Проблеми підліткового суїциду
Ця стаття — спроба застерегти однолітків від такого кроку, заклик до дорослих знаходити час для спілкування із своїми дітьми, щоб не сталося непоправної біди… Бог та батьки подарували кожному з нас безцінний дар — життя, а дехто таким безглуздим вчинком, як самогубство, виявляє невдячність за цей дар. Життя — не комп’ютерна гра, де можна блукати різними рівнями і кожного разу у випадку надзвичайної ситуації, стративши одне життя, без проблем використати інше. Не можна переграти, переписати… Треба навчитися жити тут і зараз.
Нещодавно розпочався навчальний рік. Але час так швидко плине, що незабаром закінчиться перший семестр, розпочнеться реєстрація учнів 11-х класів для проходження ЗНО. До чого ж більше готуються випускники: до тестування чи омріяного випускного балу? Що саме вони вважають визначною подією у своєму житті — випускний вечір чи успішне проходження ЗНО та ДПА? Дівчата переглядають шпальти журналів та інтернет-видань, обираючи оригінальні й приголомшуючі сукні, а хлопці — гарні костюми… Батьки підшукують ресторани, домовляються з фотографами… До ЗНО ще, здається, багато часу. Свідомі здобувачі освіти заздалегідь склали власну програму дій щодо підготовки: проходять онлайн-тестування, записалися й відвідують курси, займаються додатково з репетиторами тощо. Так звані «оптимісти-пофігісти» тішать себе надією, що якось вдасться вгадати певну кількість правильних варіантів відповідей і подолати поріг «склав/не склав». Вони подолають ще одну сходинку до більш дорослого життя, та, на превеликий жаль, як свідчить сумна статистика останніх років, не всі…
У чому ж тут причина самогубства?
Під час та після проведення ЗНО 2019-го на шпальтах газет, у випусках новин, інтернет-виданнях, наче гриби після дощу, з'являлися повідомлення про самогубство 17-річних юнаків і дівчат. Київ, Суми, Запоріжжя, Харківщина… Великі міста і маленьке районне містечко Зміїв на Харківщині…
Хтось із них після закінчення навчального року повісився, хтось застрелився з рушниці, хтось зробив останній крок у безодню з вікна багатоповерхівки… У ЗМІ часто пояснюють причину таких вчинків незадовільним результатом проходження ЗНО. Та чи насправді це так? Можливо, за цим формулюванням ховаються набагато глибші проблеми, які потребують небайдужості суспільства і відповідального ставлення до життя, як сталої загальнолюдської цінності?
Щоб вирішити цю проблему, потрібно знайти відповіді на такі питання: чому підлітки закінчують життя самогубством? Через нестачу уваги? Чи через слабку психіку? Чи можна назвати їх «сильними» людьми, якщо у такий спосіб вирішують розв’язувати життєві ситуації? Невже погані результати ЗНО ― кінець світлому майбутньому?
Аби з'ясувати істинні причини чи мотиви самогубств серед молоді, варто звернутися до експертів.
На думку колишнього слідчого Зміївського РВ МВС, підполковника міліції В’ячеслава Шаповалова, частіше за все при розслідуванні таких випадків з'ясовується, що в деяких родинах батьки ставлять перед дитиною надто високу планку, аби задовольнити, скоріше за все, власні амбіції та підкреслити свій соціальний статус, нехтуючи при цьому думкою своєї дитини. Так, за інформацією В’ячеслава Михайловича, в одному з районів міста Харкова батьки віддали хлопця на танці, боротьбу, організували заняття з англійської мови, вимагали високого рівня навчальних досягнень як у звичайній, так і музичній школі. Коли підліток погано написав контрольний диктант, будучи претендентом на медаль, класний керівник викликала матір до школи. Після співбесіди хлопця змусили ще й займатися з репетитором. Він не витримав такого гіперпіклування й перевантаження, ізоляції від однолітків через напружений графік. Тому, написавши в записці рідним, що дуже втомився й більше так далі не може, вибачився й повісився у власній квартирі. В іншому випадку хлопець з Куп’янська (Харківська обл.) став заручником власної необережності та жертвою шантажу з боку дорослих. Відмінник, лідер учнівського самоврядування, він одного разу вирішив вийти за рамки образу «зразкового хлопця» і прийняв пропозицію одного з приятелів спробувати клубі наркотики. Так сталося, що на той час там проводили рейд правоохоронці, і він потрапив в неприємну ситуацію. Доказів про розповсюдження, продаж, зберігання, звісно, не було. Проте правоохоронці морально тиснули на батьків, людей відомих і успішних в рідному містечку, довели до відома, що про брудну історію з наркотиками будуть знати всі: від директора школи до останньої людини в місті. Перспектива бути перевертнем, наркоманом, тобто людиною без майбутнього в очах тих, з ким багато років спілкувався, дружив, страх від того, що вони від нього відвернуться, підштовхнули хлопця до думки піти з життя, аби не страждати через наслідки розголосу.
