Про перемогу справедливості

Про перемогу справедливості

Напевно, кожен з нас про щось мріє. І добре, коли такі мрії вдало втілюються в життя. В умовах пандемії та сучасних ризиків через коронавірусну статистику ми спробували замість традиційного пафосу  під час канікул з нагоди Новорічних і Різдвяних свят подарувати нашим читачам простір живого спілкування. Тема проста і зрозуміла кожному: історія життєвого успіху.

Адже не тільки з правової точки зору, а ще із погляду на сучасне життя не все так складно і погано, як можна сприйняти сенсаційні повідомлення з теленовин? Принаймні у нашому рідному місті працюють бібліотеки і там можна провести не масовий захід, а творчу зустріч із невеликою групою людей-однодумців. Саме так відбувалося у бібліотеці-філії №11 Холодногірського району Харкова, яку серед широкого загалу читачів називають бібліотекою Толстого.

Ми запросили туди декого з наших активних і креативних гуртківців для участі в дискусії в форматі простого й відвертого спілкування. До речі, серед учасників дискусії був Дмитро Федоренко, приголомшливу й невигадану історію якого дізналися наші автори. (Йдеться про відібрання дитини через «жахливі» побутові умови проживання у приватному будинку за формулюваннями в офіційних документах і тривале в часі повернення дитини у родину…) І ось тепер Дмитро, більше року як вдома, із мамою та бабусею. І хоча з матеріальної точки зору їм нелегко, з позиції духовності ця родина на своєму життєвому досвіді може не з книжок розповісти про моральні цінності сучасної людини. Відверто й іноді емоційно, з радістю і смутком на очах Дмитро поділився своїми враженнями від перебування майже 1,5 року у реабілітаційному центрі «Надія», розташованому у Великобурлуцькому районі Харківської області поблизу україно-російського державного кордону. Там, серед іншого, просте право на спілкування з рідними мобільним телефоном стало великою проблемою. Також хлопчик озвучив аудиторії свої поради дітям і батькам. Про те, чому дорослим варто добиватися, аби дитину привезли в судове засідання, де буде заслухано думку дитини. Про те, як його кожного тижня відвідували мама і бабуся. Це теж було враховано і взято до уваги жінкою-суддею в процесі ухвалення судового рішення на користь родини, йдеться про повернення дитини додому. Розповів Дмитро і про те, як він виступав безпосередньо на суді, і як варто поводитися на судовому засіданні іншим дітям, які теж стали «заручниками» системи ювенальної юстиції, аби цілком по-дорослому здобути потім реальну життєву перемогу. До речі, Дмитро вже вдруге після повернення додому отримав престижну нагороду за участь у різних культурно-мистецьких проєктах загальнодержавного значення. Раніше ― за участь у всеукраїнському конкурсі дослідників творчості Уласа Самчука. А цього разу отримав диплом від Національного музею літератури України за участь у міжнародному літературному конкурсі «Україна в барвах слова» до Дня української писемності та мови. (Партнери конкурсу: Національна спілка письменників України, Київська організація НСПУ, Товариство зв’язків з українцями за межами України «Україна ― світ», всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, благодійна організація «БФ «Серце до серця»). А ще Дмитро отримав медаль та солодкий приз від організаторів конкурсу.

До змістовної неформальної дискусії приєдналася і Ольга Широка, представник ГО «Твереза Україна» у Харківській області. Вона озвучила свої цікаві й приголомшливі спогади, як в якості громадської активістки не раз спілкувалася з представниками служб у справах дітей, розповіла про свої враження від діючої ювенальної юстиції. Пані Ольга знає цю тему з власного досвіду, бо протягом півтора року брала активну участь у поверненні Дмитра до родини. Автор цієї статті Л. Гапєєв теж пригадав, як протягом перебування 10-річного хлопця у реабілітаційному центрі направив понад 100 власних журналістських звернень до різних інстанцій, що теж дало позитивний результат.

― Наш хлопець є людиною настрою. І я приємно здивована, що він погодився взяти участь у цій дискусії. Йому дійсно сподобалося! До того ж такі милі й доброзичливі ваші автори, ― ділиться враженнями Федоренко Ольга Юріївна, мама Дмитра.

Варто кілька слів сказати і про наших авторів. Вони взяли участь у дискусії на таку непросту тему ювенальної юстиції, про яку не часто говорять. Задали Дмитру та його мамі свої запитання, що є важливою практикою для юних журналістів. І після цього теж отримали свої нагороди за участь у цьому престижному міжнародному конкурсі «Україна в барвах слова». Кожен з них написав свої оригінальні й актуальні сюжети, які є дуже різними за стилем, тематикою і змістом. Це Віра Похил, Іван Качмала, Марина Харченко. Звичайно, зробили фотографії з позитивом, на фоні діючої фотоекспозиції. І на згадку про цю відверту розмову подарували бібліотеці книжки, що надійшли від організаторів конкурсу та нашу улюблену і популярну газету «Трибуна трудящих».

Такі дискусії цікаві й суспільно корисні у контексті правової освіти і громадянської журналістики. Бо це розвиває критичне мислення. І ці невигадані історії спонукають кожного з нас не просто подумати, але й переконатися у тому, що у фіналі сюжету неодмінно має бути життєва перемога!

 

 

Леонід ГАПЄЄВ

фото автора