Галина Яблонська людина трьох епох

Цьогоріч Галині Гілярівні Яблонській виповнилося 90 років, які вона зустріла з оптимізмом, творчими та далекоглядними планами. Дев’яносто - це вже вік мудрості. Своїм життям вона поєднала три епохи. Але, на мою думку, важливішим є те, що вона успадкувала українське культурне надбання, пронесла через роки радянської доби і зараз віддає нашій молоді. 

Народна артистка УРСР, повний кавалер ордена княгині Ольги (I, II, III ступенів), Посол миру, член Національної спілки театральних діячів України, актриса Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка, володарка театральної премії родини А. М. Бучми «Бронек», ордену Святої Великомучениці Варвари та нагороди «Жінка року».

Яблонська та Нобелівскьий Лауреат миру

Галина Гілярівна вчилась та працювала з такими великими корифеями української сцени, як Гнат Юра, Амвросій Бучма, Наталія Ужвій. Проста у спілкуванні, відкрита та зі щирою душею, вона завжди притягує багато людей. Уже 66 років вона незмінно працює на сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка. Творчу палітру прикрасили як героїні української спадщини, так і чимало ролей зі світової класики та зарубіжної драматургії. Мені пощастило подивитись її виставу “Самотня леді”. Таке відчуття, що це нібито підсумок творчого життя, де їй вдалося зіграти всі свої ролі. 

Яблонська Служіння заради миру

Народилася 2 січня в місті Умань Черкаської області. Як вона сама згадувала, мала батьківщина залишила в її пам’яті яскравий слід. “Найяскравішими спогадами раннього дитинства стали для мене краєвиди заповідного парку ,,Софіївка’’ в м. Умань, де я народилася. Ці казкові краєвиди мої дитячі очі бачили майже від народження. Туди мене ще в колясці возила моя бабуся Домінікія Христофорівна. Потім я вже своїми ніжками бігала серед розкішної зелені по тих чарівних алеях, через місточки над канавами, навколо клумб із яскравими квітами. Я не запам’ятала ні квартири, в якій жила, ні подвір’я, а ,,Софіївка’’, незважаючи на дуже короткий період мого життя в Умані, залишилась у пам’яті. Варто лише згадати її, і вона постає перед моїх очей ніби це було вчора. Яскрава, загадкова, із безліччю таємничих закутків, не схожих один на одного своєю захоплюючою неповторністю, вона очевидно заклала в мою дитячу душу потяг до прекрасного, гармонійного, світлого”.

яблонська конференція федерація жінок

Свою творчу діяльність Галина Гілярівна розпочала, можна сказати, з шести років: “У 6 років уперше вийшла на сцену, зігравши жовтеня з двома фразами тексту. Читати ще не вміла, тому дорослі начитували мені текст, а я його запам’ятовувала. А у 8 років зіграла центральну роль Топсі у п’єсі Бічер-Стоу ,,Хатина дядька Тома’’. Шалений успіх! У школі хто вітає, хто заздрить. Про той період маю вирізку з газети ,,Робітник Кременчуччини’’ з моїм портретом і повідомленням, що перші зароблені за участь у виставі гроші – 50 карбованців я переказала у фонд іспанським дітям, який боровся з оскаженілим фашизмом”.

Мабуть, той перший гонорар, який вона віддала для дітей Іспанії, став першим кроком до участі в громадській діяльності. Скажу чесно, для мене Галина Гілярівна більш знайома як громадський діяч. Як Президент Міжнародної ліги «Матері і сестри — молоді України», вона стояла біля витоків конкурсів молодіжних проектів “Моральний вчинок” та “Служіння заради миру”. А сьогодні вона розвиває та поширює міжнародний конкурс “Шевченко єднає народи”, де молоді люди з різних країн на рідній мові читають вірші Тараса Григоровича. Неодноразово був свідком того, як Галина Гілярівна виходила на сцену під час конференцій та запалювала серця учасників сильними та яскравими виступами. 

Добре, що є люди в Україні, які прикладають усі свої зусилля заради розвитку нашої культури. Культура починається з особистості. Її корінням є внутрішній світ, який формується протягом життя. Культура передбачає спосіб мислення, самоусвідомлення і наш спосіб життя. Це колективний комплекс цінностей і переконань громадян нашої країни. Ми не можемо відокремити себе від нашої національності, релігії, мистецтва і традицій. Усе це формує характер та все наше життя: наші думки, почуття, дії та їхню мотивацію. Будемо вдячні тим, хто несе цінності крізь покоління. 




Читайте також: 

Додати новий коментар