Калиточка

Був собі чоловік та жінка, і була у них пара волів, а у їх сусіди – віз. Ото як прийде неділя або свято, то хто-небудь бере волів і воза та й їде чи до церкви, чи у гості, а на другу неділю – другий, та так і поділялись. От жінка того чоловіка, чиї воли, раз йому і каже:
– Поведи воли та продай, справимо собі коня та повозку, будемо самі до церкви та до родичів їздити. Та ще, бач, сусіда свого воза не годує, а нам волів треба годувати.
Чоловік налигав воли і повів. Веде дорогою, аж ось доганяє його чоловік конем.
– Здоров!
– Здоров!
– А куди це воли ведеш?
– Продавать.
– Поміняй мені за коня.
– Давай.
Виміняв коня, сів верхи та й іде. Від'їхав недалеко і зустрічає чоловіка, що жене корову:
– Здоров!
– Здоров!
– А куди це ти ідеш?
– Коня продавать.
– Поміняй мені на корову.
– Давай!
Поміняв і веде дорогою, аж на полі пасуться свині та вівці. Зговорився він, виміняв корову на свиню, а потім на вівцю і поспішає додому. Овечка гарна, аж де не візьмись розлилась велика ріка, а на ній видимо-невидимо гусей. Підійшов він ближче, розбалакався з людьми, виміняв вівцю на гуску, та й пішов понад річкою, і зайшов у село. Аж стрічає жінку, а та:
– Здоров!
– Здорова!
– А поміняй мені на півня гуску!
– Давай!
Помінялись. Іде далі, аж ось доганяє його чоловік:
– На продаж?
– Еге!
– А поміняй мені на калиточку.
– Давай!
Виміняв за півня калиточку й поспішає додому. Аж тут тобі річка розлилась. На березі стоїть перевіз, плату беруть, а в нього ж ні копієчки.
– А перевезете мене? Дам калиточку.
– Сідай!
Переїхав на другий берег.
А там та стояла валка чумаків. Як розпитали ж вони його, за що він виміняв калиточку, сміються з нього.
– Що тобі, – кажуть, – жінка за це зробить?
– Аж нічого! Скаже, слава Богу, що хоч сам живий вернувся.
Та й побились об заклад. Коли скаже жінка так, то чумаки оддадуть йому дванадцять маж хури із батіжками. Зараз одібрали одного з себе і послали його до баби. От той приходить.
– Здорові!
– Здоров!
– А ти не чула про свого старого?
– Ні, не чула.
– Він воли на коня проміняв.
– От добре, возик недорого стоїть, як-небудь зберемось.
– Та й коня проміняв на корову.
– Це ще й краще, буде у нас молоко.
– Та й корову проміняв на свиню.
– І то добре, будуть у нас поросятка, а то чи заговляти, чи розговляться – все треба купити.
– Та й свиню проміняв на вівцю.
– І це добре, будуть ягнятка та вовночка, буде що у мене у Спасівку прясти.
– Та й вівцю проміняв на гуску.
– І це добре, будут у нас крашаночки та пір'я.
– Та й гуску проміняв на півня.
– О, це ще краще, півень раненько співатиме та нас до роботи будитиме.
– Та й півня проміняв на калиточку.
– І це добре, будемо, де хто заробить – чи він, чи я, в калиточку складати.
– Та він і калиточку за перевіз віддав.
– Ну що ж, слава Богу, що хоч сам живий вернувся.

Так тим чумакам нічого робити, віддали йому дванадятеро маж.




Додати новий коментар