Навчити читати

Ще з дитинства я дуже любила читати. Дві улюблені книжки — «Барвінок» та «Українські народні казки» пам’ятаю до цього часу. З чого почалася ця любов, не знаю, але згадую, що дуже чекала газети «Сільські вісті», «Порадницю» та районку «Ружинська земля». Читалося все — від новин в політиці до розповідей про звичайні українські сім’ї, а оскільки тоді я навчалася лише в початкових класах, то написаного не розуміла, головною метою було прочитати якомога більше. Навіщо? Не знаю. Не може відповісти на це питання і моя мама — каже, що я просто почала читати.

На уроках читання я любила читати «ланцюжком» і засмучувалася, коли мені траплялись короткі речення.

Згодом, навчаючись на філологічному факультеті університету імені М. П. Драгоманова, такі великі твори, як «Війна і мир», «Тихий Дон», теж не становили складності. Освоївши техніку швидкого читання, якої нас навчив викладач, ці романи читалися за кілька днів.

Два роки я працювала в школі м. Києва в початкових класах, а саме з малюками першого класу. Дітки були дуже розумними, оскільки школа спеціалізована. З самих перших днів усі читали складами і дуже швидко навчилися читати все слово, а згодом ціле речення. Женя, маючи 6 років, читав, як п’ятикласник, і казав, що це дуже цікаво. Мама хлопчика розповіла, що вдома має дуже багато книжок, і теж не знає, як її син полюбив читати. Його ніхто не змушував, мама просто змалку йому читала і давала розглядати книги. Дівчинка Юля не відставала від Жені в швидкості читання, їй це подобалось, але тут все зрозуміло. Юлін тато був налаштований, щоб його донька в усьому була найкращою, тому цілеспрямовано навчав її читанню і вимогливо ставився до неї.

Потім я працювала в Центрі раннього розвитку з дітьми від 2 до 6 років. Готувала їх до школи, а для найменших проводила розвиваючі заняття. Серед учнів був хлопчик Тимур, який мав іти в перший клас і ходив до мене на підготовку до школи. Він читав, як дорослий. Ми навіть не відкривали «Букварика», бо це було б нерозумно, читати почали з книг «Пригоди в лісовій школі», «Домовичок Кузя», де багато тексту. Мама Тимура водила його на розвиваючі заняття і купувала книги для читання вдома.

Ще дуже вразив Ваня. 1 вересня мав іти до школи, і мама вирішила, що він повинен навчитись читати. Це було в лютому. Він не знав жодної букви, тому курс підготовки до школи був трохи пришвидшений. За місяць ми вивчили всі букви і читали склади, згодом слова і речення, але через те, що він так різко почав читати, все не міг назвати прочитане слово. Наприклад, читав слово «ворона» правильно і швидко, а коли я питала, яке слово він прочитав щойно, відповісти було складно, але згодом ми подолали й це. І до червня вже читали казки, прочитавши «Букварика».

Інша ситуація з Вовою, з яким ми теж за місяць вивчили букви. Він міг прочитати, що я просила, але не хотів цього робити. Казав, що важко. Тож бажання дитини теж дуже важливе. Саме від нього залежить, як проходитиме навчання читанню і скільки часу це триватиме.

І, нарешті, розповім про Давида, який у свої 1 рік і 8 місяців знав всі букви, і коли на занятті з раннього розвитку інші діти просто гралися буквами з дерев’яної абетки, він брав букву в руку і завжди безпомилково називав її. Його мама розповіла, що займається з ним вдома і теж має абетку, тож граючи, мама демонструвала і називала йому букви.

Своєму сину я з чотирьох місяців читала казки для малюків і про тварин. Він із задоволенням роздивлявся малюнки, торкався зображених на них головних героїв та дуже дивувався, коли я читала йому з різною інтонацією. Через місяць таких читань він уже знав, що зараз будемо читати казочку, — і голосно, і смішно співав «у-у-у».

То що ж потрібно, аби дитина навчилася читати і робила це з задоволенням? Все дуже просто. З дитиною треба займатись, розвивати інтерес до читання, пояснити, для чого їй це потрібно. Звичайно, діти з радістю дивитимуться мультик чи бавитимуться іграшками, замість читання книжки. Тому саме батьки з раннього віку мають показати приклад дитині, підштовхнути до цього — купити книгу з малюнками, почитати на ніч, розповісти малюкам, що зображено на малюнках, може, навіть варто, щоб дитина відвідувала заняття, де такі самі дітки теж вчаться читанню. Будьмо прикладом для своїх дітей, намагаймося, щоб вони наслідували лише добрі наші звички, адже саме ми відповідальні за їхнє майбутнє.

 




Додати новий коментар