Як писав Л. Толстой, усі сім'ї щасливі однаково, а от нещасні кожна по-своєму. Тож родиною потрібно стати й бути ще до того, як станеться трагедія, тільки таким чином її можна уникнути. Якщо людина впевнена, що найрідніші люди готові її прийняти будь-якою, успішною або не дуже, ідеальною або з невиправданими сподіваннями, вона обов’язково впорається з тією життєвою перешкодою, проблемою, а не буде вкорочувати собі віку. Життя одне, й воно прекрасне! Треба вийти за кордони власного егоїзму й надуманих страхів.
«Справжнім друзям не забудь подзвони…», або Поради експертів тут і зараз
Серед опитаних експертів є людина, яка має багаторічний практичний досвід розв’язання подібних проблем. Це практичний психолог, лідер громадської організації «Психокультура» Андрій Халін, засновник телефону довіри «Нить Ариадны». Тому адресую Андрію Івановичу деякі запитання, щоб почути практично корисні поради для старшокласників та їхніх батьків.
— Проблему підліткового суїциду чомусь замовчують, про це рідко говорять у ЗМІ, а дехто вважає її «суспільно невиліковною хворобою». Ви особисто що думаєте з цього приводу?
— Цілком зрозуміло те, що про підлітковий суїцид рідко говорять у ЗМІ. Адже інформування широкого загалу через ЗМІ про такі факти із подробицями часто провокує повтор таких випадків із застосуванням того ж способу втечі від життя. Важливіше для профілактики цього соціально небезпечного явища обговорювати проблему із батьками у школі, вчителями, класними керівниками на психолого-педагогічних семінарах. При правильному інформуванні цільової аудиторії цілком можливо значно покращити психологічний клімат у сім’ї та класах. Мені, практичному психологу із великим стажем і досвідом роботи, зрозуміло, що значна кількість підліткових суїцидів пов’язана із завищеними сподіваннями батьків стосовно своїх дітей, коли дорослі залишають дітей без права на помилку. А є друга група причин, які пов’язані з труднощами адаптації до нової життєвої ситуації. Це перехід до іншої школи, зміна місця проживання, розлучення батьків. Усі ці ситуації потребують особливої уваги з боку близьких людей, працівників середньої та вищої школи. Не секрет, що спостерігається значна кількість самогубств через труднощі навчання на 1-му курсі ВНЗ. Останнім часом з’явилася і третя низка причин, викликаних активністю у соцмережах певних груп, які пов’язані з культом суїциду. Потрапивши до них, підлітків провокують до аутоагресії (скажімо, відомий багатьом «Синій кит»).
— Які можна дати читачам прості практичні поради профілактики суїциду? Як переконати підлітків у тому, що через ЗНО світ не скінчився і життя триває?
— Саме іспити перевіряють психологічну стійкість молодої людини. Важливо, щоб у житті кожного було б кілька варіантів самовизначення. І в цих варіантах будь-який результат ЗНО є лише проміжним підсумком. Правильна профорієнтація дає можливість учням обрати свою місію у житті: у професії, місці проживання, колі спілкування. До цього ведуть різні шляхи.
— Як Ви дієте у тих ситуаціях, коли так звані «невдахи-ЗНОшники» почали поводитися якось дивно? Які особливості у поведінці молодої людини після невдалого іспиту взагалі мають бути «тривожним сигналом» для однолітків, педагогів та батьків?
— «Тривожні сигнали»? Зараз поясню. На першому етапі — це відмова спілкуватися з друзями, замкненість. На другому — поведінка-виклик оточуючим, коли людина поводиться так, що зачіпає права і гідність інших, але ж по суті сама кидає усім запит про допомогу. А ще додається зацикленість на своїх власних проблемах, безсоння. Саме тут і зараз повинні виявити увагу до підлітка у родині, підтримати молоду людину. І ні в якому разі не залишати наодинці з цією проблемою.
— Одразу пригадалася цікава й важлива порада з репертуару гурту «Скрябін»: «справжнім друзям не забудь подзвони…»
— Безумовно, це класна ідея, бо стосується справжніх друзів, які не залишать людину наодинці з проблемою. Є чимало життєвих прикладів, коли навіть за нав’язливої думки звести рахунки із власним життям у такої людини саме друзі передавали свого друга одне одному. І через деякий час кризова ситуація минала.
Щастя на перетині людяності, або Щоденник спостережень спочатку заведіть…
Серед експертів вдалося знайти людину, яка багато років поспіль досліджує практичні аспекти щастя у житті кожного з нас. Це Ольга Широка, педагог-собріолог (популяризатор науки тверезого способу життя), інженер, представник ГО «П.О.Р.Т.О.С.» та учасник групи розробки Теорії Щастя, координатор ГО «Твереза Україна», яка вже не один рік поспіль активно займається популяризацією здорового способу життя серед молоді й дорослих.
