Як сформувати в дитини читацький інтерес

Як сформувати в дитини читацький інтерес

Одним із головних засобів розвитку особистості, її культури, інтелекту й поглиблення знань, як відомо, є читання. Проблема розвитку читацької культури серед дітей та юнацтва стає дедалі гострішою й цим самим привертає увагу не тільки вчителів, а й бібліотекарів, психологів, видавців, письменників і, звичайно, батьків, які хочуть, щоб їхні діти були інтелектуально розвиненими.

Зниження інтересу до читання  —  це загальносвітова тенденція початку XXІ сто­ліття, пов’язана з розвитком інформаційних технологій, не­до­ско­на­лістю сучасної шкільної освіти, повсюдним поширенням низькопробної масової культури.

Сучасна соціокультурна ситуація призвела до зниження авторитету художнього слова, посилення факторів, які впливають на читацьку активність населення, насамперед  —  дітей. «Без високої культури читання, писав у свій час В. Сухомлинський, — немає ні школи, ні справжньої розумової праці». А не буде розумової праці  —  яке покоління виростимо? Який інтелектуальний рівень українців буде, скажімо, через 10 —15 років?

Читання  —  це складний вид діяльності, який охоплює орієнтування в інформації, сприймання і розуміння змісту тексту, цього осмислення й засвоєння, а також намічає шлях подальшого використання прочитаного в повсякденному житті, ігровій, навчальній та інших видах діяльності. Тож не дивно, що сучасний учень, призвичаєний до легкого й швидкого засвоєння інформації, не зацікавлений переобтяженням читання. Окрім того, читання в дитини асоціюється з книгою, книга  —  з підручником, підручник  —  зі школою, школа  —  з уроками, уроки  —  з муками, а іноді й з покаранням і т. д.

Переймаючись впродовж кількох років поспіль проблемою небажання дітей читати, застосовуючи різні цікаві методики, аби привернути увагу школярів до книги, я дійшла висновку, що виправити ситуацію дуже складно, навіть неможливо, якщо дитині не прищепили любов до книги в ранньому дошкільному віці. Але чи багато батьків сьогодні переймається проблемою читання? «А школа для чого?» — так думає більшість батьків. А школа, у свою чергу, вже в 1-му класі хоче бачити свідомого читача. Тож кому вирішувати проблеми читання, чи краще було б сказати — «проблеми нечитання»?

Отримавши запрошення з пропозицією взяти участь у Міжнародному консиліумі «Література. Діти. Час» від президента й організатора Центру дослідження літератури для юнацтва Уляни Гнідець, я була дуже здивована, дізнавшись, що громадськість дійсно переймається проблемою читацької культури сучасної молоді, і звичайно погодилася продемонструвати творчі доробки моїх вихованців  —  результат читацьких учнівських навичок.

На сьомому щорічному консиліумі у Львові, який, до речі, розпочинає свою діяльність традиційно 1 червня  —  в День захисту дітей і триває протягом п’яти днів, мені випала нагода познайомитися з видавцями шкільних підручників і посібників, упорядниками навчальних програм, викладачами вузів, дитячими письменниками й психологами, яких не просто турбує рівень читацької культури, а які безпосередньо займаються вирішенням проблеми витіснення книги з життя людини.

Як сформувати в дитини читацький інтерес, щоб художня література стала для неї предметом естетичної насолоди, як відірвати підлітка від комп’ютера, про що писати авторам книг, аби їх твори були цікавими сучасним дітям, як змінити шкільну програму на користь дитини  —  саме ці та інші питання розглядали учасники симпозіуму  —  представники з Польщі, Німеччини, Чехії, Росії, Америки, Словенії, Угорщини.

Паралельно з круглими столами, конференціями й відкритими засіданнями у містах Львів, Тернопіль та Івано-Франківськ проходив літературний фестиваль для дітей «Дивокрай» з вуличними читаннями в рамках проекту «Читаємо разом», майстер-класами для вчителів «Творче читання», зуст­річі з дитячими письменниками сучасності, а саме: В. Рутківським, Г. Малик, А. Кокотухою, М. Савкою, О. Думанською, Л. Ромен, З. Мензатюк, М. Кіановською та іншими українськими та зарубіжними письменниками, які у свою чергу презентували учасникам консиліуму власні твори.

Збагатившись досвідом учасників консиліуму, хочу запропонувати читачам «Справ сімейних» декілька порад щодо формування в дітей читацьких навичок.

1. Виховуйте в дитини позитивне ставлення до книги. Нехай книга для дитини стане приємним подарунком. (З 30 дітей у класі лише троє допускає, що книга може бути подарунком на день народження, і лише одна дитина сказала, що хотіла б отримати гарну книгу в подарунок!)
2. Читайте дитині самі, навіть якщо вона вже вміє читати. Можна запропонувати «читання дощиком»: ти читаєш рядок (абзац чи сторінку), а потім я і т. д. Можливо, таким чином не буде зосереджено уваги на сюжеті, але сам процес читання не викликатиме в дитини спротиву.
3. Розвивайте в дитини уміння фантазувати. Обираючи книгу, зверніть увагу на вік читача й оздоблення. Книга має бути обов’язково ілюстрованою. Малюнки не просто посилять зацікавленість, а й сприятимуть розвитку уяви й фантазії дитини.
4. Спонукайте дитину до творчості. Не читайте всю казку одразу, запропонуйте дитині придумати власний варіант продовження чи кінцівку. Таким чином ви розвинете в дитини уміння творити, а в подальшому шкільному віці вам не доведеться писати за дитину твори.
5. Обговорюйте з дитиною прочитане. Можна навіть запропонувати намалювати прочитане або розіграти в ролях. Таким чином ви зможете спостерігати за розвитком мислення у дитини і в разі потреби виправити хибність думок, ставлення до вчинків героїв твору.
6. Пам'ятайте, що твори тих письменників, на яких виховувалися ви самі і якими захоплювались, можуть не підійти вашій дитині, оскільки для дитини прочитане і прожити знаходиться на одній площині психічного усвідомлення дійсності. Так, наприклад, прекрасне оповідання М. Коцюбинського «Харитя» може викликати хіба що співчуття до дівчинки, а як це «жати серпом» для дитини буде і не цікаво, і не зрозуміло. Оповідання В. Винниченка «Бабусин подарунок» викликає в п’ятикласників неприховане обурення, коли вони дізнаються, що бабуся подарувала онукові карбованець: «Так мало?!».
7. Скористайтесь переліком сучасних письменників, які стали учасниками Міжнародного консиліуму і, можливо, ви зможете зацікавити свою дитину книгою, подбавши про її майбутнє вже сьогодні.

Наталія Приліпко,
учитель-методист Козелецької гімназії №1

Category