Як американці готуються до пенсії

Як американці готуються до пенсії

Коли я замислився про пенсію, то збагнув, що майже нічого не знаю про українську пенсійну систему. Мені захотілося з’ясувати цей момент, і ось що я дізнався. Населення в нашій країні старіє, пенсіонерів стає дедалі більше. Це означає, що тим, хто народився у 80-ті й 90-ті, держава просто не зможе платити пенсію. Накопичувальна система поки що не запрацювала. А приватним пенсійним фондам люди не особливо довіряють. Тоді я вирішив поцікавитися, як справи з пенсіями в економічно розвинутій країні – Америці. Що більше я розбирався в цьому питанні, то більше змінювалося моє уявлення про фінанси загалом. На певному етапі я навіть пошкодував, що не дізнався про цю інформацію раніше.

У США існує багато видів пенсій, нижче ми розглянемо десять із них. Перший і другий є обов'язковими і забезпечуються урядом США, усі інші є добровільними.

1. Соціальне забезпечення (Social Security). Кожний працівник зобов'язаний платити податок на соціальне забезпечення, який становить 6,2% від його заробітної плати. Його роботодавець також платить 6,2% від заробітної плати. Коли людина виходить на пенсію, зазвичай у віці від 65 до 70 років, вона отримує від держави щомісячні виплати із соціального забезпечення. Скільки саме вона буде отримувати, залежить від того, скільки вона заробить за все життя і в якому віці вийде на пенсію. Із соціальним забезпеченням ризиків немає.

2. Безкоштовна медична допомога (Medicare). Кожен, хто є працівником компанії, повинен також платити податок на медичну допомогу, що становить 1,45% від його заробітної плати. Його роботодавець також платить 1,45% податку. Коли людина вийде на пенсію, вона буде отримувати базові пільги Medicare безкоштовно, які покривають більшість медичних витрат. Якщо людина вирішить робити доплати, то зможе отримати додаткові медичні пільги.

3. План 401 (к). Це інвестиційний план, за якого працівник інвестує відсоток від своєї заробітної плати в акції або взаємний фонд і роботодавець також робить внесок в акції або взаємний фонд. Наприклад, працівник вносить 20% від своєї заробітної плати, а його роботодавець – 10%. У міру того, як фондовий ринок зростає або знижується, вартість активів може збільшуватися або зменшуватися, тому існує певний ризик втрати.

4. Індивідуальний пенсійний рахунок (IRA). Цей рахунок призначений для тих, хто хоче інвестувати власноруч, а не зі своїм роботодавцем. У 2020 році людина могла внести максимум 7000 доларів протягом року, але цей ліміт потроху збільшується кожні кілька років. Через цей рахунок людина може інвестувати в акції та облігації. У міру того, як фондовий ринок зростає або знижується, вартість активів може коливатися, тому існує певний ризик втрати.

5. Власне пенсія (Pension). Це коли працівник вносить частину своєї заробітної плати в інвестиційний фонд, контрольований роботодавцем. Коли він іде на пенсію, компанія робить йому виплати. Популярність подібних програм пенсійного забезпечення знижується і більшість компаній більше їх не пропонує. Наразі більшість таких програм пенсійного забезпечення пропонують тим, хто працює на уряд.

6. Ануїтет (Annuity). Основна ідея ануїтету полягає в тому, що ви робите великий платіж страховій компанії, і вона платить вам доти, доки ви живете. Скільки вам будуть платити, залежить від очікуваної тривалості вашого життя і того, скільки ви інвестуєте в ануїтет. Є кілька видів ануїтетів.

7. Зворотна іпотека (Reverse mortgage). Це, по суті, кредит, який використовує ваш будинок як заставу, тому він призначений тільки для власників приватних будинків. Виплати людині можуть здійснюватися щомісяця, щокварталу або одноразово. Коли господар будинку помирає, кредитор забирає будинок і продає його, щоб повернути свої кошти. Є кілька видів зворотної іпотеки.

8. Інвестування у фондовий ринок. Люди можуть самі інвестувати у фондовий ринок, зазвичай через біржового брокера. Це може бути дуже ризиковано, оскільки вартість інвестицій збільшується або зменшується в міру зростання або зниження фондового ринку.

