Булгаков

Михайло Булгаков і Віктор Некрасов… Славетні імена цих киян, дорогі кожному; їх не відокремити від історії цього Міста. Адже Київ, як і Рим, Вічне Місто, тому й варте цієї великої літери. (Згадаймо Тіта Лівія, його епохальну працю «Історія від заснування Міста»). Булгаков й Некрасов по-справжньому любили своє вічно молоде Місто Київ; кожен з них особисто сповідувався у почуттях до нього. Цей рік для кожного з них ювілейний: Булгакову – 130, а Некрасову – 110 років від дня народження. Здавалося, ці люди різних поколінь; їх поділяють якихось два десятиріччя. Проте довелося їм жити у бурхливу добу ХХ сторіччя, у двобої з долею, яка й визначила життєвий і творчий шлях кожного. У Булгакова розпочиналася вона у вирі громадянської війни, у Некрасова – в окопах Сталінграда. Та споріднив їх Андріївський узвіз, зокрема – саме той загадковий київський будиночок №13 із кремовими шторами (що так зворушували до сліз Ларіосика). Особистість й доля Михайла Булгакова вже давно набули статусу естетичної категорії. Мабуть, у долі Майстра – ключ до розв’язання таємниць його творчості, його шедеврів – «Білої гвардії», «Днів Турбіних» та «Майстра й Маргарити».