Тихо шелестять дерева над Байковим кладовищем. Я йду у напрямку 9-ї ділянки, де похований мій старший брат Дмитро, тримаючись центральної алеї. Праворуч – Вознесенська церква, позаду – безліч елітарних поховань різних часів. На повороті ліворуч, під гору – старовинний склеп, до якого приткнулося скромне поховання: три стели з чорного мармуру. Серед них вирізняється
Відзначаємо сторічний ювілей Леоніда Полтави (справжнє ім’я Леонід Едвардович Пархомович, який народився 24 серпня 1921 року в селі Вовківці Полтавського уїзду, нині Роменський район Сумської області. Похований 19 квітня 1990-го у Нью-Йорку на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі Сполучених Штатів Америки. Український патріот, літературний
«Любите живопись, поэты...» (рос., М. Заболоцький) Він обезсмертив її, цей дивовижний англійський художник Томас Гейнсборо… Напевно, осягнув він таємницю жіночої краси і втілив усю чарівність прекрасної половини Англії ХVIII століття у портрет – у неземний образ герцогині де Бофор. Тиха грація й витончена скромність, загадкова півусмішка вологих губ та чисто англійська
«Хто не пам'ятає свого минулого, той приречений пережити його знову» Джордж Сантаяна Минуле завжди тяжіє до міфу. І це зрозуміло, бо з часом зникають у пам'яті людства реалістичні деталі, які в історичному контексті мають вирішальне значення. Російські міфотворці історії неодмінно запевняли увесь світ у миролюбності Москви.
Присутність війни зараз відчувається в усьому. Це не тільки голосні сирени, сповіщення про загиблих, катастрофічні свідки - зруйновані інфраструктури, випалені хлібні ниви, скалічені долі. Окупанти змітають на своєму шляху все підряд, намагаються стерти з лиця землі все українське. Історія - впертий свідок ненависті раші до України ще з сивочолої давнини.