9. Інвестиції в нерухомість. Ви купуєте житлову або комерційну нерухомість і здаєте її в оренду. Нерухомість купується, як правило, в кредит, який виплачується за рахунок одержуваної орендної плати.

10. Найняти сертифікованого фахівця з фінансового планування. Це професійний фінансовий консультант, який може давати поради й пропозиції залежно від конкретної ситуації людини. Цей варіант в основному призначений для заможних людей.

Наведу кілька фактів щодо «соціального забезпечення». Система соціального забезпечення була розроблена з тим, щоб надавати пенсійну допомогу робітникам, які не можуть робити накопичення самостійно. Соціальне забезпечення є основним джерелом доходу для 90% літніх людей у США. А 20% американців у віці 65 років і старше отримують більше 90% свого сукупного доходу завдяки соціальному забезпеченню. У середньому ця допомога становить 1500 доларів на місяць. Мінімально – це близько 700 доларів. Саме тому, щоб забезпечити собі заможну старість, дві третини робочих відкладають собі на пенсію через недержавні програми. При цьому наявність плану пенсійних заощаджень, який спонсорується роботодавцем, є ключовим чинником, що визначає, чи буде той чи інший житель Америки робити додаткові заощадження.

Серед молоді зараз є тренд – жити фінансово дуже скромно і без боргів. Це такий фінансовий мінімалізм. Замість того, щоб жити в розкоші й марнувати кошти, молодь вкладається у свій бізнес або працює у високоприбутковій сфері, наприклад IT. Прибуток інвестує в один або кілька інструментів, які ми описали вище. І потім живе на цей пасивний дохід. Це називається достроковий вихід на пенсію (early retirement). У 35 років багато хто таким чином реально «виходять на пенсію» і займаються улюбленою справою, наприклад подорожують і ведуть блоги і канали на ютуб. Секрет – це почати якомога раніше, адже час тут відіграє критичну роль. Починати інвестувати можна і в 40 років, але найкраще в 20. І тоді фінансова самодисципліна і диво складного відсотка зроблять свою справу.

Слід зауважити, що, як і всюди, у США є категорія людей, які ніяк не готуються до старості, а просто сподіваються на систему. Їхня доля – сидіти перед телевізором, приймати таблетки і вмирати від хвороб, які розвинулися від гіподинамії. Але також є й ті, хто з юності розумно чинять із фінансами, беруть відповідальність за своє здоров'я і рано виходять на пенсію, щоб займатися цікавими справами і хобі, і при цьому ділитися зі світом своїм позитивним духом і знаннями.

Що можна зробити в Україні, щоб підготуватися до пенсії? Від 2004 року в нас існують недержавні пенсійні фонди (НПФ). Вони бувають трьох типів: відкриті, професійні та корпоративні, і за станом на 2019 рік їх налічувалося 63. Фізична особа може бути учасником кількох НПФ за власним вибором. Оскільки український фондовий ринок розвинений недостатньо, диверсифікація пенсійних активів не така велика: цінні папери, дохід за якими гарантований Кабінетом Міністрів України, депозити в банках, облігації й акції українських підприємств, об'єкти нерухомості, банківські метали, а з 2019 року й акції іноземних емітентів.

Наприклад, зараз вам 40 років, ви хочете вийти на пенсію в 60 і протягом 20 років отримувати щомісяця 25 тис. грн. Для цього вам потрібно буде до 60 років щомісяця інвестувати по 2300 грн. у НПФ з очікуваною доходністю 12%. Чим НПФ відрізняється від банку або страхової компанії? Головним чином – своїм неприбутковим статусом, податковими пільгами для вкладників та учасників, жорсткішими вимогами до диверсифікації пенсійних активів і більш сприятливими (без втрат, штрафів і зволікань) умовами «входу-виходу» вкладників та учасників.

Як захищені вклади в НПФ? Згідно з українськими законами, недержавний пенсійний фонд не може бути визнаний банкрутом. Але все ж НПФ може бути ліквідований. У такому разі всі заощадження вкладника будуть переведені в інший НПФ, на його вибір. Гарна новина в тому, що ще жоден недержавний пенсійний фонд в Україні не збанкрутував!

Пов'язані новини