— Проблему підлітково суїциду чомусь замовчують, про це рідко говорять у ЗМІ, а дехто вважає її «суспільно невиліковною хворобою». Ви особисто що думаєте з цього приводу? — поцікавився думкою експерта.
— Замовчують, мабуть, тому, що це недоробка з боку всіх дорослих, суспільства в цілому. Якби суспільство захотіло вирішити цю проблему, то, у першу чергу, справа стосується висвітлення проблеми, її аналізу разом з фахівцями та дітьми. А якщо цього не було, іноді з телесюжетів бачимо дзвінки про трагедії з підлітками, а зі сторінок газет час від часу дізнаємося про цю болючу проблему, — це і є показником справжнього ставлення держави і суспільства до дітей. Оскільки всі хвороби суспільства починаються саме з дитинства, то нічого «невиліковного» тут немає. Треба просто любити дітей, розуміти, допомагати у вирішенні всіх задач. ЗНО — це така ж задача, як і багато інших. Ми всі з точки зору еволюції запрограмовані на досягнення щастя. І робимо все в житті задля цього. Навіть тоді, коли хтось вирішує покинути життя. Це тільки означає, що людина залякана, і їй уже стає нестерпно жити в існуючих умовах, бо рівень болю дуже зашкалює, а вирішувати це якось треба. Тому їм здається, що лише самогубство стане кроком до покращення в позбавленні себе від тих болю і відчаю.
— Що ж може допомогти молодій людині у такій критичній ситуації з точки зору орієнтації на досягнення щастя?
— Дуже помічні в таких ситуаціях любов та підтримка родичів, друзів, просто небайдужих людей або допомога психотерапевтів-професіоналів. Але якщо цього знайти не вдалося (а це нелегка задача), то вийти з кризи підлітку допоможе «метод Сократа». Мова йде про метод постановки правильних питань, і треба просто навчитися давати на них відповідь. Це буде щось на кшталт простого щоденника для аналізу ситуації. Треба розписати письмово саму ситуацію та дати відповідь хоча б на такі питання:
1. Що гарного у ситуації, яка вам не подобається? Чому?
2. Чому має мене навчити?
3. Як я це можу використовувати в своєму житті?
4. Як уникнути його в майбутньому?»
— Сьогодні підлітки досить технічно «продвинуті», то нехай набирають цей міні-текст із запитаннями на планшеті? — уточнюю у пані Ольги.
— Відповідати рекомендовано саме письмово, від руки, — розповідає Ольга Широка, — і бажано правої, бо це дуже важливо для активації логіки та інтелекту, які концентруються в лівій півкулі головного мозку і відповідають за більш високий рівень розуму.
Як досліджують вчені, — це безпосередньо впливає на більш високий рівень щастя людини в житті. Можливо, цілком достатньо буде одного такого разу, щоби дитина усвідомила всі плюси і мінуси нездачі ЗНО і самогубства. Можливо, потрібна буде серія таких вправ, але все одно вони допоможуть. Бажано — дати можливість прочитати це психологу або доброзичливо налаштованій людині з родичів або друзів.
— Чи можна дати читачам прості практичні поради профілактики суїциду? Як переконати підлітків у тому, що через невдало пройдене ЗНО світ не скінчився, а життя триває? Може, варто якось відволіктися на щось цікаве? Чомусь зараз захотілося послухати «Місця щасливих людей», «Старі фотографії» у виконанні гурту «Скрябін»…
— Потрібно спочатку відволікти увагу дитини від концентрованого мінусу, поспівчувати, взяти на себе частину його проблем. Можна переключити на музику, фізичні вправи, тренування, щоб активне вироблення дофаміну (гормону задоволення) трохи підштовхнуло до конструктивної дії. Потім потрібно занурити дитину в аналіз ситуації і розібратися з усіма моментами і протиріччями або ж захопити пошуком конструктивних відповідей на запитання.
— Можливо, сьогодні державі та суспільству слід змінити освіту як таку? До речі, як виглядає Україна на фоні інших країн світу за рівнем розвитку щастя? Можливо, починати вирішувати проблему суїциду слід з розвитку щастя у нас самих? (маю на увазі однолітків, педагогів та батьків).
— Так, освіту нашу треба вдосконалити, більше уваги приділяти не просто технічним знанням, але й поширювати інформацію про те, як саме працюють ці закони зсередини, через душу людини, і яким саме чином вона може бути щасливішою. За кордоном більше почали вникати в такі не одразу збагненні питання, як щастя, розуміння, конструктивність та критичність мислення. Адже саме це робить громадян більш пристосованими до життя в соціумі й щасливішими. Так, формула щастя є, але знаходять її діти і батьки, учні та вчителі тільки разом на перетині й об'єднанні нашої людяності. — Сьогодні, як ніколи, новій українській школі необхідні неформальні уроки-дискусії про основи щастя та позитиву, — переконана Ольга Широка. За її інформацією, в деяких країнах світу останні 10—15 років у школах та вищих навчальних закладах почали запроваджувати Уроки Щастя. Скажімо, у Німеччині, Данії, Британії, США.
