Події

Моя Україна — велика родина

Україна — країна, яку поважають, цінують і люблять, найбільша з держав у Європі. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, «з материнською ласкою у затишній батьківській оселі». То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини, то її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі країна — Україна. Як маленькі струмочки, вливаючись у більші, творять потічки, потоки, а ті — річки, а ріки — море, так і ми творимо сім’ї, родини, рід, а з родів складається велике, святе і рідне всім родам — народ. Ми з вами всі — український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша країна збагачується маленькими родинами. І якщо складемо всі родини — це весь український народ, вся Україна. Найдорожчий, безцінний скарб, що має людина — це здоров’я. Без нього немає повноцінного, радісного, щасливого життя. То нехай же річка буде повноводною, а родина наша українська — красивою, щасливою і здоровою…

85 років з країною

Першому Президентові України Леонідові Кравчуку виповнилося 85 років. Леонід Макарович Кравчук народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Волинського воєводства, Польська Республіка, нині Рівненська область. У дитинстві сім’я жила бідно, він сам згадував, що ходив босоніж до першого снігу. Леонід Кравчук отримав освіту за спеціальністю «Бухгалтерський облік» у Рівненському кооперативному економіко-правовому коледжі (Рівненський технікум радянської торгівлі, Рівненський економічний технікум) в період з 1951 по 1953 роки. Згодом закінчив Київський державний університет, отримавши спеціальність викладача суспільних наук (1958) і Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1970). Кандидат економічних наук. Склалося у Леоніда Кравчука і сімейне життя, яке він прожив зі своєю дружиною — Антоніною Михайлівною, з якою одружився у 1957 році, а познайомився під час навчання в університеті.

«Жінки Оболоні» діють в ім’я добра та миру на землі

У святковому залі Київського міського Палацу ветеранів звучить тиха, але бадьора музика. Чути веселий гомін, дзвінкий сміх. Це збираються на своє свято члени організації, їхні рідні, запрошені на свято почесні гості, друзі-однодумці та партнери. Скільки їх у КМГО «Жінки Оболоні», важко й перерахувати. Шлях пройдено немалий і нелегкий. Звучать вигуки: «О! Як я рада вас бачити»; «Як добре, що ти прийшла»; «А ти і не змінилася, така ж красива, як і була»; «Добре, що ми знову разом». Ці репліки, що виділялися із суцільного гомону, давали можливість зрозуміти, що зібралися тут ділові партнери, колеги, друзі. Спілкування — хороша справа, та треба було починати те, заради чого всі тут зібралися, тож ведуча заступник Голови КМГО «Жінки Оболоні» Зоя Власенко запросила всіх зайняти свої місця і оголосила початок урочистої частини свята. Залунав Гімн України. Захід розпочався по-діловому, радісно і жваво.

«Міст єднання: освіта — культура»

31 жовтня 2018 року в спеціалізованій школі I–III ступенів №138 з поглибленим вивченням предметів природничого циклу Шевченківського району міста Києва (директор О. В. Адаменко) відбулося урочисте відкриття арт-галереї «Місто майстрів країни Здійснення Мрій». На зустріч завітали представники культури, освіти України, представники громадських організацій. Арт-галерею «Місто майстрів країни Здійснення Мрій» підтримали: Асоціація художників-чорнобильців членів НСХУ, Український фонд культури імені Бориса Олійника, Національна спілка письменників України, Національна музична академія ім. П. І. Чайковського, Обласний центр гуманної педагогіки, Центр духовного розвитку та творчої ініціативи «Гармонія» та інші партнери.

