Волонтери з Японії завітали на гостину до Наталії Правик
Хіба думала колись Наталія Іванівна Правик, що до її скромної оселі завітає цілий десант волонтерів з Японії. А сталося це диво саме у день її народження. Маму героя-чорнобильця Володимира Правика вітали хороші гості.
Того злощасного 1986 року його ім’я було на слуху чи не в кожного українця. Тоді його ім’я узнав увесь світ. Саме він разом з друзями — хлопцями з воєнізованої пожежної частини Прип’яті стали першими ліквідаторами аварії на ЧАЕС. І першими її жертвами. Отож як живе мама героя-чорнобильця на вулиці імені власного сина?
Голова правління «Федерація жінок за мир у всьому світі» Тетяна Коцеба вже одинадцять років товаришує й підтримує Наталію Правик. Наталія Іванівна однією з перших отримала нагороду «Жінка року» в номінації «Мати героя», яку проводить «Федерація жінок за мир у всьому світі». У ці дні жінки Федерації приймають гостей з Японії. Відвідавши музей «Чорнобиль», волонтери з Японії зробили для себе не одне відкриття. А серед того їх подивував подвиг Володимира Правика. Їм стало цікаво: як і де живе мама героя.
Саме у день її народження на гостину завітали чотирнадцять волонтерів з Японії разом з Тетяною Коцебою, Головою «Федерації жінок за мир в усьому світі» та її колегами-однодумцями Оморі-сан Набуко та Моріко Хорі з Японії. Дівчата поважно представлялися, називали свої імена, коротко розповідали про себе: Акімі, Мікі, Чіо, Нана, Аліса… Їм по 17—20 років. Вони — студентки різних вузів Японії. Кожна з них заздалегідь до поїздки готувалася: подивилися на карту й визначилися, де географічно знаходиться Україна, поцікавилися звичаями і культурою. Вивчили кілька речень українською. Це треба було бачити, як низько вклонялися вони матері героя, як ніжно обіймали й бажали здоров’я. Їх вражала її мужність і непохитність.
Вони фотографували усі куточки кімнат, які завішані портретом сина. А ще Наталія Іванівна розділяє з гостями радість: нещодавно до неї в гості приїздила онука Наталка (на час, коли пішов із життя Володимир Правик, Наталочці було два місяці). Сьогодні у Наталії Правик уже є й правнучка.
Здивувало гостей з Японії й те, що Наталія Іванівна накрила такий багатий і щедрий стіл з наїдками. Їм смакували домашні котлетки і відбивні, помідори й огірки із власної грядки. У японців навпаки — іменинник нічого не готує, пригощають друзі. Ну, і, звісно ж, як без тортика! Гості аплодували, коли Наталія Іванівна задувала свічки. Українська щедра гостинність розчулила до сліз. Гості з Японії запевнили Наталію Іванівну, що неодмінно навідаються і наступного року.
Сьогодні як ніколи хочеться зауважити: частіше згадуйте про тих, хто поруч, хто вартий і потребує уваги. А зараз стільки лишилося матерів, чиї сини полягли за наше мирне сьогодні. За наш спокійний сон і мирний день.
