Педагогічний календар. Березень-2018

160 років від дня народження Павла Тутковського (1858—1930), українського геолога, географа і педагога.

Павло Аполлонович Тутковський народився 1 березня 1858 р. у селищі Липівці теперішньої Вінницької області. Закінчив Житомирську чоловічу гімназію (1877) та природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету (1882). У 1884— 1895 рр. працював консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету Київського університету. З 1884 по 1902 рік проводив геополітичні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплювався вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії опублікував близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас вивчав підземні води України і 1895 р. подав свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою.

У 1904 р. Павло Тутковський прийняв пропозицію попечителя Київського навчального округу і був призначений інспектором, а у 1909 р. — директором народних училищ Волинської губернії. У 1909 р. він з усією родиною переїздить до Житомира. Тут він прожив дев’ять років. Вінцем наукової діяльності П. А. Тутковського на Волині стала підготовлена ним дисертація «Ископаемые пустыни Северного полушария», за захист якої в 1911 р. в Московському університеті він здобув ступінь доктора географії.

У квітні 1918 р. вченого обрано головою Природничої секції Українського наукового товариства (УНТ). Це товариство ще в березні 1917-го поставило питання про створення в Києві Українського народного університету, що стало початком розвитку національної вищої освіти. П. А. Тутковський був професором створеної в листопаді 1917 р. Української педагогічної академії. У 1918 р. разом з Володимиром Вернадським, Дмитром Багалієм, Михайлом Туган-Баранівським брав участь в Комісії з підготовки проекту заснування Української академії наук. Серед перших 12 дійсних членів УАН, затверджених урядом гетьмана Скоропадського, був і Павло Тутковський.

Внесок ученого в науку різнобічний. Він працював в усіх галузях науки про Землю. Його праці присвячено питанням мінералогії, палеонтології, регіональній і динамічній геології, геоморфології, фізичній географії, етно графії та етнології, гідрогеології, корисним копалинам, крає- і ландшафтознавству, природному районуванню, науковій бібліографії і термінології. Характерною особливістю наукової творчості П. А. Тутковського було те, що більша частина його багатющої спадщини (він опублікував понад 1000 праць) була присвячена Україні. Тому Володимир Вернадський називав Павла Тутковського «кращим знавцем неорганічної природи України».

Від репресій цього видатного вченого, українознавця і громадського діяча врятувала смерть 3 червня 1930 року.

160 років від дня народження Владислава Бузескула (1858—1931), українського історика античності, педагога.

Бузескул Владислав Петрович народився 8 березня 1858 р. в с. Попівка Ізюмського повіту Харківської губернії (нині Балаклійський район Харківської області). Закінчив Харківський  університет (1880), і з того часу майже 40 років працював у ньому приват-доцентом, з 1890 р. — професором. 1888-го захистив магістерську дисертацію про Перикла, 1895 р. — докторську дисертацію «Афінська політія» Арістотеля як джерело для історії державного ладу Афін до кінця V ст.». Читав лекції на Педагогічних курсах при Харківському навчальному окрузі та Вищих жіночихкурсах.

Після більшовицького жовтневого перевороту 1917 р. В. Бузескул був серед тих професорів, які не покинули місто і намагалися співпрацювати з радянською владою у підготовці фахівців і культурному будівництві. Він важко переживав арешт і знищення декількох професорів університету. Восени 1919-го був одним із підписантів «Воззвания русских ученых к Европе» щодо політики більшовиків і репресій, навіть перебував під арештом у зв'язку з цим листом.

Після реорганізації Харківського університету (1920) викладав на Тимчасових вищих педагогічних курсах, у Академії теоретичних знань та соціально-історичної секції факультету професійної освіти Харківського інституту народної освіти. Від 1921 р. керував науково-дослідною кафедрою історії європейської культури при цьому Інституті.

