Любові вистачає на всіх

У Київському міському будинку вчителя вшанували багатодітні освітянські родини столиці.

Їх зустрічала червона доріжка. Старші йшли поважно й трохи зашарівшись від таких почестей, а молодші тішилися різнокольоровими кульками, фотографувалися на згадку.

— Навесні у нашому календарі є багато свят, та чи не найбільше зігрівають День матері та Міжнародний день сім’ї, — підкреслили ведучі вечора Оксана Перепельченко та Олександр Авраменко. — Сьогодні ми славимо імена наших українських земних Мадонн. Славимо їхню нелегку працю, їхні теплі родинні стосунки.

…Усе на світі починається з Матері, з її молитви, з її усмішки, з її погляду. Головне для Матері — щаслива родина. На перший погляд, здається, усі родини щасливі. Цього вечора присутні ніби гортали барвисту книжку щасливих, неповторних родин.

В Олени Миколаївни Шамоти, заступника директора з виховної роботи гімназії №59 імені О. М. Бойченка, троє дітей. Усі спортивні, допитливі, талановиті.

— У чому наш родинний рецепт щастя? — перепитує пані Олена. — Так, він є. Ми одружувалися саме тоді, коли мій дідусь з бабусею відзначали 50-ліття подружнього життя! Отож було з кого брати приклад.

Ольга Григорівна Новик, вчителька української мови та літератури спеціалізованої школи №314, — мати-героїня. Чотири донечки та син — оце її щастя. Пані Оля не лише втілила в життя бажання мами — стала вчителькою, вона ще й пише чудові вірші. Гостям вечора Ольга Григорівна прочитала свій вірш «Моя доля».

Приємно так сидіти в залі й гортати життєві сторінки щасливих родин. А ще — захоплює природна, непідробна краса, відвертість, усміхнені обличчя…

Практичний психолог Світлана Анатоліївна Капкович, вчителька математики Тетяна Володимирівна Коцюба та вчителька інформатики Галина Анатоліївна Кіращенко, пишаються дітками. Свої родини вважають за скарб України.
Три красунечки-донечки в родині Ірини Володимирівни Марченко. Ось тільки бідкалася мама, що дві донечки поїхали разом з татом до бабусі на гостину, бо не так часто трапляється така можливість. Проте світилася від щастя, що на Мар’яні, яка сьогодні з нею, вишиванка, вигаптувана власноруч! Дівчатка гарно малюють, вишивають, в’яжуть, власне, чого тільки не вміють робити…

— А ось що хлопців у родині немає — не біда, — підкреслила пані Ірина. Буду зятів за синів мати.

— На відміну від моєї колеги, у нашій родині троє синів, — з радістю повідомила Оксана Анатоліївна Товпишко. — Сподіваюсь, що вишиванку дочекаюсь від невісток.

«Толерантність, взаємодія і любов» — рецепт від родини Михайла Семеновича та Інни Петрівни Якір.

Успіх і щастя родини Оксани Анатоліївни Ковальської — це не лише дітки, а й понад двадцять років сімейного стажу.

І ось вона — гордість нашої столиці — родина Білошицьких. Віктор Миколайович, заступник директора молодіжного туристичного клубу Святошинського району та Любов Михайлівна, вчителька фізкультури школи №140, народили й виховали восьмеро хлопчиків та шестеро дівчат! У родині підростає вже троє онуків. Ось така багата й щаслива сім’я.

Для багатодітних родин звучали вірші і пісні. Для них співав народний артист України Олександр Василенко, народний студентський хор імені Станіслава Павлюченка Київського національного університету культури і мистецтв.
Лариса Федорівна Мельник, директор Будинку вчителя, разом з представниками профспілки освіти і науки привітала щасливі родини і вручила подарунки — рушнички на щастя, на долю та плазмові телевізори, за якими зазвичай збираються родини.

Вітальне слово виголосила родинам заступник головного редактора газети «Справи сімейні» Людмила Грабовенко, яка також виховувалася у багатодітній родині. Вона передала для всіх родин вітання від Тетяни Коцеби, Голови правління Міжнародної громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі», матері п’ятьох дітей.

Багатодітні родини ніколи не скаржаться. Вони лише жартують: «Коли народилася перша дитина — було важко, а ось коли вже друга, третя… стало значно легше!» Серце за всіх болить однаково, а любові вистачає на всіх.

Людмила Чечель, фото авторки




Читайте також: 

Додати новий коментар