Сторічний ювілей

Для роменчан місце, де встановлений монумент Т. Г. Шевченку, досить знакове. Сюди, у центр міста, прикрашений каштановими алеями, приходять наречені за благословенням, поспішають на перші зустрічі закохані, приходять випускники шкіл, подорожні. «Заповіт» Кобзаря став для нащадків життєвим компасом, в ньому ми знаходимо відповіді для вирішення багатьох проблем державних та особистих. Недаремно Шевченка шанують у багатьох країнах світу, де йому встановлено понад 1384 монументи.

Так сталося, що шляхи Шевченка і Кавалерідзе пересіклися у Ромнах. Т. Шевченко двічі бував на Роменщині — спочатку в Андріївці у своїх друзів Репніних, а потім на Іллінському ярмарку в самому місті. Іван Кавалерідзе народився в цих краях і жив та плідно займався творчістю у 20-х роках ХХ сторіччя. Кавалерідзе не просто перейнявся долею, світоглядом та літературною спадщиною Пророка, він увібрав усю велич Кобзаря-громадянина, вірного сина українського народу, борця за його незалежність. Усі ці риси були неймовірно близькими Івану Кавалерідзе, в родоводу якого грузинське волелюбне коріння… 

Щоб зрозуміти всю велич і цінність заходу, звернімося до історії. Початок ХХ століття ознаменований національно-визвольним рухом в Україні. І. Кавалерідзе вже отримав художню освіту, побував за кордоном і був переповнений ідеями, планами, художніми проектами, спрямованими національному відродженню України. Протягом шести років перебування у Ромнах він розгорнув значну творчу, освітянську та громадську діяльність. 

Для концептуального рішення пам’ятника для Ромен Кавалерідзе вибирає слова з Шевченкіани, де поет звертається до Марка Вовчка. Він прагне передати естафету боротьби надійним соратникам, щоб продовжити визвольну справу. Скульптор закарбовує на п’єдесталі слова Кобзаря: «І оживу, і думу вольную на волю із домовини возову…». І недаремно, бо так і сталося майже через 138 років. Україна почула голос Пророка, виборовши незалежність, чує й сьогодні, через численні творчі проекти, патріотичне виховання молоді, захист своїх кордонів на Сході. 

Рівно через сто років зібралися люди біля монумента Кобзарю, щоб звірити свої мрії та сподівання, вклонитися Світочу українського народу. Голова «Просвіти» Ромен Г. Діброва згадав про урочистості, які проводилися на цьому місці сто років тому. 27 жовтня 1918 року відбулося відкриття першого у світі монумента, присвяченого Т. Шевченку, навіть звільнили школярів від занять, народ з’їхався з усіх прилеглих сіл, хуторів, зі столиці прибув цілий вагон гостей. Навіть від Гетьманату був присутній осаул Бловатний, з вінком пошани від Скоропадського.

Про враження тих часів уже оприлюднено чимало, тому ми звернемо увагу на події сьогодення. Урочистості почалися з прес-конференції, яка висвітлила знакові етапи творчості Т. Шевченка, вшанування його імені у світовій спільноті.

Роменчани підготували змістовну програму, в якій було задіяно чимало науковців, краєзнавців, народних ансамблів, талановита молодь. У приміщенні Будинку культури була розгорнута тематична експозиція, підготовлена учнями 10-ї загальноосвітньої школи міста. Відбулася тематична літературно-мистецька програма «Із Кобзарем у серці», під час якої виступали місцеві народні таланти.

У Краєзнавчому музеї історико-культурного заповідника «Посулля» відкрилась експозиція творів І. Кавалерідзе під назвою «Велич духу», яку прикрасила раритетна скульптура Кавалерідзе з фондів Сумського художнього музею ім. Н. Онацького. Експозиція фундаментально ілюструвала біографічний та творчий літопис видатного скульптора, кінорежисера, драматурга, народного артиста України. 

Відкриваючи урочистий мітинг, міський голова Ромен С. Салатун нагадав про значимість історичної події в житті роменчан. Пісні у виконанні народного ансамблю «Осокори» поєднали присутніх у часі та просторі, любові до свого українського мистецтва.

Гостями свята та учасниками прес-конференції були науковці, дослідники, публіцисти, обласні та місцеві депутати, педагоги, бібліотекарі, представники громадських організацій: В. Мурич, Т. Головко, В. Бугрим, С. Брижинець (навіть привезла жолуді від історичного дуба, що прикрашає Канівський заповідник). Поділилися своїми планами по проведенню спільних культурно-мистецьких заходів на майбутнє Т. Коцеба (Голова Правління «Федерації жінок за мир у всьому світі»), М. Ільїн (Голова «Всесвітньої федерації миру»), Л. Грабовенко (заступник редактора газети «Справи сімейні»). Зворушливим був спогад архітектора І. Приходька, який розповів про свої зустрічі з І. Кавалерідзе під час реставраційних робіт над пам’ятником. Спочатку монумент був встановлений з бетону, але час його руйнував, і вже у 1982 році відбулося відлиття його з бронзи, яке зробили скульптори В. Клоков та Б. Довгань, архітектор Ф. Юр'єв.

Гості, які прибули з столиці України, Сум, Канева, Запоріжжя, роз’їхалися з серцями, переповненими вражень. Так місто Ромни, про яке неодноразово згадував Т. Шевченко у своїх щоденниках, поемах «Великий льох», «Княжна», «Москалева криниця», «Наймичка», «Капітанша», не тільки увійшло в історію України знаменною подією, а й отримало візитівку, яка єднає покоління в любові до рідної держави, прагненні волі.

Так ювілейний захід, який відбувся біля Пророка, закарбованого у монументі талантом відомого скульптора Івана Кавалерідзе, став для багатьох приводом для переоцінки цінностей, благословенням та енергетичною підтримкою людської гідності.




Галерея: 
Читайте також: 

Додати новий коментар