Владислав Бузескул узагальнив і видав свої лекції з історії Греції, які читав в Харківському університеті — «Введение в историю Греции» (Харків, 1903; 1904) — джерелознавчий та історіографічний нарис з грецької історії. 1909 р. вийшла друком «История афинской демократии», де досліджено еволюцію грецької демократичної общини від виникнення до занепаду. Популяризатор античної історії, автор статей з низки питань політичного і культурного життя від давнини до сучасності, які об’єднав у збірнику «Исторические этюды» (1911) та «Античность и современность» (1913). У 1923–1924 рр. вийшли друком «Открытия XIX и начала XX в. в области древнего мира», де вперше в світовій літературі подано загальний огляд відкриттів в історії Сходу та Греції.

Владислав Бузескул — автор понад 100 статей, а також популярних книг про афінську демократію, крито-мікенську цивілізацію, шкільну справу в стародавній Греції, про давньогрецького політичного і військового діяча Перикла та ін.

В. Бузескул володів щасливим талантом популяризатора історичних знань. Його праці відзначаються живою, образною мовою, ясністю і простотою.

Помер Владислав Бузескул 1 червня 1931 р. у Харкові.

130 років від дня народження Антона Макаренка (1888—1939), українського педагога, письменника, класика світової педагогіки ХХ ст.

Свідченням міжнародного визнання Антона Макаренка стало рішення ЮНЕСКО (1988), що стосується чотирьох педагогів, які визначили спосіб педагогічного мислення в ХХ столітті. Це — Джон Дьюї, Георг Кершенштайнер, Марія Монтессорі та Антон Макаренко. Антон Семенович Макаренко народився 13 березня 1888 р. в селищі Білопілля Харківської губернії (нині — Сумська область) в сім’ї робітника-маляра вагонних залізничних майстерень. Закінчив міське чотирьохкласне училище в Крюкові (поблизу Кременчука) і педагогічні курси при училищі.

Вчительську діяльність розпочав у 1905 р. з роботи у Крюківському училищі, потім працював у школі ст. Долинська, що на Херсонщині. У 1914—1917 рр. навчався у Полтавському учительському інституті. Знову вчителював у Крюкові і Полтаві.

У 1920 р. Макаренку доручили організувати поблизу Полтави в с. Ковалівка колонію для неповнолітніх правопорушників. За період роботи у цьому закладі він створив принципово нову систему виховання, а сам заклад став відомим у всій країні. У 1927 р. Макаренко брав участь в організації дитячої трудової комуни ім. Дзержинського в Харкові і згодом очолив її. Тут він також запроваджував свою виховну систему. З 1937-го переїхав до Москви, де займався літературною роботою та читанням лекцій на педагогічні теми для вчителів, батьків і громадськості.

Макаренко залишив багату педагогічну спадщину, написав понад 150 творів (романи, повісті, сценарії, науково-педагогічні статті). Найбільш відомими є «Педагогічна поема», «Книга для батьків», «Методика організації виховного процесу» та ін. Педагогічний досвід А. Макаренка унікальний. Мало хто в історії педагогіки зумів так вдало втілити свою теорію в практику і добитись вражаючих результатів. Є статистика: за 15 років своєї роботи (1920—1935) через колективи, створені Макаренком, прийшло біля 3000 правопорушників і безпритульних, що стали гідними людьми, кваліфікованими спеціалістами.

Возвеличення Макаренка почалось ще в 1930-ті, і довгий час його вважали одним з найбільш видатних радянських педагогів. Його ім’я і праці широко відомі за кордоном. У кінці 80-х — на початку 90-х років ХХ ст. окремі погляди педагога піддавались критиці. Було опубліковано критичні статті українського педагога Григорія Ващенка з приводу діяльності Антона Макаренка. Проте здобутки його виховної системи є незаперечними, а соціально-педагогічні ідеї є актуальними на сучасному етапі, коли загострились соціальні проблеми суспільства.

Педагога не стало 1 квітня 1939 р. На похороні на Новодівичому цвинтарі Москви не було офіційних осіб. Чиновники від освіти наче не помітили смерті людини, яку за кілька років вони ж призначать класиком радянської педагогіки...




Читайте також: 

Додати новий коментар