Сімейні історії

Цікава Чомучка

Прекрасна пора — літо: сонечко всім усмі­хається, наче матуся, зігрі­ває своїм теплом. Водичка в озері тепла-претепла, чиста-пречиста, аж видно камінчики на дні, що зручно вмостились і ніби чекають, коли спрожогу пірне якийсь хлоп­чисько, скаламутить во­ду, яка приємною хвилькою скупає їх, лагідно торкнувшись кожного.

Шахраї чи закон?

Нещодавно в моїй практиці трапився такий випадок. До мене звернулась жінка і розповіла наступну історію. Її мати, будучи членом колективного сільськогосподарського підприємства (КСП), розташованого за кілька кілометрів від Києва, отримала у власність земельну ділянку.

Сусіди

Сусіди по дачі Павло Іванович та Петро Сидорович спочатку товаришували… Обидва невеликого зросту, кремезні, вже й повнуваті, обидва військові пенсіонери. Чини, щоправда, були невеликі. Як вийшли на пенсію, то так сталося, що будинки побудували поряд.

Наталка

Дмитро, Тарас та Наталка змалку жили в одному будинку. Як-то кажуть «ще у пісочниці» гралися разом. Дмитро та Тарас вчилися в одній школі та в одному класі, товаришували, а як підросли, то стали разом і парубкувати.

Курортний роман

«Сестрице водице, здорова, лагідна, омолоджувальна та добра, зроби моє тіло та личко здоровими, гарними та молодими», – нашіптувала Галина, миючись. Вона завжди розмовляла з водою. Навчила цьому ще покійна бабця, також Галина. Померла бабуся, коли їй було вже далеко за вісімдесят, та до глибокої старості була гарною: обличчя – пещене, без зморшок.

Шкільний автобус

Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила: – Зачекайте ще пару хвилин, вона щойно телефонувала і сказала, що вже на підході.

Тетяна

Заплакана Тетяна сиділа на краєчку подружнього ліжка і повільно розглядалась навкруги. Спальню вона переобладнала одразу, як вийшла заміж за Дениса. Вона була уся дзеркальна. Це вже зараз така спальня ознака поганого тону, а раніше це було дуже модно...

Ружена

Їхали довго, Ружена всю дорогу тримала маленьку на руках. Відділ, де працювала Ружена, проводив черговий рейд: повідомили про безпритульних дітей, що оселилися в покинутому будинку. Мабуть, дітей хтось попередив, бо в занедбаній оселі на купі ганчір’я була лише маленька хвора дівчинка. На вигляд не більше чотирьох років. Дитина пашіла від жару, проте побачивши міліціянтів, спробувала втекти, опиралася, пручалася, а вже лаялася…

Тайка

У дорозі було страшно, холодно та сумно. Багато хто скаржився на голод, а Тай це байдуже. Вона звикла. Сумувала Тай за дідусем та бабусею, за стареньким будинком. Будинком… Тут усі скаржаться на погане життя, та таких будинків, як у неї в селі, Тай навіть не бачила: земляна підлога, шибки, затягнуті папером або ганчір’ям, яке од вітру випадало та лякало її вночі.

Сторінки