Skip to main content
мистецтвознавець, заслужений працівник культури України
4 лютого 2022 біля М.Макаренка

«От де, люде, наша слава, слава України!» Т. Шевченко

«Нещодавно молитовно згадали велику людину в історії Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря – Миколу Омеляновича Макаренка. Незважаючи на тиск тоталітарного режиму він все ж не поставив свого підпису під актом руйнації Злоточолої святині, яка в 2000 році постала з небуття і відіграє величезну роль в житті Києва та всієї України» – так написав на своїй сторінці у Фейсбуці протоієрей, священник, професор з наукової роботи Київської Богословської православної академії, доктор наук з богослов’я Віталій Клосс. 

священники на чолі з Архимандридом Лаврентієм.JPG
священники на чолі з Архимандридом Лаврентієм

 

Так розпочався культурно-мистецький проєкт, присвячений 145-й річниці з дня народження Миколи Омеляновича Макаренка (1877–1938) – археолога, музеєзнавця, історика, художника, визначного громадського діяча. А початок меморіальних заходів був затверджений на Раді громадської організації «Сумське земляцтво у місті Києві» біля двадцяти років тому. Активісти осередку «Мистецька світлиця» продовжують щорічні проєкти в столиці України та через пересувні тематичні виставки по Сумщині.

МОЛИТВА ЗА УПОКІЙ.jpg
Молитва за упокій

 

 Микола Омелянович родом із старовинного села Москалівка, мешканці якого ретельно зберігають козацькі традиції своїх предків. Тому земляки, що проживають у Києві, з особливою пошаною докладають зусиль, щоб сотні, тисячі людей дізналися про вірного сина України, охоронця історичних пам’яток, провісника культури, літописця історії свого народу, який з гордістю писав: «Я – українець!».  

Енциклопедичні знання М. Макаренка робили його одним із освіченіших людей під час революційних подій, що вплинули на створення самостійної молодої держави формування нової сторінки в історії України. Вчений повертається до України у 1918 році з надією втілити у життя творчі плани. Він мав звання професора, пройшов науковий шлях в різних ступенях імператорського Ермітажу, був прекрасним лектором, знавцем археології, історії мистецтва, музейної справи.

Тому організатори проєкту вирішили запросити художників розкрити тему значення козацького періоду в житті українського народу.

В рамках меморіально-мистецького проєкту відкрили художню виставку «Козацькі церкви», мета якої привернути увагу суспільства до козацької доби, особливостей культурних надбань яскравого періоду в історії України. Микола Омелянович Макаренко багато зробив для збереження культових споруд України, одним із перших почав вивчати особливості  унікальної архітектури козацьких храмів. Учений робив описи та обміри церков, зібрав артефакти, сформував унікальну колекцію козацьких прапорів, закарбував храми у своїх малюнках та фотографіях.

Відкриття виставки Козацькі церкви.JPG
Відкриття виставки "Козацькі церкви"

 

  Увічнені в полотнах митців храмові перлини козацької доби – данина пам’яті, нагадування широкому загалу про високий громадянський вчинок великого патріота України, який мужньо протистояв варварській руйнації її культурних надбань, віддавши за це своє життя.  

У виставці прийняли участь майстри пензля «Мистецької світлиці», яка діє при громадській організації «Сумське земляцтво у місті Києві», інші члени Київської організації НСХУ, зокрема: заслужені художники України Г. М. Ягодкін, А. Є. Зорко, живописці С. С. Кривенко, С. П. Ярешко, Т. В. Ціун, Т. І. Недошовенко, О. М. Попінова, Г. Г. Кириленко-Бараннікова, Г. А. Носенко, О. Я. Толкачова, Ю. Я. Качнін, К. П. Баужі, Ю. К. Базавлук. 

Г.Кириленко Козацька церква.JPG
Г. Кириленко. «Козацька церква»

 

О Попінова Під сяйвом зірки.JPG
О. Попінова. «Під сяйвом зірки»

 

Родзинкою проєкту стала серія з 50 фотознімків унікальних козацьких церков авторства головного архітектора м. Суми, заслуженого архітектора України, члена-кореспондента Академії архітектури України В. Б. Бикова.

А Зорко живопис В.Биков фото старовинних церков.jpg
А Зорко живопис В.Биков фото старовинних церков

 

Цей пост для того, щоб сотні, тисячі людей через інтернет дізналися про унікальний вклад М. Макаренка у збереження яскравих сторінок історії України, вірність ідеалам свого народу, культурі,  прагнення зберегти історію свого народу, що робить вченого Людиною з великої літери. 

Дякуємо священникам Михайлівського Золотоверхого собору архімандриту Лаврентію, отцям Олексію та Михаїлу, хористам Михайлівського Золотоверхого собору; художникам – членам Київської організації НСХУ, голова М. Кутняхов, членам «Сумського земляцтва у місті Києві», яке очолює Іван Рішняк, Міжнародній організації «Федерація жінок за мир у всьому світі», голова Т. Коцеба, працівникам Центральної бібліотеки ім. Івана Франка, завідувачка В. Никитович, представникам преси на чолі з заслуженим журналістом С. Коміссаровим. 

Т. Коцеба вітає О.Попінову з врученням цінного подарунка.jpg
Т. Коцеба вітає О. Попінову з врученням цінного подарунка

 

Серед учасників заходів був Почесний гість, лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, журналіст, мистецтвознавець, колишній дисидент, член Президії товариства «Україна–Польща», голова львівської «Просвіти». володар ордена «За заслуги ІІІ та ІІ ступенів», учасник Ланцюга єдності – Богдан Миколайович Горинь. 

Богдан Горинь розповідає...jpg
Богдан Горинь розповідає…

 

Щороку земляки зустрічаються в Михайлівському Золотоверхому храмі, на персональній поминальній літургії у день народження Миколи Макаренка. Він бив у набат в жорстокі роки сталінського режиму, безкомпромісно захищав архітектурні святині України, які доводили її глибоке коріння, нерозривний зв’язок з культурою Київської Русі. Саме за це, а не за сфабриковане звинувачення у «контрреволюційній діяльності» його було ув’язнено в таборі особливого режиму в далекому Томську і страчено сталінською «трійкою» у 1938 році. Довгі роки ім’я українського вченого було під забороною. Розсекречені архіви показали сфабрикованість «контрреволюційних справ» Макаренка, а невтомне клопотання його дружини Анастасії Сергіївни Макаренко-Федорової та Івана Гавриловича Шовкопляса увінчалося повною реабілітацією у 1966 та 1969 роках. 

Тисячі людей щодня проходять повз паркан Михайлівського Золотоверхого собору, який сьогодні став стіною пам’яті загиблим у «гібридній» війні з Росією. Але мало хто з тих, чию увагу привертає бронзове погруддя чоловіка з суворим поглядом на брамі Економічних воріт монастиря, достеменно знають, що увічнена в бронзі людина так само, як сьогоднішні захисники кордонів України, стояла в обороні її самобутньої історії і культури, так само віддала у боротьбі з імперськими варварами найдорожче – своє життя. 

Коли проходите брамою Економічних воріт, вклоніться пам’яті Українця з великої літери. Бо герої не вмирають, поки вони живуть у нашій пам’яті… 

Кураторка проєктів, присвячених Миколі Макаренку, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України, засновниця «Мистецької світлиці», володар ордена Святої Великомучениці Варвари

Валентина ЄФРЕМОВА

фото кандидата історичних наук Юрія Кухарчука