«Моя дитяча мрія — мати книгу з автографом — здійснилася!»

Світлані Винограденко

Світлана Винограденко — міжнародний консультант з питань здоров'я, бізнесу, життєдіяльності людини, кандидат психологічних наук, громадська діячка. Окрім того, Світлана — прекрасна дружина, мама чотирьох чудових дітей, вірна й надійна подруга, цікава співрозмовниця. Крім багатьох захоплень і хобі, Світлана любить книгу.

— Колись у дитинстві, — розповідає Світлана, — зачитувалася книжками Ганса Крістіана Андерсена. Я потрапляла під вплив його казкових героїв, розчинялася в тих історіях… Часом мені кортіло зустрітися з письменником і розпитати певні деталі і, власне, як народжуються його історії, де і як живуть казкові герої. А ще, не повірите, — мені хотілося мати книжку з автографом. 

У дорослому житті Світлані Винограденко пощастило. 

Завдяки активності й комунікабельності, доля зводить її з різного роду діяльностей людьми: художниками, письменниками, акторами. Ось і цього разу до неї на гостину завітали народний художник України, лауреат національної премії України імені Тараса Шевченка, директор видавництва «Криниця» Леонід Андрієвський, заслужений журналіст, письменник Микола Махінчук, приятелька й однодумниця Тетяна Долінська.

Що об’єднало й звело цих людей — в сьогоднішньому інтерв’ю.

— Цього разу, пані Світлано, у вас такі чудові гості — письменники, журналісти. Що звело вас із ними?

— Насамперед, мабуть, любов до книги. Свого часу я познайомилася з прекрасним всесвітньо відомим знавцем екслібрису — Петром Нестеренком. Ми вже розповідали про нього. Тоді мені хотілося, щоб якомога більше людей дізналися про цю людину, відкрили для себе митця. Згодом я познайомилася з Леонідом Адрієвським. Коли вперше побачила у видавництві «Криниця» гори книжок, які так потрібні читачам, а дороги до них не знаходять, одразу почала думати й шукати вихід із ситуації. Перше, що зробила: зателефонувала в бібліотеки й поцікавилася, коли останнім часом поповнювалися їхні фонди. Відповідь була невтішною. А мою пропозицію — отримати нові надходження зустріли позитивно. На допомогу прийшла приятелька Тетяна Долінська. Вона одразу ж погодилася викупити трохи книжок й переслати їх до бібліотек. Згодом заохотила ще своїх друзів, яким не байдужа книжка. Перші закупи книжок робили на 5—10 тисяч гривень й надсилали у бібліотеки. А знаєте, як здорово чути приємно стривожених вдячних бібліотекарів!

— Уже не раз чула, що ви закуповуєте книжки у видавництві «Криниця» й даруєте їх у шкільні, сільські бібліотеки. Нещодавно передали книжки до Музею української пісні, яким опікується заслужена артистка України Руслана Лоцман…

— Є таке. Люблю співачку Руслану Лоцман за її голос, пісню, прекрасні проекти. А чудова книжка «Пісенний вінок. Українські народні пісні» чи не найкращий подарунок для Музею пісні. Бачили б ви, як раділи цьому збірнику у школах! Не завжди вчителі можуть дозволити собі таку просту розкіш. Зовсім недавно повернулися з Новограда-Волинського. Там залишили книжки Новоград-Волинському літературно-меморіальному музею Лесі Українки, а також подарунки отримали й 50 учасників пісенного конкурсу.

— Якщо правильно розумію, ви вирішили підтримати видавництво «Криниця»?

— І не тільки. Звісно, викупивши книжки у видавництві, насамперед це плюс для видавця, а тим часом збагачення для тих, кому саме потрібна книжка. Але тут є й продовження, свого роду — гармонія. За виручені кошти видавець планує видати знакову для України й українців книжку «І оживе добра слава, слава України. Шевченкіана в екслібрисі» (упорядник Петро Нестеренко). У цьому щедро ілюстрованому виданні вперше на рівні культурологічного дослідження висвітлюється столітня історія Шевченкіани в екслібрисі. У книзі буде представлено близько тисячі екслібрисів. Це видання стане у пригоді багатьом. Мені приємно, що співпраця з Петром Нестеренком і Леонідом Андрієвським продовжується. Радію, що в тих сторінках буде вклад і моєї родини Винограденків.

— Так, мені відомо, що завдяки вашій участі, благодійності це видання невдовзі побачить світ…

— Так, але й не тільки наша родина причетна до цього унікального видання. Фінансову підтримку також надавали Ірина Бандурко, Юлія Бурбеза, Тетяна Долінська, Ксенія Дубенська, Ігор Когут, Юлія Шепілова, родини Бібік — Тетяна та Ігор, Кукурудз — Олена та Назар, Павлових — Соня та Віктор з Києва, Ірина Бандурко з Харкова, Анатолій Бойко з Одеси. Душу гріє те, що це все мої друзі. Друзі, які не байдужі до книжки. До речі, цей проект тривав 9 місяців. За цей період народжується дитина, а у нас народжується книжка на очах!

— Ви, до речі, увійшли до редакційно-художньої ради видання.

— Так, це не тільки приємно, а й почесно. Колись я мріяла мати книжки з автографами, а сьогодні сама беру участь у їх створенні. Це додає сил і наснаги. А найбільше мене тішать знайомства з новими творчими і небайдужими людьми. Ось і сьогодні з приємністю отримала книжку поезій з автографом від члена редакційної ради цього видання письменника Миколи Махінчука  «Балади про справжнє».

— У вашій родині книжка на почесному місці?

— Так, у нашій родині читають всі. А ще ми вважаємо, що книжка — найкращий подарунок. А довідавшись, що читає людина, ви відкриваєте ще одну її грань, вам є про що спілкуватися. В усі часи книжка була добрим порадником, скарбничкою знань. 


Людмила Чечель