення, ми отримуємо від них те, що випромінюємо. Для нас велике щастя — ми одна велика дружня родина і троє хлопців, як найкращі друзі!

 

uspishnu-dytynu-10.jpg

 

Віталіна, мама Дарія: «Дітей не потрібно виховувати, вони у всьому беруть приклад зі своїх батьків»

— Дарій ще зовсім малюк, але розкажіть, як будете розвивати інтерес сина до науки, творчості? 

— Найбільшу цінність, що ми можемо дати нашим діткам, — це щасливе дитинство. Тож, у першу чергу, хочу, щоб мій син був веселим, допитливим, яким він і є. Ігри, друзі, розважальні майстер-класи, подорожі – це ті інструменти, що дають нам можливість розкрити здібності наших діток.

— Чи важко поєднувати виховання сина, роботу і знаходити час на себе?

— Немає великих складнощів. Якщо чесно, я не фанат того, що мама повинна робити все сама, бо «вона ж мама!». Няня і бебісітери — це ті люди, які допомагають мамі у будь-який момент повернутися до роботи, підтримувати красу і почуватися задоволеною. На мою думку, щоб віддавати любов, радість, натхнення дітям і чоловікові, жінка, перш за все, повинна наповнити себе цими почуттями. Тому я намагаюся поєднувати все це і отримую велике задоволення від того, що мої рідні відчувають мою турботу, тепло і затишок, який я створюю, а не відчуття провини за те, що мама приносить себе в нікому не потрібну жертву.

— Коли Дарій підросте, ви плануєте віддати його у дитячий садок чи будете займатися з ним удома? Бо домашнє навчання — це велика тенденція останніх років. 

— Зараз планую садочок. Знаю, що це питання зараз доволі суперечне. Але, якщо садок хороший, то чому б і ні? Головне, щоб синочку там подобалося, щоб були хороші умови і  
кваліфіковані вихователі.

— Як ви вважаєте, треба змалку привчати дітей до самостійності? 

— Думаю, дітей не потрібно гіперопікувати, тоді самостійність у дитини з’явиться природно і невимушено.

— На вашу думку, в якому віці треба віддавати дитину на гуртки? І на які?

— Якщо не планувати спортивної кар’єри, то, думаю, не раніше першого класу звичайної школи. Які гуртки? Напевно, доволі різноманітні, щоб придивитися, до чого потягнеться дитина, що їй сподобається, які в неї здібності. Це дасть корисні навички і, можливо, у майбутньому стане хорошим стимулом у виборі професії.

— І наостанок, як виховати успішну дитину? 

— Дітей не потрібно виховувати, вони у всьому беруть приклад зі своїх батьків. Тож виховуймо себе, стаємо успішними і допомагаємо своїм діткам. Подорожі, книги, друзі, участь в різних проектах (соціальних, наукових, розважальних) і особистість мого сина сформується сама, у соціумі й на власному досвіді. Я лише, як мама, буду допомагати йому розправити крила, — успішним він стане сам. 

 

uspishnu-dytynu-11.jpg

 

В’ячеслав, тато Олександра: «У будь-якому випадку я підтримаю вибір свого сина»

— В’ячеславе, розкажіть про те, чим займається Саша?

— Коли Сашко був малий, я ще тоді здогадався, що буду татом дуже різнобічної дитини. Старався допомагати йому відкривати у собі здібності всього: до науки, спорту, творчості. Минуло багато років і зараз мій син із великим захопленням займається балетом у Київському державному хореографічному училищі.

— Зараз досить популярною є позиція не розмежовувати професії на «чоловічі» та «жіночі». Чи це була ініціатива батьків чи, власне, синова, займатися танцями?

— Я радію за те, що мій син має палкий інтерес до такого виду сценічного мистецтва. Це і творчість, і спорт одночасно. Він тренується майже кожного дня ось уже чотири роки. І у мене не виникає сумніву, що для нього це не просто дитяча забавка, оскільки бачу, з якою наполегливістю і старанням він ставиться до занять, до настанов своїх викладачів та виступів перед публікою. Він цим живе. Тому в будь-якому випадку я підтримую вибір свого сина та вболіваю за його успіх у цій справі.

— Як ви мотивуєте Сашка? Розкажіть про його маленькі та великі перемоги.

— Розумієте, балет, з точки зору майбутньої професії — дуже складна штука. Він потребує серйозної фізичної підготовки, чіткого режиму, правильного харчування, і до того ж це дуже велика конкуренція. Якщо ти досягаєш певного рівня майстерності, то в майбутньому будеш гастролювати по багатьох країнах світу, отримувати визнання на престижних конкурсах та фестивалях класичного танцю. Для Сашка це неабияка мотивація. Він уже пробує свої сили на змаганнях та отримує призові місця. І дійсно, я бачу у ньому потенціал, стараюся мотивувати. 

— У перервах між тренуваннями, як Саша проводить вільний час? Як ваша сім'я любить відпочивати?

— Ми завжди дуже насичено проводимо час разом. Активний відпочинок на природі, так само, як і гра в Монополію за сімейним столом, роблять нас дружніше. Взагалі, я сам люблю планувати наші вихідні або ж подорожі на канікулах дітей. Поїздки за кордон — улюблений відпочинок. Я вважаю, діти мають побачити світ, його дивовижні куточки, аби в дорослому житті прагнути більшого і завжди рухатись уперед.

— Як вважаєте, яких принципів треба дотримуватись, щоб виховати успішну дитину?

— Я, як батько чотирьох успішних дітей, вважаю, що необхідно змалку привчати їх до самостійності. Щоб не було такого, що мама з татом пишуть для школярів уроки, а для студентів дипломи. Ні, я завжди пояснював Сашкові, його братові та двом сестричкам, що: «Ви маєте бути самостійні». Ця риса характеру неодмінно допоможе їм у дорослому житті. Та найголовніше, що треба засвоїти батькам — це бути для своєї дитини другом, товаришем. Тим, кому б вони могли розповісти усе, що б не трапилося. Тільки тоді ми з гордістю можемо зватися батьками.