Довіра людей залежить від дій посадовця?

Чи часто ми замислюємося про довіру суспільства до посадовців державних органів різного рівня та посадових осіб місцевого самоврядування? Є вимоги до поведінки тих, хто перебуває на службі державі чи територіальній громаді. Про це варто знати і нам, коли звертаємося до представників влади для вирішення різних питань.

На виконання нового Закону «Про державну службу» на допомогу громадянам Національне агентство України з питань державної служби Наказом від 05.08.2016 р. No158 (зареєстрованим в Мін’юсті 31.08.2016 р. за No1203/29333) затвердило «Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування». Ці Загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки держслужбовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов’язані керуватися під час виконання своїх посадових обов’язків. Правила спрямовані на зміцнення авторитету держслужби та служби в органах місцевого самоврядування, репутації держслужбовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також на забезпечення інформування громадян про норми поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них. При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. 

Принципи служіння державі чи громаді
Основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Поведінка державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування має забезпечувати довіру суспільства до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. 
Етична поведінка держслужбовців та посадових осіб місцевого самоврядування ґрунтується на принципах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, визначених Законами «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також загальних вимогах до поведінки цих осіб, визначених Законом «Про запобігання корупції». 
Серед основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, визначених у ст. 4 Закону, варто звернути увагу на такі: служіння териториальний громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенство права, демократизм і законність; пріоритет прав та свобод людини і громадянина; гуманізм і соціальна справедливість; гласність.

Вимоги до поведінки посадовців
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов’язків зобов’язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог. Ці посадовці повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими. А також вони зобов’язані виконувати свої посадові обов’язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій. 
Які передбачені заходи реагування керівників на порушення їх працівниками цих Правил? У разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил, керівники державних органів або органів місцевого самоврядування чи їх структурних підрозділів в межах своєї компетенції зобов’язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності. У випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також керівники повинні поінформувати спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. 

Права отримувачів адміністративних послуг
Нерідко проблеми між посадовцями та громадянами виникають під час отримання заявниками різного роду документів. Окрім некоректної поведінки (емоційно підвищеної інтонації під час спілкування із клієнтом), можливі й прояви бюрократизму. Тобто чиновник вимагає надавати додаткові документи й дані, чітко не передбачені законодавством в даній ситуації, або спонукає заявника пройти додаткові процедури. Як це розуміти у контексті діючих правових норм? Що варто знати нам про свої права отримувачів адміністративних послуг? 
Закон «Про адміністративні послуги» (ст. 1) містить визначення основних термінів. Так, адміністративна послуга ― це результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи. При цьому суб’єкт надання адміністративної послуги ― це орган виконавчої влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги. А суб’єктом звернення є фізична або юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг. 
На підставі ч. 3 ст. 3 цього Закону, до адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування, іншим державним органом, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб’єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб’єкту звернення, а також об’єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт. 
Отож, якщо під час оформлення окремих видів документів чи правового статусу майна від вас вимагатимуть додаткові дані й нові документи, чітко не визначені законодавством, то варто проаналізувати ситуацію. На предмет дотримання посадовцями принципів державної політики у сфері надання адміністративних послуг, визначених у ст. 4 Закону. Зокрема, можна ставити питання про дотримання принципів верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; відкритості та прозорості; доступності інформації про надання адміністративних послуг; раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг; доступності та зручності цих послуг для суб’єктів звернень. 

Куди варто направляти письмові скарги у разі невирішених проблем?
Звернення в таких випадках можна направляти на адресу керівника державного органу чи органу місцевого самоврядування або керівникам їх структурних підрозділів. Також на підставі Закону «Про звернення громадян» можна письмово звернутися до вищого за рівнем підпорядкування державного органу або Нацдержслужби. 




Читайте також: 

Додати новий коментар