Ювілей Петра Андрійчука

На 60-річчя Петра Андрійчука зібралися представники різних куточків нашої Батьківщини: з близьких і далеких міст і сіл Полтави, Кропивницького, Миколаєва, Запоріжжя, Тернополя, Дніпра, Борщева, Кривого Рогу, Закарпаття, Умані, Черкас, Чернігова.

Всі вони знайшли слова любові, шани і поваги достойні цього великого патріота, талановитого музиканта, істинного професіонала, викладача й керівника від Бога, друга, критика й порадника, внутрішня сила, енергія, мудрість, харизма якого є прикладом для всіх нас.

Батько й мати ювіляра — Олександр Петрович та Надія Станіславівна родом з Тернопільщини.

Надія Станіславівна — жінка-легенда Тернопільщини, одна з тих, хто першими проторував найтяжчу дорогу до незалежності нашої країни, розплатившись за це 10 роками ув’язнення в далекому Сибіру. Але ця мужня й героїчна мати все зробила для того, щоб її син став продовжувачем її справи. Це вона носила на своїх теплих материнських руках свого маленького синочка до Борщівської музичної школи. Це вона особисто, зібравши по крихітці сімейні кошти, привезла з Тули перший баян, з яким Петро потім закінчив Тернопільське музичне училище імені Соломії Крушельницької в класі великого вчителя Юрія Валентиновича Максима!

Потім роки навчання в Київській державній консерваторії імені Петра Чайковського (клас баяна Миколи Різоля).

Кажуть, що діти в сім’ї — це екзамен перед Богом. Надія Станіславівна й Олександр Петрович склали його з відзнакою, бо їхній син є духовним оберегом найціннішого в житті кожного з нас — материнської душі та батьківського слова, до яких ми звертаємося в особливі миті життя.

Він — істинний син України, рушій і подвижник у сьогоднішньому мінливому світі для збереження української пісні та наших невимірно глибоких духовних засад.

Це людина-унікум, яка всюди встигає, яка вміло вибудовує в своїй діяльності найосновніші пріоритети. Петро Андрійчук — заслужений працівник культури України; володар ордена «За заслуги ІІІ ступеня»; професор Київського національного університету культури і мистецтв; член секретаріату Національної всеукраїнської музичної спілки; член провідної ради Ліги українських композиторів; член Національної спілки журналістів України; член Головної ради Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса  Шевченка; член атестаційної комісії Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень з підтвердження та присвоєння звань «народний» і «зразковий»; Почесний громадянин свого рідного міста Борщева, що на Тернопільщині; експерт Громадської ради при Міністерстві культури України; керівник секції «хорове    мистецтво»   товариства «Україна  —  світ»;  член правління Всеукраїнського хорового товариства імені Миколи Леонтовича, голова Київського обласного відділення; член редакційної ради культурно-мистецької газети «Соломія», ведучий рубрики «Музичний гумор від Петра Андрійчука». Свого часу Еммануїл Кант написав, що є дві речі возвеличення людської душі — зоряне небо над нами і голос совісті в самих нас. Це притаманне нашому ювілярові. Петро Андрійчук — висококваліфікований викладач фахових дисциплін (баян, акордеон, диригування, оркестровий клас, практикум, методика роботи з оркестром, історія та теорія виконавства) Київського національного університету культури і мистецтв з 1989 року. Нині професор кафедри академічного хорового та інструментального мистецтва, осяяний пристрасною любов’ю до України, до рідного народу, уболіваннями за долю молодого покоління.

Геніальний маестро професор Петро Андрійчук, створюючи музичні шедеври, що підсилюють чуття прекрасного, розуміння ролі й значення диводійної краси звуків і мелодій у людському житті, переконливо доводить своїм вихованцям, як сьогодні потрібні Україні діяльні, здатні до самозречення патріоти із гострим чуттям національної гідності та справедливості.

Серед випускників професора Андрійчука — лауреати міжнародних і всеукраїнських конкурсів (Г. Войтун, О. Горошко, С. Дідок, О. Пелещишин, Є. Солошенко, В. Якимчук, Н. Яремчук), доктор наук (Т. Кротова), кандидати наук (Г. Войтун, Р. Безугла, Т. Сідлецька), викладачі вищих навчальних закладів (Г. Войтун, Р. Безугла, Т. Кротова, Т. Сідлецька, В. Якимчук, С. Дідок). Випускники Петра Олександровича своєю виконавською, диригентською, педагогічною, науковою, музично-громадською діяльністю продовжують і примножують здобутки свого вчителя.

Ще під час навчання у Київській державній консерваторії імені Петра Чайковського у 1978 році його призначена Богом життєва стежина приводить до тоді ще заводу «Хімволокно». Спочатку Петро Андрійчук — концертмейстер Заслуженого народного ансамблю пісні й танцю України «Дарничанка», 1984 року — керівник хору тарного цеху ВАТ «Київхімволокно». А з далекого 1992-го — художній керівник та диригент Заслуженого народного ансамблю пісні й танцю України «Дарничанка», який зумів віднайти золоте зерно української ментальності й вклав його у голос своєї «Дарничанки».

Сьогодні «Дарничанка» під керівництвом Петра Андрійчука - візитівка нашої країни за кордоном. Австрія, Франція, Італія, Фінляндія, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Литва, Польща - і всюди неймовірний успіх! 

На пісенному рушнику славетного колективу престижні лауреатські звання багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсів і фестивалів.

Високий внутрішній моральний кодекс Петра Андрійчука як керівника, його унікальне вміння тримати в позитиві колектив, перейматися радощами і болями кожного, забезпечує згуртованість і стабільність хору ось уже 35 років під його керівництвом.

Хочемо побажати Петру Олександровичу нових творчих злетів, невичерпної енергії та оптимізму, довголітньої наснаги на славу нашої України.

 




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар