Фактичний шлюб та як запобігти неприємностям

Якось зустріла на вулиці свою родичку, з якою вже декілька років не спілкувалася. При розмові про життя та розповіла, що перебуває в жалобі, оскільки місяць тому помер її чоловік. Та, окрім тяжкої втрати близької людини, має тепер ще й іншу проблему — спадкування майна.

Родичка пожалілася, що біль­ше тридцяти років проживала з чоловіком, разом придбавали майно, вели господарство, доглядала його хворого перед смертю, а тепер залишилася ні з чим — все дісталося дітям покійного від першого шлюбу.

Ця історія мене дуже вразила. Як так могло статися? Та, як виявилося, тітка ніколи офіційно не була одружена. Зі своїм покійним чоловіком вони досить тривалий час проживали разом, проте свої відносини офіційно так і не зареєстрували.

От тобі і проблема! Та як показує практика, вона є актуальною для багатьох жінок, адже в наш час фактичні шлюбні відносини (більш популярний термін «громадянський шлюб») — явище досить поширене, особливо серед сучасної молоді.

Сьогодні розмовою про фактичний шлюб уже нікого не здивуєш. Здавалося б, звичайна річ. Дівчата та жінки легко погоджуються на такі відносини, щоб випробувати свої почуття. З цього усе й розпочинається. Однак рідко хто замислюється про те, які правові наслідки може мати таке спільне проживання.

І проблема зі спадкуванням майна при фактичних шлюбних відносинах не єдина. Це і особливості пов’язані з народженням та утриманням спільної дитини, проблеми, які пов’язані з розподілом майна та інші.

Думаю, що більш детально слід зупинитися на кожній проблемі, адже, щоб запобігти неприємностям та почувати себе впевненіше в житті, необхідно знати свої права та вміти ці знання реалізовувати на практиці.

Що ж таке фактичний шлюб, та який він має статус у відповідності до законодавства України?
У народі вказані відносини ще прийнято називати «громадянський» або ж «цивільний» шлюб. Проте вказані терміни не являються вірними. Навпаки, цивільний або громадянський шлюб є саме офіційним шлюбом, тобто зареєстрованим у відповідних органах з видачею свідоцтва та зі штампом у паспорті.

Єдиного поняття, яке б розкривало суть відносин між чоловіком та жінкою, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, не міститься навіть у сімейному законодавстві. Проте серед фахівців сімейного права такі відносини прийнято називати «фактичним шлюбом».

Останнім часом поширеною стала думка про те, що фактичний шлюб нібито законодавчо прирівняли до офіційного, з усіма витікаючими з цього правами та обов’язками для чоловіка та жінки.
Хочу наголосити, що вказана думка не відповідає дійсності.

Так, у статті 21 Сімейного кодексу України вказано, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Поряд з тим Закон урівнює в правах громадян, які проживають однією сім’єю без шлюбу з тими, які знаходяться в офіційному шлюбі у питаннях щодо поділу майна, набутого за час спільного проживання (детальніше на вказаному питанні зупинимося далі).

Народження дитини. Порядок її виховання та утримання
Найчастіше питання, яке виникає при народженні дитини, батьки якої проживають разом без реєстрації шлюбу, — це визначення походження дитини від батька, тобто запис у свідоцтві про народження дитини.

На відміну від народження дитини від офіційного подружжя (коли батько дитини записується автоматично), у фактичних шлюбних відносинах походження дитини від батька визначається за спільною заявою батька та матері дитини або за рішенням суду.

Така процедура не зумовлює ніяких проблем, якщо фактичний чоловік добровільно визнає своє батьківство щодо новонародженої дитини та разом з матір’ю подає відповідну заяву.

Та що ж робити, якщо чоловік відмовляється подавати необхідну заяву? В даній ситуації законодавство надає жінці (матері дитини) право на звернення до суду з позовною заявою про визнання батьківства. Підставою для визнання батьківства через суд можуть бути будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від неофіційного чоловіка.

Однак покладати надії на такий спосіб встановлення батьківства також не слід. Адже, як свідчить судова практика, якщо чоловік заперечує своє батьківство щодо дитини, то довести протилежне вкрай важко.

Якщо походження дитини від батька встановлено та зроблено відповідний запис у свідоцтві про народження дитини, то процес виховання та утримання дитини батьком та матір’ю, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, нічим не відрізняється від офіційно зареєстрованого шлюбу.

Законодавством чітко встановлено, що народження дитини в фактичному шлюбі ніяк не впливає на обсяг її прав, у тому числі й на спадкоємні права дитини. Дитина завжди, за будь-яких обставин, є спадкоємцем першої черги.

Майнове питання. Проблеми поділу майна
Сімейний кодекс зазначає, що, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм по праву спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Також законом не передбачено різниці між порядком поділу спільного майна фактичного подружжя та офіційного.

