Єдність людини і природи в музиці

Веснянки. Взаємодія музики з різними видами мистецтв.

МЕТА:
Освітня — розширювати знання учнів про музичні жанри, народні традиції та звичаї; ознайомити із творчістю українського композитора Михайла Івановича Вериківського.

Розвиваюча — удосконалювати виконавські вміння; розвивати креативне мислення учнів.
Виховна — виховувати любов до мистецтва рідного краю, його традицій, бережного ставлення до природи.

ОБЛАДНАННЯ:
портрет Михайла Вериківського, диски з музичними записами творів для слухання; фонохрестоматія, запис симфонічної сюїти «Веснянки», запис фольклорних експедицій «Традиційні народні пісні Черкащини» у виконанні автентичних гуртів, зокрема гурт «Родовід» (с. Білоусівка), баян, підручник, ТЗН з використанням ІКТ (слайди, фотографії). Відеоматеріал з обласного свята «Стежками наших родоводів».

ТИП УРОКУ:
комбіновано-синтетичний з елементами інтеграції.

ХІД УРОКУ:
І. Організаційний момент.
Музичне вітання.

Добрий день учителю! Раді бачити ми вас.

Прийом «Забігання наперед».
Звучить фонограма пісні (укр. нар. пісня «Веснянка») у виконанні Ніни Матвієнко. В цей час перегляд слайдів про весну та фотографій.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.
Вчитель: Як уже всі зрозуміли, ми будемо сьогодні говорити про єдність людини і природи в музиці, зокрема розглядатимемо веснянки — календарно-обрядові пісні на честь весни, що з давніх- давен супроводжувалися танцями.
ІІІ. Актуалізація опорних знань.
Перевірка домашнього завдання.

Вчитель: у процесі підготовки до уроку я дав вам завдання підготовити вірш, пісню, малюнок або власний авторський твір про весну.

Всі учні поділились на три групи в процесі підготовки до цього уроку — це група художники, друга — поети, прозаїки, третя — співаки, музиканти, танцівники, музичні критики.

Вчитель: Більшість дітей виявили бажання брати участь у всіх групах. Тому домашнє завдання я переглянув перед уроком, а деякі учні будуть відповідати під час уроку.
Але я вже хочу послухати вірші про весну та ваші розповіді. Хто підготував вірші, а можливо, створив свої?

ІV. Вивчення нового навчального матеріалу.
Вчитель: Разом з пробудженням природи на нашій землі, в Україні, починається цикл народних свят, пов’язаних з стародавніми віруваннями.
Наш народ створив чудовий образ весни — гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові. Ця дівчина — весна — бажаний і довгожданий гість. Її закликають дівчата піснями-веснянками, зустрічають солодкими дарами: печивом у вигляді пташок.

Одним з найцікавіших звичаїв у стародавніх словян, а в першу чергу наших предків, є закликання весни. Народна уява створила поетичний образ у вигляді дівчини-паняночки.
Ось як побачила цей образ як художник І учениця.

Вчитель: Будь ласка, презентуй свою роботу.

Розповідь учениці.

Вчитель: А ось як розкриває цей образ автентичний, фольклорний гурт «Родовід» з села Білоусівка Драбівського району у пісні «Весна-паняночка». Ця пісня вважається найкращим зразком веснянки-заклички по всій Україні, на думку ведучих фольклористів.
Переглянемо цей момент з обласного свята «Стежками наших родоводів».

Коментар вчителя: На задньому плані сцени ми бачимо, як танцюють діти хоровод «Кривий танець». Рухи танцю ідуть по спіралі, як символ нескінченності життя, яке дарує нам матінка Природа та її чарівна Весна.

Слухання музики.

Вчитель: Послухаємо ще одну веснянку у виконанні цього чудового колективу «Та випустила соловейка» та розповідь художника, нашої ІІ учениці про свою роботу та чудову пташку — соловейка.

Вчитель: Закликання весни-приносниці поєднане з вигнанням зими-смерті. У стародавніх слов’ян навесні відбувалась урочиста тризна. Без сумніву, що і в нас в Україні був колись подібний звичай, але пізніше одна частина його — палення вогню для очищення землі — перейшла на «Чистий четвер», а друга — поминання мертвих на гробках «Проводи».

Повідомлення ІІІ учня:
Християнські народні весняні свята
Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною». У Вербний тиждень, за народними віруваннями, не можна сіяти конопель і городини, бо буде «ликовате». Під церкву заздалегідь навозять багато вербного гілля. Свяченій вербі приписується магічна сила. Коли вперше на весні виганяли скотину на пасовисько, то обов’язково освяченою вербою «щоб нечисть не чіплялась на тварин». Лікують освяченою вербою і від пропасниці і ревматизму.

Великдень, або Пасха, є найурочистішим церковним святом. Після введення християнства на Русі Великдень злився з весняним святом стародавніх слов’ян. Пасха відзначається після першого весняного новолуння у неділю, яку називають Світлою. Останній перед Пасхою тиждень називають Страсним. Страсний тиждень в Україні ще називали Білим. У великий або Чистий четвер віруючі ідуть до церкви і слухають розповіді про страждання Христа. Чистий четвер — день очищення від бруду на тілі і в душі. Митися в цей день намагалися до сходу сонця.
Неможливо уявити Великдень без пасхального хліба, який в Україні називають паскою.

