Слово про маму

Рецензія на книгу «Слово про маму» / упор. В. В. Кузьменко, Н. В. Слюсаренко. — Херсон: КВНЗ «Херсонська академія неперервної осві­ти», 2017. — 69 с.

У другу неділю травня Україна відзначила День матері — свято, яке вже стало традиційним для багатьох країн світу. У цей день ми вшановуємо матерів. Саме вони дали нам життя, піклуються про нас, навчають і виховують. За всяких обставин готові прийти на допомогу й дозволяють нам бути дітьми в будь-якому віці.

Про роль жінки-матері в суспільстві й родині написано чимало творів. У них, як правило, відбито найкращі риси її характеру, описано найдивовижніші її вчинки, найщемніші події в її житті. Проте, скільки б правильних і теплих слів не було сказано, їх все одно бракуватиме, аби висловити надзвичайну пошану і найщиріші слова вдячності нашим мамам. 

Заповнити прогалину, яку ми завжди відчуваємо, взялися співробітники КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», написавши й видавши книгу «Слово про маму».

Видання репрезентує спогади дочок і синів про життєвий шлях їхніх матерів, засвідчуючи вплив найближчих і найрідніших людей на становлення і розвиток своїх дітей.

До переваг видання можна віднести те, що воно подає широку панораму біографічних та історичних даних та характеристик жінок-матерів, які народилися в різні періоди непростого поступу України до незалежності. Ці жінки — різні за походженням, освітою, пройденим життєвим шляхом — пережили чимало труднощів, однак головним у їхньому житті завжди залишалося піклування про своїх дітей, для яких були прикладом і найпершим педагогом.

Перший розділ — «Вони пішли у вічність» — присвячений спогадам про тих матерів, яких уже немає, та тому невгасимому вогні, що залишився по них. Так, син Г. В. Кузьменко згадує, що мати завжди цікавилася його життям, роботою, друзями і, якщо вважала за потрібне, вносила свої корективи у розуміння та бачення ним певних життєвих процесів, намагаючись з висоти прожитих літ спрямувати його діяльність в потрібне русло.

Донька Н. В. Ніколаєвої зазначає, що від мами вперше дізналася про Джавахарлала Неру, Індіру Ганді, інших політичних та громадських діячів світу, разом із нею призвичаїлася дивитися новини по телевізору. А донька Л. А. Малицької пише, що їхня хата була вся в квітах, і робить висновок, що таке захоплення «від усього, що росте, цвіте, плететься й пахне» у неї від мами.

Другий розділ — «Мама завжди поруч» — про матерів, які й зараз чималу увагу приділяють своїм уже дорослим дітям, позитивно впливаючи на них. Крім того, автори доводять думку про те, що мама — якою б не була далекою від інформаційних технологій і сучасних гаджетів — завжди зрозуміє, надасть слушну пораду, підтримає, оскільки сутність лихого й доброго за всіх часів залишається незмінною. Багато теплих слів діти висловлюють своїм матерям, дякують їм за все, зізнаються в довічній любові, просять для них довгого життя та Божої ласки, вітають з Днем матері. 

Сподіваємося, що ця книга стане помітним явищем для широкого кола громадськості.

Тетяна Годецька




Читайте також: 

Додати новий коментар