Щастя на землі, але ключ від нього на небесах
В Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відбулася презентація роману лікаря Антона Попова «Характерник».
Цікаво, що фаховий лікар написав книгу на рівні фахового письменника. Дія роману відбувається у ХVІІІ і ХХ століттях, в Києві та Ірпені на Київщині, в Одесі й Москві, в Кіровограді й на Полтавщині, на фронті та в тилу. Автор в кожному розділі переносить читача в інший час і в інше місце. Така структу ра роману і напружений сюжет, в якому герої розкривають таємниці і борються за життя, постійно тримають увагу читача в напрузі. Читацький інтерес підтримує і той факт, що герої роману не вигадані, а реальні люди. Це, мабуть, вперше в світовій літературі онук написав роман про свого діда. Антон Попов став лікарем-гомеопатом, як і його дід Дем’ян Володимирович Попов і мама Тетяна Попова. Це династія гомеопатів Попових. Дід був легендарною особистістю. В радянські часи, коли гомеопатію переслідували, Дем’ян Попов мав приватну практику. Адже лікуватися треба і чекістам, і високим чиновникам. Водночас пацієнтами Попова були відомі митці: художники Григорій Світлицький і Віктор Зарецький, скульптор Іван Кавалерідзе, актори Юрій Лавров і Марія Капніст та багато інших. Не випадково перша презентація «Характерника» відбулася в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури 14 листопада минулого року. Проте якось за життя Дем’яна Попова в газеті «Известия» написали: «Ми маємо справу з типовим буржуазним пережитком. На місці свого заміського будинку в Ірпені товариш Попов влаштував справжній палац з колонами та фонтанами, до того ж запустив на територію пав. Подібними вчинками він дискредитує звання радянського лікаря, кидає тінь на нашу медицину, яка є найбільш прогресивною у світі та безкоштовною для трудящих. Сьогодні, на тлі рішучої розбудови соціалістичного устрою, який гарантує рівні права на працю та відпочинок усім громадянам, треба зупинити ділків, які спекулюють на хворобах громадян». У романі цю публікацію Попови обговорюють в ірпінській садибі. Дем’ян Попов уточнює, що в нього у дворі ходять не пави, а цесарки, яких подарували пацієнти із зоосаду. Але Дем’ян Володимирович лікував деяких членів політбюро. Тому навіть випад центральної московської газети залишився для лікаря без наслідків.
Дем’ян Попов розповідав, що він походить із козацького роду. Зберігся документ, що справжнє прізвище предків гомеопатів Попових — Поповичі. Рід лікарів Попових походить від козаків-характерників, обдарованих талантами цілительства і провісництва. Очевидно, від предків лікар Попов успадкував незвичайні якості, які передав своїм нащадкам.
Гомеопат Попов помер у 1990 році на 91-му році життя. За своє тривале життя лікар Попов прийняв мільйон пацієнтів!
На презентації в музеї була присутня Тетяна Дем’янівна Попова. Її привітали з днем Тетяни. Поетеса Леся Мудрак, письменник Володимир Коскін та інші дали високу оцінку роману «Характерник».
— Дякую мамі за дбайливо збережений архів, — пише Антон Володимирович у передмові і додає:
«Роман написано за правилами жанру — проти ночі, у тій самій квартирі, де з 1937 року досі витає присутність лікаря. Там, де наприкінці життя він зауважив у щоденнику: «Мистецтво — найвищий щабель любові». Там, де відбулося все, що дає успіх кожній книзі: кохання, зрада, війна, пристрасть, помста, примхи долі, збіг обставин. Мені залишилося вчинити волю провидіння: звільнити ті події з небуття та перепустити на книжні сторінки. Я спокусився подекуди бути поруч зі своїми героями, уві сні та наяву. Але це також була й є правда».
Уві сні Антону Попову з'являється його знаменитий дід і говорить: «Щастя на землі, але ключ від нього на небесах». Цією думкою письменник-лікар завершує свій біографічний роман «Характерник».
В Ірпені ім’ям лікаря Дем’яна Попова названа вулиця, де він колись придбав дачу. Антон Попов закінчив Ірпінську школу №2.
Столичні читачі «Характерника» висловлюють побажання, щоб у Києві також назвали одну із вулиць ім’ям Дем’яна Попова та встановили меморіальну дошку на його честь.