Я хочу розповісти, як я готувалась зустріти свято Світлого Воскресіння.

Своя розповідь.

А ще дізналась від бабусі та прочитала в книжках, що символом паски, початку усього живого і воскресіння Христа стало яйце.
У передхристиянському світі сонце уявлялось людям казковим птахом. Вороги світла, сили зла, могли вбити птаха, але завжди він встигав знести яйце, з якого — народжувався новий день.
Головний у році великий день — це свято сонця, природи, що прокинулася після зими.

Повідомлення ІІІ учня:
Розповідь про свято Зелена неділя або Трійцю
На п’ятдесятий день після Великодня святкують Трійцю або П’ятидесятницю.
Природа у цей час у самому розквіті. Троїцьке свято встановлене на честь зішестя Святого Духа на апостолів, після чого вони почали розуміти різні мови і ними говорити, розповідаючи вчення Христа.

У зелених свят — відгомін стародавніх вірувань наших предків. Найкращим охоронцем від нечистої сили вважалися широколисті породи дерев — клен, липа, дуб, явір. Гілочками цих дерев прикрашали хати та інші споруди селяни. Домівки в хатах притрушували листям очерету, осоки, духмяними травами і квітами.

Українські дівчата на Трійцю «водили тополю» — це був такий старовинний обряд. Вибирали гарну дівчину, прикрашали її зеленню, квітами і, прив’язавши руки до ціпка, вели в поле з піснею:
 «Стояла тополя край чистого поля.
 Стій тополенько, не розвівайся,
 Буйному вітру не піддавайся!»

На зелені свята плели вінки. Цей звичай прийшов до нас з глибокої давнини. Слов’яни використовували вінки для виконання різноманітних обрядів.

Учитель: Багато відомих композиторів зверталися до скарбниці народної творчості. Один із-поміж митців, чия творчість ґрунтується на мелодії народних пісень, — Михайло Іванович Вериківський (1896—1962) — видатний український композитор, диригент, педагог, Заслужений діяч мистецтв України. Михайло Вериківський народився у Кременці на Тернопільщині. Закінчивши Київську консерваторію, брав участь у роботі Музичного товариства ім. Миколи Леонтовича, працював диригентом Київського та Харківського оперних театрів. Водночас із творчою та виконавською роботою Вериківський очолював кафедру диригування Київської консерваторії ім. П. І. Чайковського.

Слухання та аналізування музики.

Учитель: М. І. Вериківський створив багато чудових творів, один із них ми розглянемо саме сьогодні. Симфонічна сюїта «Веснянки» розкриває тему єдності людини з природою. Вона побудована на основі найдавніших обрядових пісень і нагадує замальовки народних звичаїв. Сюїта створена як обробки народних наспівів.

Мелодія пісні «Із-за гори чорна хмара» у виконанні дерев’яних духових інструментів похмуро та суворо зустрічає нас у першій частині («Заспіві»).

Друга частина — «Молода» — побудована на мелодії веснянки «Царівно, ми — твої гості». Вона підбадьорює своїм витонченим і ритмічно-примхливим характером. Синкопи додають ритму гостроти, а звучання бубна підкреслює пружність танцювальної теми. У третій частині струнні інструменти співоче та витончено ведуть мелодію ніжної «Ягілочки». В основі третьої частини, де панують струнні та дерев’яні духові інструменти, — повільний старовинний наспів «Весно-веснице».

Завершує сюїту легка танцювальна мелодія веснянки «Зелений шум». За допомогою варіаційного розвитку народних мелодій, звукових контрастів і барвистого інструментування композитор створив весняну картину обряду закликання та зустрічі весни.

Слухання (симфонічна сюїта М. Вериківського «Веснянки»): І ч. «Заспів»; ІІ ч. «Молода»; ІІІ ч. «Ягілочка»; ІV ч. «Весно-веснице»; V ч. «Зелений шум».

Учитель: Яким є характер кожної частини сюїти?
— Яким художнім задумом об’єднані частини сюїти?
— Чи згодні ви з тим, що твір побудований на контрасті настроїв, почуттів і музичних образів.
— Що виникло у вашій уяві під час слухання сюїти М. Вериківського?

Вокально-хорова робота.
Розспівування.
Демонстрація пісні «Веснянка» А. Філіпенка.
Розучування пісні «Веснянка».

Творче завдання (робота в групах).
Учням пропонують вірш:
«Вийди. Вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Ось вони граються —
Тебе дожидаються».

Завдання групам:
І група — «почути» мелодію вірша і графічно зобразити мелодичний рисунок;
ІІ група — створити мелодію до вірша;
ІІІ група — відтворити характер танцю через рухи.

Обговорення результатів виконаних завдань та узагальнення.

V. Заключна частина уроку.
Рефлексія.
— Що вам сьогодні сподобалося на уроці?
— Що запам’яталося?
— Що було нецікавим та нудним?

Домашнє завдання. Зібрати колекцію веснянок та гаївок.

АВТОР
Сириця Василь Іванович,
вчитель вищої категорії, Драбівський НВК школа-гімназія ім. С. В. Васильченка, Черкаська область