Skip to main content
старший науковий співробітник<br />
Інституту психології імені Г. С. Костюка<br />
НАПН України, кандидат психологічних наук, доцент
Авторитет батьків або батьки очима дітей

Авторитет батьків або батьки очима дітей

Родинні взаємини — це, насамперед, царина безпеки, захисту та любові. Видатному російському письменникові Івану Тургенєву належать слова: «Лише з любов’ю утримується і рухається життя». Отже характер емоційного контакту батьків із дитиною є доленосною передумовою її гармонійного психічного розвитку та щасливого зростання.

В очах дитини мати й батько виступають в кількох іпостасях

Джерело емоційного тепла і підтримки, без яких вона відчуває себе беззахисною і безпорадною; владна, директивна інстанція, розпорядник благ, покарань і заохочень; зразок, приклад для наслідування, втілення мудрості і найкращих людських якостей; старший товариш і порадник, якому можна довірити найпотаємніше. Але співвідношення і психологічна значимість кожної з них змінюються з віком дитини, додаючи іншого змістовного наповнення, розширюючи палітру взаємин. Розуміння цього допоможе батькам вибудовувати взаємини з дітьми на основі поваги й рівності, виховувати дітей упевненими у собі й у власних здібностях, надихати молоде покоління на творчість і навчати конструктивності, і, нарешті, просто бути щасливими і спокійними, насолоджуючись батьківством.

У принципі не можна запропонувати всім батькам один набір стандартних та універсальних виховних прийомів, та все ж закономірності є: вимоги, обмеження і заборони батьків не можуть залежати від татусевого настрою або маминої заклопотаності, хоча, це можливо, їх і виправдовує. Іншими словами, виховна тактика повинна будуватися на стабільному фундаменті: що дозволено — те дозволено, а що не можна — те не можна ні за яких обставин. До заборон мають бути зрозумілі пояснення… Винятки? Чим їх буде менше, тим краще!

Не обмежуйте своє дитя у доброті, яку воно всмоктує, наче губка. Даруйте, несіть, віддавайте йому тепло свого серця, не жалкуйте — тут перебору не буває. Малюк, який звик до добра, виростає з усвідомленням того, що дорослим можна довіряти, батьків не потрібно остерігатися, від них не криються. Таке поводження з дітьми знімає багато проблем, коли приходить час їм дорослішати, коли починається природний і, як правило, складний перехід, що перетворює підлітка на юнака чи дівчину.

На різних етапах зростання дитини авторитет (від лат. аutoritas — влада, вплив) батьків зміцнюється по-різному. Малюки легко піддаються доброзичливій твердості дорослих. Вони достатньо легко сприймають ряд заборон. Не можна сідати за стіл їсти, не помивши руки. Не можна! І жодних суперечок і вмовлянь. Настав час митися і лягати спати — все! Без розмов: не можна лягати у ліжко немитим. Не можна розмовляти з повним ротом під час їжі. І знову — без зайвих слів! Прожуй — скажешь.

Не можна перебивати того, хто говорить, особливо якщо це старший. У ситуації, коли дитина відчайдушно прагне втрутитися у вашу розмову, підвищує голос, «із шкіри пнеться», щоб на неї звернули увагу, — не помічайте цих зусиль, ігноруйте. Перебивати старших не можна — це правило без виключень.

Без  «не можна» процес виховання неможливий

Кількість заборон може бути більшою чи меншою, але без категоричного «не можна» процес виховання неможливий. У противному випадку, якщо дитина в якийсь момент зрозуміє, що вашу заборону можна обійти, порушити — неслухняність, вередливість тощо почне себе проявляти дедалі дужче. Крок за кроком дитина буде прагнути «відвойовувати» те, що їй заманеться, всупереч усьому і найперше — вашим заборонам.