Однак навіть при наявності відповідних положень в законодавстві розподіл майна у фактичному шлюбі має безліч проблем, вирішити які зазвичай вдається лише через суд.

Спершу необхідно знати, яке майно відноситься до спільної власності, а яке являється особистою приватною власністю.

Так, до особистого майна кожного з подружжя належать: майно, набуте до шлюбу; успадковане та подароване майно під час шлюбу; майно, набуте за час шлюбу, але за свої особисті кошти; речі індивідуального користування; премії, нагороди, відшкодування. Нещодавні законодавчі зміни поповнили цей перелік ще й житлом, набутим за час шлюбу, шляхом приватизації.

Щодо спільного майна, то Сімейний кодекс зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, в тому числі неофіційного, являється спільною власністю подружжя.

Та, якщо чоловік та жінка, які проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вирішили розійтися та розділити спільно нажите майно, як показує досвід, у більшості випадків, без судових тяганин не обійтися.

Найголовнішою проблемою таких судових справ є встановлення факту спільного проживання та визначення моменту, з якого власне виникає це спільне проживання (фактичний шлюб). Адже це грає важливу роль у розподілі майна, набуття у власність якого зазвичай супроводжується чітко визначеною датою (укладення договору купівлі-продажу квартири чи автомобіля тощо).

Наступним етапом у поділі майна є встановлення факту придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформляється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе в суді, що воно є спільним.

Щоб уникнути таких неприємностей, раджу все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформляти «на двох» у спільну часткову власність. Так, на­приклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо).

Спадкування. Як захистити свої права спадкоємця
Чимало людей живуть у фактичному шлюбі багато років, як то кажуть, «душа в душу». І все було б нічого, якби не раптова смерть одного з них.

І тут постає питання спадкування. Вибравши для себе такі відносини, мало хто з «фактичних» дружин замислюється над своїм майбутнім з точки зору спадкоємиці. А варто! Адже чинним законодавством зовсім не захищено право фактичного подружжя у питанні спадкування майна.

Так, Цивільний кодекс України відносить лише до четвертої черги право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу смерті. Що це означає?

Всього Законом передбачено п’ять черг спадкоємців і кожна наступна черга спадкоємців, за законом, одержує право на спадщину у разі відсутності спадкоємців попередньої черги. З цього слідує, що навіть якщо чоловік та жінка прожили разом десятки років, однак без реєстрації шлюбу, то сестри, діди, тітки спадкодавця мають більше шансів на отримання спадщини, ніж «фактична» дружина. Тобто, скоріш за все, такій дружині не дістанеться нічого від спільно нажитого майна. Однак при зверненні за захистом своїх прав до суду, отримати спадщину все-таки можливо.

Чинне законодавство передбачає право змінити свою чергу спадкування за рішенням суду та отримати спадщину разом зі спадкоємцями першої черги. Реалізувати таке право можна за певних умов: протягом тривалого часу надання матеріальної та іншої допомоги одному з фактичного подружжя, опікування ним, якщо останній через тяжку хворобу, похилий вік чи каліцтво був у безпорадному стані.

Процес не з легких, однак якщо воно того варте, за свої права слід поборотися. Саме таким способом захисту прав я й запропонувала скористатися своїй родичці, про яку вела мову на початку, і як показала практика, не даремно.

Як зазначають суди у своїх рішеннях, для отримання спадщини в порядку першої черги, у разі смерті одного з фактичного подружжя, необхідне додержання таких умов:
— проживання зі спадкодавцем не менше п’яти років;
— тривалий час доглядати, опікуватися або матеріально забезпечувати спадкодавця;
— тривалий час знаходження спад­кодавця у безпорадному стані.

Проте, на мою думку, найефективнішим способом захисту своїх прав залишається реєстрація офіційного шлюбу. При цьому заможнім представницям слабкої статі слід обачніше відноситися до вибору потенційного чоловіка, оскільки є небезпека залишитися ні з чим — альфонсів поки що ніхто не відміняв.
 
А як у інших країнах?
У законодавстві різних країн до питання фактичного шлюбу існують різні підходи.

Наприклад, у США жінка подає позов до суду, щоб визнати співжиття справжнім шлюбом. Довівши факти тривалого спільного проживання, статеві взаємини та появу на людях — її визнають законною дружиною.

В Домініканській Республіці пара, яка проживає разом більше 4 років, отримує право на розділ майна як подружжя.

У Франції співмешканці укладають пакт солідарності, в якому обумовлюють питання власності.

Тож, підводячи підсумок, варто зазначити, що питання фактичних шлюбних відносин досить проблемне і носить особистий характер. Однак, приймаючи рішення чи то на користь офіційного шлюбу, чи то на користь фактичного, слід пам’ятати стару мудру приказку: шлюб здійснюється на небесах, а майно ділиться на землі.

Галина Ткаченко, юрист

Category