Свято квітів, жіноцтва й краси

Коли місто заяскравіло усіма барвами літа, жіноча рада провела кілька рейдів у рамках щорічної акції-конкурсу «Моє квітуче місто». Цьогоріч вона виявилася ювілейною — п’ятнадцятою, оскільки започаткована ще у 2003 році. Автору цієї статті пощастило — саме так — бути свідком відбіркових рейдів конкурсної комісії вулицями Новограда-Волинського, бо це переросло у формат фантастичної подорожі. Око милували і вражали красою, фантазією, неповторністю рішень квітники, декоративні гірки, садовий дизайн, створені руками не дипломованих профі, а наших землячок із сфери побуту, торгівлі, медицини (до речі, працівників місцевого ТМО серед них найбільше), пенсіонерів… Стільки естетичного задоволення не отримували ми вже давно — причому від заквітчаних обійсть переважно нашими, власне українськими, квітами: чорнобривцями, айстрами, флоксами, жоржинами… Ось де він, справжній патріотизм, а не у гаслах і шароварщині!

Молодь — найцінніше багатство держави

В «Українському домі» відбувся ХІV Міжнародний всеукраїнський фестиваль-форум «Молодь єднає Україну!» в рамках міжнародного всеукраїнського суспільно-мистецького проекту єдності «Обіймись, Україно, зі світом! Україна — світ». Автор проекту, засновник фестивалю, відомий громадський діяч, заступник гетьмана Українського реєстрового козацтва, Герой Козацтва, поет-пісняр, кандидат технічних наук Олександр Карпенко, головний режисер фестивалю — заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри естрадного виконавства, кандидат культурології Василь Романчишин.

Сторічний ювілей

Для роменчан місце, де встановлений монумент Т. Г. Шевченку, досить знакове. Сюди, у центр міста, прикрашений каштановими алеями, приходять наречені за благословенням, поспішають на перші зустрічі закохані, приходять випускники шкіл, подорожні. «Заповіт» Кобзаря став для нащадків життєвим компасом, в ньому ми знаходимо відповіді для вирішення багатьох проблем державних та особистих. Недаремно Шевченка шанують у багатьох країнах світу, де йому встановлено понад 1384 монументи.

«Усім світом — за мир!»

Сучасна Україна опинилася на передовій боротьби, де вступили в конфлікт стара та нова епохи. Хоча Україна звільнилася від впливу комуністичної політики, економіки та культури, на 27-му році своєї незалежності вона відчуває культурний, політичний і економічний хаос. Давайте замислимось, завдячуючи чому Україна відома у світі? Кожна країна в історичному аспекті зробила свій внесок в цивілізацію людства. Німеччина відома машинобудуванням, Японія — якістю. Є «корейське економічне диво», політична сила США. Жоден громадянин України не отримав Нобелівську премію, хоча у світі визнають високий інтелектуальний потенціал нашої нації. На жаль, поки що наша країна не може показати стрімке економічне зростання, не має достатнього політичного впливу у світі (ми не входимо до G7 або до G20). Але ми можемо змінити ставлення людства до таких понять, як «мир», «війна», «миротворчість», «майбутнє людства». Після Революції гідності відбулося багато змін в свідомості наших громадян.

Свято в маленькому храмі книги

Великий український письменник Іван Якович Франко образно визначив знання, які можна знайти в книгах, як дивнії перла. І кожен, хто пірне на морську глибину інформації, котра закладена в книзі, отримає не тільки мудрого і доброго порадника, а й стає завдяки цьому художньо розвиненою людиною. Так 5 вересня 2018 року в бібліотеці №135 пройшло свято дитячої книги та перші оглядини і знайомство першокласників середньої школи №175 міста Києва з маленьким храмом книги — нашою бібліотекою.

27-му річницю від Дня незалежності святкував Глухів

З Днем народження нашу країну, її найбільшим і найголовнішим національним святом — Днем Незалежності — у цей день вітають українці в різних мальовничих куточках, маленьких і великих селах та містах. Наша громадська організація «Сумське земляцтво у м. Києві» й цього року з радістю взяла участь у святкових заходах, які в цей день відбувалися в гетьманській столиці України, славному і неповторному за своїм культурно-мистецьким колоритом і надбанням місті Глухові, що на півночі Сумщини.

Сторінки