Проте користуватися рішучим «не можна» також потрібно досить вдумливо й обережно, інакше виховання може набути нерозвивального характеру. Невміння батьків обмежувати своїх дітей у тих чи інших небажаних проявах може породити в них безпечність, адже у такому випадку дитина не знає, як далеко вона може зайти у своїй поведінці, що призводить до розбещеності і вседозволеності. В інших випадках, коли батьки надто суворі з дітьми, придушують у них почуття, ініціативність, прояви самостійності своєю зверхністю та надмірним контролем, це спричиняє у дітей появу ворожості, агресивності, звинувачування, бажання помсти. Якщо ви прибічник не розмовляти з дитиною, а диктувати їй свої умови, то готуйтесь до розплати! Діти зводять рахунки по-різному. Одні починають грубити, інші — втікають з дому, а треті — погано вчаться. Цей список можна продовжувати. Таким чином, ефективний вплив — це вміння поєднувати суворість і доброту.

Але сильніше всіх заборонно-обмежувальних вимог авторитет батьків зміцнюється такими вашими діями і словами, які в дитини викликають справжнє захоплення, дивують її, підносять батька чи матір в очах оточуючих. Достатньо батькові майстерно пробити по воротах — так, щоб у друзів сина по футбольній команді очі полізли на лоба, і авторитет тата підніметься одразу на багато пунктів! Мама, зазирнувши у зошит доньки, подумки нашвидкоруч розв’язала задачу, яка відняла у дочки цілу годину, — не сумнівайтесь, авторитет мами стрімко злетів високо вгору.

Особливо цінується серед дітей батьківська відвертість і щирість. У ситуації, коли ви чогось не знаєте, сумніваєтесь, як краще відповісти на питання доньки чи сина, не викручуйтесь, натомість чесно визнайте: забув(-ла), не знаю, але якщо ти мені даси трохи часу, я спробую розібратися у цьому питанні. Не турбуйтесь за авторитет — не лише не впаде, а й підвищиться.

Проте найголовніший вітамін для батьківського авторитету — це справедливість. Якщо вами щось піддано забороні, то для вас це також табу! У противному разі одного дня з-під насуплених бровенят ви почуєте у відповідь: «А сам чого це робиш!».

За результатами проведеного анкетування, нижче наводимо перелік висловлювань сучасних дітей (далеко не повний) про ідеальних батьків.

«Повинні бути близькими до своєї дитини, триматися з нею, передусім дружньо, ніколи не бити. Головне, щоб довіряли і були справедливими. Вони не мають відставати від сучасного життя, аби було про що поговорити, порадитися».

«Хто знає, чи бувають ідеальні батьки… Не впевнений, але якщо зможуть, то нехай будуть щедрими, чутливими, обв’язково з гарною пам’яттю — щоб не забували помилки й образи власного дитинства».

Необхідні якості

«Доброта, розуміння, доброзич­ли­вість, спокійний характер і жодної роздратованості — ось необхідні якості, хоча я вважаю, що вони мають бути притаманними всім батькам, а не лише ідеальним».

«Ідеальні батьки створюють родини, в яких має панувати атмосфера спокою, без брутальних покарань. У таких сім’ях дітей передусім люблять і вчать любити та поважати інших. Додам: в гарних родинах всі вміють веселитися і дарувати один одному усмішки, не ображаються на жарти і розіграші».

Наведено висловлювання 16— 17-літніх юнаків, які відповіли на анкету: «Якими ти уявляєш собі ідеальних батьків?» Цікавий факт, але першою якістю діти називають доброту. Високо оцінюють справедливість, палко мріють про розуміння і довіру дорослих.

Якщо поставитися до вищенаведених висловлювань наших дітей без поблажливості, якщо ретельно обміркувати їхні вимоги й очікування щодо певної моделі поведінки батьків, то цілком можливо виробити достатньо реалістичну програму самовдосконалення. Зробити це зможе кожний з батьків, для цього потрібно лише палке бажання. До речі, зовсім не обов’язково сповіщати оточуючих про таку програму. У кожного з нас є почуття гідності, адже яйце курки не вчить. Нехай ця програма реалізується вами під грифом «Цілком таємно» — головне, щоб приносила користь. І пам’ятайте, справжній авторитет не вибудовується на приниженні, покаранні або тотальних заборонах. У своїх пошуках підходів до серця дитини ви маєте право встановлювати з нею лише такі стосунки, які ґрунтуються на взаємній довірі, повазі й відносній, але рівності, яка з віком дитини невпинно зростатиме.

Галина Гуменюк,
старший науковий співробітник Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України, кандидат  психологічних  наук, доцент